Ухвала суду № 61111401, 06.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року справа №805/1664/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Ястребової Л.В.,

суддів Ляшенка Д.В., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року по справі № 805/1664/16-а за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошового забезпечення за два місяці, наступні за днем звільнення, компенсації за невикористану відпустку, зобов'язання нарахувати та стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, з урахуванням уточнених позовних вимог, про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 53901,12 грн.; стягнення суми у розмірі 6737,64 грн., яка є матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань, передбаченою п. 2.16 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС №499 від 31.12.2007 року і права на отримання якої позбавив відповідач; стягнення суми у розмірі 13475,28 грн., яка є грошовим забезпеченням за два місяці, наступні за днем звільнення, згідно наказу МВС №453 від 20.04.2015 року «Про внесення змін до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 року»; грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2015 рік, відповідно до п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, з урахуванням щомісячного грошового забезпечення у розмірі не менш як 6737,64 грн.; зобов'язання відповідача нарахувати суму середнього заробітку згідно ст. 117 КЗпП України з 24.05.2016 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку і стягнути цю суму з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказами МВС України від 07.08.2014 року №865 та від 27.08.2014 року №1680 він був звільнений з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5223/15 було частково задоволено його позов. Вказані накази визнані протиправними та скасовані, поновлено позивача в органах внутрішніх справ. 12.04.2016 року на підставі зазначеного судового рішення його наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №23о/с л/к поновлено на попередній посаді з 28.08.2014 року та тим же наказом від 12.04.2016 року звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року. Позивач вважає, що на його користь підлягає виплаті грошова допомога при звільненні у розмірі 53901,12 грн., адже сума його середньомісячного грошового забезпечення, від якої повинна бути нарахована грошова допомога при звільненні, складає 6737,64 грн. Крім того, позивач зазначає, що оскільки у році звільнення він не використав щорічну відпустку, він має право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Також, у відповідності до Інструкції №499 від 31.12.2007 року на його користь підлягає виплаті 13475,28 грн. в якості грошового забезпечення за два місяці, оскільки його звільнення відбулось у зв'язку із скороченням штатної посади. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого стягнуто з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача одноразову грошову допомогу в розмірі 28050 (двадцять вісім тисяч пятдесят) грн. 64 коп. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів); компенсацію за невикористану відпустку у кількості 33 доби в розмірі 5251 (п'ять тисяч п'ятдесят одна) грн. 49 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.05.2016 року по 12.07.2016 року у розмірі 7844 (сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 82 коп. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів). В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

З постановою не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, та відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що одноразова грошова допомога була виплачена позивачу під час розгляду справи в суді першої інстанції 07.07.2016, тому немає предмету спору в цій частині. Що стосується компенсації за невикористану відпустку, то при обчисленні середньої заробітної плати, судом не було враховано, що накази про встановлення розміру додаткових видів грошового забезпечення позивачу не видавалися, тому зазначені виплати для розрахунку компенсації за невикористану відпустку у році звільнення не враховувались. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 24.05.2016 по 12.07.2016, суд не врахував, що виплата одноразової грошової допомоги особам рядового, старшинського і офіцерського складу ОВС здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, що унеможливлює остаточний розрахунок із працівником міліції у день звільнення. Відповідач вважає, що затримка виплати грошового забезпечення при звільненні мала місце не з його вини.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу та в режимі відеоконференції відповідно до ст.ст. 41, 122-1 КАС України.

Під час розгляду справи в режимі відео конференції, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог позивачу - відмовити.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис позивача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ у Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Наказами МВС України від 07.08.2014 року №865 та від 27.08.2014 року №1680о/с у відповідності до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2016 року по справі №826/5223/15 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.08.2014 № 865 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ з займаної посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.08.2014 № 1680 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_3, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ України на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 07.10.2014 № 361 о/с в частині обчислення вислуги років підполковнику міліції ОСОБА_3, старшому оперуповноваженому в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області; поновлено позивача на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області; стягнуто з Головного управління МВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08592158) на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (з 01.09.2014 по 01.09.2015) у розмірі 80 851,68 грн. (вісімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят одна гривня 68 коп.). Постанову суду в частині поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області та стягнення грошового забезпечення за один місяць у розмірі 6737,64 грн. (шість тисяч сімсот тридцять сім грн. 64 коп.) допущено до негайного виконання.

Розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу був визначений судом виходячи із середньоденного грошового забезпечення за останні два календарні місяці роботи (липень-серпень) - 296,16 грн..

На виконання наведеного судового рішення пунктом 1 наказу ГУМВС України в Донецькій області від 12.04.2016 року № 23 о/с л/к позивача поновлено на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області з 28.08.2014 року.

Відповідно до пункту 2 цього наказу позивача звільнено із займаної посади за п. 64 «г» Положення (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 27.05.2016 року №29 о/с л/к внесено зміни до наказу від 12.04.2016 року №23о/с л/к в частині звільнення ОСОБА_3 та вирішено вважати вислугу років позивача станом на 06.11.2016 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги 16 років 03 місяці 05 днів.

Згідно наказу від 07.07.2016 року внесено зміни до наказу від 12.04.2016 року №23о/с л/к в частині звільнення ОСОБА_3 та вирішено вважати невикористану частину відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік у кількості 33 доби

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби органів внутрішніх справ, регулюються законодавством у сфері проходження служби.

Зокрема, відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв*язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Зазначена норма кореспондується з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. № 393, відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції виплатив позивачу суму вихідної допомоги при звільненні у розмірі 10712,00 грн., виходячи із посадового окладу 900 грн., окладу за звання 130,00 грн., надбавки за вислугу років (30%) 309,00 грн.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок № 100), згідно п.2 якої чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.

Відповідно до п.п. "є" та "л" п. 1 Порядку № 100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках виплати вихідної допомоги; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Період, за яким обчислюється середня заробітна плата визначено у розділі 2 цього Порядку, за приписами п.2 якого обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач звільнений із займаної посади з 6 листопада 2015 року; протягом часу з 28 серпня 2014 року (наступний день після його першого звільнення) і по день наступного звільнення (6 листопада 2015 року) позивач фактично не працював. Таким чином, останні два (повних) місяця роботи (служби), які передували звільненню позивача, як вірно зазначив суд першої інстанції - це червень та липень 2014 року.

Згідно довідки УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області № 258 від 08.07.2016 розмір грошового забезпечення позивача за останні два місяці роботи складав 9690,69 грн., у т.ч. червень 2014 року - 3372,34 грн., липень 2014 року 6318,35 грн.. Середнє грошове забезпечення за останні два місяці складало 4845,33 грн.

Таким чином, розмір грошової одноразової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу під час його звільнення за скороченням штатів відповідно до абз. 3 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, становить: 38762,64 грн. (9690,69 грн. х 50% = 4845,33 грн. * 16 років ).

Враховуючи сплату відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 10712,00 грн., на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 28050,64 грн. (38762,64 грн. - 10712,00 грн.). За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги стосовно виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги 07.07.2016 та відсутності предмету спору є безпідставним, оскільки факт наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні не був спірними між сторонами, позивачем оскаржувалася сума даної допомоги, втім відповідачем не доведено правомірність нарахування одноразової грошової допомоги у розмірі 10712,00 грн. Судом першої інстанції при задоволенні позову частково в цій частині була врахована виплачена сума.

Щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік.

Пунктом 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (Положення №114) встановлено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

Абз. 2 п. 56 Положення №114 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача від 07.07.2016 року внесено зміни до наказу від 12.04.2016 року №23о/с л/к в частині звільнення ОСОБА_3 та вирішено вважати невикористану частину відпустки позивача за фактично відпрацьований час за 2015 рік у кількості 33 доби.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено відповідачем компенсація за невикористану відпустку за 2015 рік була нарахована, виходячи із посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, проте на час розгляду справи у суді позивачу не виплачена.

Згідно із абзацом першим пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Отже, розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки за 2015 рік повинен обчислюватися, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати цієї компенсації з урахуванням вимог викладених у Порядку №100. Враховуючи те, що фактично відпрацьованим та таким, що передував звільненню позивача є період серпень 2013 року липень 2014 року, суд першої інстанції вірно здійснив розрахунок компенсації за невикористану відпустку, виходячи з виплат позивачу в зазначений період.

Доводи апелянта стосовно того, що накази про встановлення розміру додаткових видів грошового забезпечення позивачу не видавалися, тому зазначені виплати для розрахунку компенсації за невикористану у році відпустку не враховувались не заслуговують на увагу, оскільки суперечать абзацу першому пункту 2 Порядку № 100 щодо обчислення середньої заробітної плати, зокрема для виплати компенсації за невикористані відпустки.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати суму середнього заробітку згідно ст.. 117 КЗпП України з 24.05.2016 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП Україниобов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем не проведений, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум.

Доводи апелянта щодо неможливості проведення остаточного розрахунку із працівником міліції у день звільнення. Затримка виплати одноразової грошової допомоги пояснюється об'єктивними причинами, оскільки з урахуванням замовлення фінансування потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні,є підготовки необхідних документів для належного фінансування потребували певного часу, нічим не підтверджуються. Натомість в матеріалах справи наявний лист від 10.05.2016 за № 334и/к , яким позивач був запрошений для здійснення повного розрахунку, проте остаточний розрахунок проведений не був.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Позивачем апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції не подавалась.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Повний текст ухвали складений 07 вересня 2016 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 805/1664/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

І.Д. Компанієць