Ухвала суду № 61104264, 01.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/798/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівніцька Н.Л.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

01 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача Стрілецької О.Ф.

представника позивача Мацедонської Т.О.

представника позивача Кобельського В.Д.

представника відповідача Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2016 року позивач - ПАТ "Вінницяобленерго" звернувся до Вінницького окружного адміністративного судуз позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької обласної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у вінницькій області від 26 квітня 2016 року №0025461706 про застосування до структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" штрафних санкцій у розмірі 70090,67 грн. та нарахування пені в розмірі 2903,81 грн. за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування ) єдиного внеску.

Вінницький окружний адміністративний суду постановою від 05.07.2016 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представники відповідача заперечили проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 6 січня 2016 року перерахував кошти зі сплати єдиного соціального внеску за грудень 2015 р. на загальну суму 385280,00 грн. по п'яти платіжних дорученнях через банк АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м. Києві код банку 380805, на одержувача Вінницька ОДПІ / 71010000 код 39476158, р/р 371982011012810, відкритий у ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 802019 з призначенням платежу ЄСВ, що підтверджується відповідними матеріалами справи: платіжне доручення №3007978 від 06.01.2016 на суму 136,82, призначення платежу:*;25509880;01;ЕСВ згідно ставки 34,7% з з/плати за 12.15р. Сплачено повністю по строку 06.01.2016р. ( а. с. 10 ); платіжне доручення №3007980 від 06.01.2016 на суму 2202,07, призначення платежу:*;25509880;01;ЕСВ згідно ставки 8,41% з з/плати за 12.15р. Сплачено повністю по строку 06.01.2016р. ( а. с. 11 ); платіжне доручення №3007979 від 06.01.2016 на суму 11812,50, призначення платежу:*;25509880;01; ЄСВ згідно ставки 33,2% з з/плати за 12.15р. Сплачено повністю по строку 06.01.2016р. (а. с. 12); платіжне доручення №3007982 від 06.01.2016 на суму 29996,94, призначення платежу:*;25509880;01; ЄСВ згідно ставки 3,6% з з/плати за 12.15р. Сплачено повністю по строку 06.01.2016р. (а. с. 13); платіжне доручення №3007981 від 06.01.2016 на суму 341131,67, призначення платежу:*;25509880;01; ЄСВ згідно ставки 37,06% з з/плати за 12.15р. Сплачено повністю по строку 06.01.2016р. (а. с. 13).

02.02.2016 року податковим органом повідомлено СО "Вінницькі ЕМ" про виникнення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Після отримання вказаного повідомлення на адресу МГУ ДФС Центральний офіс з обліку великих платників податків СО "Вінницькі міські ЕМ" ПАТ "Вінницяобленерго" направлено лист №СО-51-118 від 03.02.2016 року (а. с. 15), в якому зазначили про помилкове перерахування коштів по сплаті ЄСВ на рахунки ГУ ДКСУ у м. Києві отримувач Вінницька ОДПІ, та просило вказані кошти перерахувати на рахунки СО "Вінницькі міські ЕМ" ПАТ "Вінницяобленерго".

Листом №СО-51-123 від 04.02.2016 року на адресу Вінницької ОДПІ ГУ ДЕС у Вінницькій області направлено лист (а.с. 16), в якому зазначили про помилково перераховані кошти ЄСВ на рахунок ГУ ДКСУ у м. Києві, отримувач Вінницька ОДПІ, з проханням не застосовувати штрафні санкції до СО "Вінницькі міські ЕМ", так як кошти перераховані в державний бюджет України.

26.04.2016 року податковим органом прийнято рішення №0025461706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Вказаним рішенням до структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" застосовано штраф у розмірі 70090,67 грн. та пені у розмірі 2903,81 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ( а. с. 8 ).

29.04.2016р. СО "Вінницькі міські електричні мережі" отримала копію рішення №0025461706 від 26.04.2016р. про застосування штрафних санкцій на нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Позивач скористався своїм правом та оскаржив в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Вінницькій області вказане рішення.

За результатами розгляду скарги 16 травня 2016 року за №878/10/02-32-10-01 було винесене рішення про результати розгляду справи, яким вирішено залишити без змін оскаржуване рішення Вінницької ОДПІ.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України , прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно пп.14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ( далі Закон № 2464-VI).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною другою статті 6 вказаного Закону закріплено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок, подавати звітність та сплачувати внесок до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В силу вимог ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів є день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно ч. 3 с. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок сплати платниками податків єдиного внеску у встановлені строки законом строки, а також передбачена відповідальність за порушення таких строків сплати.

З матеріалів справи встановлено, що позивач 06 січня 2016 року - у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, здійснив оплату податкового зобов'язання у необхідній сумі до Державного бюджету України, проте така сплата помилково була здійснена на рахунок МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП замість рахунку Вінницької ОДПІ.

Колегія суддів вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

Підставою застосування даного виду санкцій є винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством.

Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки позивачем фактично було здійснено всі необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, то помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена і колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 16.06.2015 у справі №21-377а15, висновки якої згідно ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судом.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені спосіб, Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх рішень не надав достатніх доказів порушень позивачем закону, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти щодо прийняття спірного рішення.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 вересня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.