Рішення № 61111051, 01.09.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3444/15-ц

Провадження № 2/185/933/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 вересня 2016 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., з участю секретаря Мерцалової Н.В., з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз", ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про захист прав споживачів та відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Європейський страховий союз», ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про захист прав споживачів та відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в якій просила, з урахуванням збільшених позовних вимог, стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 272285.48 грн., стягнути з ОСОБА_5 на її користь франшизу у розмірі 1000.00 грн., стягнути з ОСОБА_8 на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000.00 грн., та вартість проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1050.00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 2 вересня 2014 року о 08-00год водій ОСОБА_8, керуючи у стані алкогольного спяніння автомобілем ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1, на мосту через річку Скалка по вул. Дніпровській м. Павлограда в районі перехрестя з вул. Дзержинського, при виникненні небезпеки для руху, здійснив екстрене гальмування, змінив напрямок руху, виїхав на зустрічну смугу і здійснив зіткнення з автомобілем Тойота, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Водії ОСОБА_8 та ОСОБА_9, пасажир ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 отримали тілесні ушкодження. Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2014 року по справі № 185/10495/14-п винною особою у даній дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_8 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на шість місяців. Згідно висновку №001/16 експертного автотоварознавчого дослідження від 18.01.2016 року розмір матеріальної шкоди становить 321285.48 гривень. Після подачі позову до суду позивач отримала страхове відшкодування у розмірі ліміту відповідальності по страховому полісу 49000.00 грн., у звязку з цим позовні вимоги до страхової компанії в уточненій позовній заяві не пред'являються. Залишок суми матеріальної шкоди у розмірі 272285.48 грн., просить стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8. Крім того вона понесла витрати, повязані з оцінкою пошкодженого транспортного засобу у розмірі 1050.00 грн. і також їй не була сплачена франшиза у розмірі 1000.00 гривень, які просить стягнути зі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 відповідно. Також в результаті дорожньо-транспортної пригоди їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 10000.00 грн. (пять тисяч гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої її дитині, яка під час ДТП знаходилась в салоні автомобіля та пять тисяч гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка спричинена їй особисто), яку просить стягнути зі ОСОБА_8.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити в повному обсязі на підставах, зазначених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити в частині задоволення позовних вимог з останнього, посилаючись на доводи викладені у письмових запереченнях з мотивів того, що шкоду, заподіяну ДТП повинна нести особа, яка керувала транспортним засобом.

Відповідач ОСОБА_8, будучи неодноразово повідомленим, у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. Крім того, відповідач ОСОБА_5 повідомив суду про те, що він особисто спілкувався зі ОСОБА_8 з приводу розгляду даної справи судом і останньому відомо про час та день слухання справи.

ОСОБА_5, ОСОБА_4 та їх представник, свої заперечення виклали у письмовій формі. В судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення грошових коштів з них, посилаючись на те, що їх дії не мають причинно-наслідкового звязку, повязаного із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено наступне. 02 вересня 2014 року о 08-00 год водій спиця ОСОБА_11, керуючи автомобілем ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1, на мосту через річку Скалка по вул. Дніпровській м. Павлограда Дніпропетровської області, в районі перехрестя з вул. Дзержинського, при виникненні небезпеки для руху, здійснив екстрене гальмування, змінив напрямок руху, виїхав на зустрічну смугу і здійснив зіткнення з автомобілем Тойота, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Водії ОСОБА_8 та ОСОБА_9, пасажир ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 отримали тілесні ушкодження.

Згідно довідки №2114 від 22.09.2014 року Комунального закладу «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради: 02.09.2014 р о 08-55год до приймального відділення каретою швидкої медичної допомоги був доставлений ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 При обстеженні на наявність алкоголю в крові тест на алкоголь ОСОБА_8 - позитивний.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2014 року по справі № 185/10495/14-п винною особою у даній дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_8 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на шість місяців.

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_8 був пошкоджений автомобіль Тойота, державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_9, у звязку з чим їй завдано матеріальної шкоди, розмір якої згідно Висновку №001/16 експертного автотоварознавчого дослідження від 18.01.2016року становить 321285.48 гривень.

Матеріалами справи встановлено, що власником автомобіля ВАЗ 21063, 1989 року випуску, колір червоний, шасі (кузов, рама) № В****N XTA210630L2318060, реєстраційний номер НОМЕР_4 є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту) серії РСА № 539643, виданого Павлоградським МРЕВ ДАІ УМВС України у Дніпропетровській області 26.07.2006 року. За довіреністю (з правом передоручення), посвідченою 18.04.2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_12 ОСОБА_2 надав право на керування та інші, визначені цією довіреністю права ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили суду, що у квітні 2013 року вони за 16000.00 гривень придбали у ОСОБА_2 вищезазначений автомобіль, але не переоформили його у звязку з нестачею грошових коштів. Насправді відбулась угода купівлі-продажу.

Позивач, предявляючи позовні вимоги до ОСОБА_2 виходить із того, що він є власником автомобіля.

Така позиція позивача є помилковою, оскільки, виходячи із загальних норм ст.ст.1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України підстави для цивільної відповідальності ОСОБА_2 перед ОСОБА_9 лише через те, що ОСОБА_2 є власником автомобіля, відсутні.

За загальними правилами, зазначеними вище, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі володіє автомобілем та з вини якої сталась ДТП.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_2 до солідарної відповідальності суд керується вимогами ст.ст.1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України, у звязку з цим позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою не підлягають задоволенню.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повідомили суду про те, що 02 вересня 2014 року близько 7-30 годин до них на квартиру прийшов знайомий ОСОБА_8 та попросив надати йому автомобіль для перевезення домашніх речей. Документи на право керування автомобілем вони у ОСОБА_8 не запитали, вважали що він має такі документи. Передали йому лише реєстраційне посвідчення та ключі від автомобілю. Хвилин через п'ятнадцять їм зателефонував ОСОБА_8 і повідомив, що скоїв дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно довідки №2114 від 22.09.2014 року Комунального закладу «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради: 02.09.2014р о 08-55 год до приймального відділення каретою швидкої медичної допомоги був доставлений ОСОБА_8, 1985р.н. При обстеженні на наявність алкоголю в крові тест на алкоголь ОСОБА_8 - позитивний.

Як встановлено під час розгляду справи із матеріалів кримінального провадження (протоколів допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5А.), показів матері ОСОБА_4 вони передали автомобіль в управління ОСОБА_8, який був у нетверезому стані (підтверджується довідкою №2114 від 22.09.2014 року Комунального закладу «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради та не перевірили у останнього наявність водійських прав, як підстав для керування автомобілем (що підтверджується довідкою за вих.№ /107 від 29.08.2014 року, виданою Павлоградським МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, яка міститься в матеріалах кримінального провадження про те, що з 14.05.2014 року водійське посвідчення у ОСОБА_8 було викрадене невстановленою особою.

Отже, своїми діями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 сприяли настанню наслідків, які стались 02 вересня 2014 року о 08-00 год на мосту через річку Скалка по вул. Дніпровській м. Павлограда у вигляді дорожньо-транспортної пригоди. Тому, на думку суду вони знаходяться у прямому причинно-наслідковому звязку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, і вони повинні нести солідарну відповідальність за спричинену шкоду.

Законом України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» № 1961-УІ від 01 липня 2004 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Матеріалами справи встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_5, який діє за довіреністю власника автомобіля ОСОБА_2, застрахована, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «Європейський страховий союз» № АС/9696119.

Згідно з пунктом 9 Закону України «Про страхування»: франшиза - це частина збитків, яка не відшкодовується страховиком відповідно до договору страхування. Це означає, що це та сума, яка не виплачується клієнтові або яку клієнт оплачує самостійно при виникненні страхового випадку. У звязку з тим, що франшиза не була сплачена позивачці, вона підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5.

Розмір матеріальної шкоди визначений висновком №001/16 експертного автотоварознавчого дослідження від 18.01.2016 року за складення якого позивачкою сплачено згідно квитанції № 94 від 12.09.2014р сума 750.00 грн. та квитанції №5 від 18.01.2016 року сума 300.00 грн., а разом 750 +300=1050 гривень, яка підлягає стягненню зі ОСОБА_8.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частинами 2, 5 статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Згідно зі ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

При цьому, у деліктних (не договірних) правовідносинах тягар доказування покладено не на позивача, а на відповідача.

У постанові від 03 грудня 2014 року №6-183цс14 Верховний Суд України дійшов правового висновку, що в цивільному процесі законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Загальними підставами, наявність яких є необхідною для всіх випадків відшкодування шкоди, є: а) наявність шкоди; б)протиправна поведінка заподіювача шкоди; в)причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина заподіювача шкоди. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини.

При визначенні розміру моральної шкоди судом ураховані роз'яснення, надані в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Зважаючи на такі обставини, суд приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що після пошкодження автомобіля позивач зазнав моральної шкоди, яка повязана з фізичним болем, які зазнали внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень та душевних страждань, яких ми зазнали під час дорожньо-транспортної пригоди; у звязку з пошкодженням автомобіля, який необхідний був позивачці у повсякденному житті. Даний автомобіль був необхідний позивачці також для підвезення дітей до школи та дитячого садочку, так як від місця їх проживання і до даних навчальних закладів у м. Павлограді відсутнє автобусне сполучення.

Таким чином, суд вважає доведеною наявність факту моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_9 внаслідок дорожньо-транспортної події, що сталася 02 вересня 2014 року, оскільки знищення належного позивачу автомобіля призвело до істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, душевних страждань через пошкодження його майна та примусило позивача докладати зусиль для отримання страхового відшкодування майнової шкоди.

Між протиправними діями відповідача ОСОБА_8, з вини якого 02 вересня 2014 року сталася ця дорожньо-транспортна подія, та негативними наслідками, що наступили для ОСОБА_9, наявний причинно-наслідковий зв'язок, що є підставою для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати спричинену немайнову (моральну) шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачці моральної шкоди, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також

На думку суду, враховуючи тяжкість моральних страждань позивача, їх інтенсивність і тривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, наслідків, що наступили, конкретні обставини по справі суд вважає, що належною компенсацією спричиненої ОСОБА_9 моральної шкоди є сума 3000грн., які суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_8 на користь позивачки в рахунок спричиненої моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз", ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про захист прав споживачів та відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування майнової шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою 272285.48 (двісті сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 франшизу в сумі 1000.00 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000.00 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 вартість автотоварознавчого дослідження в сумі 1050.00 (одна тисяча п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 924.45 (дев'ятсот двадцять чотири) гривні 45 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 924.45 (дев'ятсот двадцять чотири) гривні 45 копійок.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в сумі 924.45 (дев'ятсот двадцять чотири) гривні 45 копійок.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_13