Постанова № 61106304, 25.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 серпня 2016 року № 826/27478/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі :

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування індивідуальної податкової консультації, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі – позивач, ПАТ «Київенерго») до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі – МГУ ДФС), в якому просить скасувати індивідуальну податкову консультацію відповідача від 16.09.2015 № 21845/10/28-10-06-11 та зобов’язати відповідача надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, а також просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні суд ухвалив про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.08.2015 листом від 17.08.2015 № 42АУ/53Ф/7290 позивач, з метою отримання індивідуальної податкової консультації, звернувся до відповідача щодо роз’яснення наступних питань:

чи визначено спеціальними або підзаконними нормативними актами вимоги щодо переліку документів, якими повинно бути підтверджено здійснення діяльності з надання житлово-комунальних послуг, для віднесення його до категорії житлово-комунальних підприємств у розумінні пп.14.1.59 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України)?

чи є достатнім наявність відповідних ліцензій та здійснення відокремленого обліку використання води по кожному із видів діяльності для застосовування ПАТ «Київенерго» до ставок рентної плати коефіцієнту 0,3 відповідно до п. 255.7 ст. 255 ПК України.

При цьому, у вказаному листі, з посиланням на норми ПК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач стверджував про те, що ПАТ «Київенерго» є безпосереднім виконавцем та постачальником послуг гарячого водопостачання, централізованого опалення та електропостачання, а тому належить до категорії житлово-комунальних підприємств в розумінні пп. 14.1.59 п. 14.1 ст. 14 ПК України та ст.ст. 1, 19 зазначеного Закону, у зв’язку з чим рентна плата за спеціальне використання води повинна розраховуватись із застосуванням до ставок рентної плати коефіцієнта 0,3.

Листом від 16.09.2015 № 21845/10/28-10-06-11 МГУ ДФС надано відповідь на вказаний лист позивача, в якому наведено передбачений ПК України правовий режим сплати рентної плати за спеціальне використання води, а також зроблено висновок, що з метою застосування норм п. 255.7 ст. 255 ПК України необхідно керуватись Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) ДК 009:2010, відповідно до якої надання житлово-комунальних послуг є основним видом діяльності суб’єкта господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

За змістом ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень

З аналізу викладених норм видно, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення конкретному платнику податків по конкретній нормі закону.

Таким чином, кожен платник податків має право звернутись до контролюючого органу для отримання консультації з питань практичного використання норм податкового права.

Отже, податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу із застосуванням конкретних норм податкового законодавства, в межах повноважень. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.12.2015 у справі № К/800/66426/13.

При цьому, наслідком застосування податкової консультації згідно з п. 53.1 ст. 53 ПК України є те, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, ПК України, в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 у справі № К/9991/58704/12, від 25.06.2015 у справі № К/9991/31758/12.

Пунктом 255.1 ст. 255 ПК України передбачено, що платниками рентної плати за спеціальне використання води є водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Згідно з п. 255.7 ст. 255 ПК України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3.

Поняття житлово-комунальних підприємств наведено у пп. 14.1.59 п. 14.1 ст. 14 ПК України - суб’єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги (застосовується до розділу IX цього Кодексу).

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що суб’єкт господарювання, для застосування до ставок рентної плати за спеціальне використання води коефіцієнта 0,3, повинен безпосередньо виробляти, створювати та/або надавати житлово-комунальні послуги.

В той же час, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», прийнятим наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв’язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов’язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ. Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

З огляду на викладене, суд вважає посилання відповідача у наданій позивачу індивідуальній податковій консультації, як на підставу для застосування до ставок рентної плати за спеціальне використання води коефіцієнта 0,3, на КВЕД, необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Разом з тим, суд зауважує, що такі поняття, зокрема, як житлово-комунальні послуги, виробник ПК України не містить, натомість вони наведені у спеціальному Законі України «Про житлово-комунальні послуги», тобто такі поняття, в контексті норм ПК України стосовно рентної плати за спеціальне використання води, і підлягають за висновком суду аналізу під час надання індивідуальної податкової консультації в розрізі діяльності позивача.

Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що спірна податкова консультація надана відповідачем у листі від 16.09.2015 № 21845/10/28-10-06-11 суперечить нормам такого податку, у зв’язку з чим суд вважає таку податкову консультацію недійсною, що є підставою для зобов’язання відповідача надати позивачу нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності наданої ним індивідуальної податкової консультації.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, зміст принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов’язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

За таких умов, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників, викладену у листі від 16.09.2015 № 21845/10/28-10-06-11; зобов’язання Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників надати Публічному акціонерному товариству «Київенерго» нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити повністю.

Визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників, викладену у листі від 16.09.2015 № 21845/10/28-10-06-11.

Зобов’язати Міжрегіональне головне управління ДФС – Центральний офіс з обслуговування великих платників надати Публічному акціонерному товариству «Київенерго» нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305) за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників (код ЄДРПОУ 39440996) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко