Рішення № 61111221, 01.09.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01вересня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Бреславського О. Г.

суддів : Яремка В.В., Чупікової В.В.

секретаря Окармус О.М.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, третя особа без самостійних вимог Перша Чернівецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_4, на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 18 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Зазначив, що він є спадкоємцем на все майно належне ОСОБА_5 на день його смерті, згідно заповіту складеного останнім 29.06.2012 на його користь. Спадкодавець, ОСОБА_5 помер 19.08.2014. На звернення позивача з письмовою заявою видати йому свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця, Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ним не було надано документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно.

За відсутності можливості отримати свідоцтво про право власності на спадщину, просив визнати за ним право власності на спадкове майно належне на день смерті ОСОБА_5

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 18 травня 2016 року позов ОСОБА_6 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

№ 22-ц/794/902/16 р. Головуючий у 1-й інстанції Мілінчук С.В.

категорія 39 Доповідач Бреславський О.Г.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті заповідача ОСОБА_5, який помер 19.08.2014, у вигляді будинковолодіння, яке складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 65,10 кв.м, в тому числі жилою 45,70 та допоміжною площею -19,40 кв.м, літньої кухні літ.«Б», сараю літ. «В», вбиральні літ. «Г», огорожі № 1.2, що знаходяться по вул. Сорочинській 5/1, м. Чернівці.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та обовязки, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Посилалася на те, що вона є спадкоємцем за законом на оспорюване майно. Що нею в межах даної справи заявлено клопотання про залучення її в якості третьої особи. Окрім того, до цього ж суду подано позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на спадкове майно, так як існує спір щодо одного і того ж предмету. Водночас судом першої інстанції під час розгляду справи не було розглянуто зазначене клопотання та залишено поза увагою її позов. З цих підстав, ОСОБА_3 заперечує проти визнання права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1

У запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки суд у повному обсязі перевірив доводи сторін та подані докази.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що на вимогу позивача ОСОБА_1, який належним чином прийняв спадщину, є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, а отже, суд може визнати за ним право власності на спірне нерухоме майно, оскільки це не порушує права інших осіб.

Колегія суддів апеляційного суду повністю з таким висновком погодитися не може, виходячи з наступного.

З спадкової справи № 764/2014 до майна померлого 19 серпня 2014 року ОСОБА_5 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем на все майно належне ОСОБА_5 на день його смерті, згідно заповіту складеного останнім 29.06.2012 на його користь (а.с 68 на звороті). На звернення позивача з письмовою заявою видати йому свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця, постановою Першої чернівецької державної нотаріальної контори від 12.05.2015 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ним не було надано документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно (а.с.77,78).

З заяви ОСОБА_3 № 238 від 09.02.2015 адресованої Першій чернівецькій нотаріальній конторі вбачається, що остання повідомляє цією заявою про те, що вона проживала зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини, тому вона є спадкоємцем 4 черги, згідно з ст. 1264 ЦК України; що вона приймає всю спадщину після смерті ОСОБА_5; що їй відомо про заповіт на користь позивача, який вона має намір визнавати недійсним у судовому порядку та з цих підстав просила не видавати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю (а.с. 69).

З позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на спадкове майно, яка знаходиться на розгляді у цьому ж суді вбачається, що сторонами оспорюється право на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 (а.с. 46-50).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав і обовязків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається ст. 55 Конституції України, ст.3 ЦПК України, ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за предявленими вимогами.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача(ч.1ст.33 ЦПК України).

Відповідно до закріпленого в ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч.1 ст. 33 ЦПК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Однак, районний суд не розяснив позивачу його право відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України притягнути до участі у справі ОСОБА_3, як спадкоємницю за законом 4 черги згідно ст. 1264 ЦК України, яка 09.02.2015 звернулась до Першої Чернівецької нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 (а.с.70), як спадкоємець має право на оспорюване спадкове майно, розглянув позов, предявлений до неналежного відповідача, оскільки суд фактично вирішив права та обовязки ОСОБА_3 по вказаному рішенню, яке стосується останньої.

Згідно розяснень, даних у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», суд не має права вирішувати питання про права та обовязки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (пункт 4 частини першої статті 311, пункт 4 частини першої статті 338 ЦПК України).

Оскільки згідно діючого законодавства на стадії апеляційного розгляду суд позбавлений можливості змінювати процесуальне положення учасників процесу або залучати до участі у справі інших учасників процесу, то оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові з підстав, які зазначені вище.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.307,309, 313 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 18 травня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, третя особа без самостійних вимог Перша чернівецька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: