Ухвала суду № 61104199, 25.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/880/16

Головуючий у 1-й інстанції: ,Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

25 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача Ліщишина О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управлінння Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2016 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів.

Хмельницького окружного адміністративного суду постановою від 06.07.2016 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ в Хмельницькій області на посаді начальника сектора карного розшуку Хмельницького районного відділу УМВС України та мав спеціальне звання майор міліції (Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області № 104о/с від 30.04.2013).

04.11.2015 позивачем подано на ім'я начальника УМВС України в Хмельницькій області рапорт про звільнення з ОВС у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції.

06.11.2015 наказом начальника УМВС України в Хмельницькій області від 06.11.2015 №310-о/с ОСОБА_3 було звільнено з посади начальника сектора карного розшуку Хмельницького районного відділу УМВС України через скорочення штатів на підставі пп. "г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил, (через скорочення штатів), що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з наказу.

19.04.2016 з листа Хмельницького РВ поліції Хмельницького відділу поліції ГУ НП В Хмельницькій області № Вих.№Л-38/121/118/01-2016 від 19.04.2016 позивач дізнався, що його згідно наказу УМВС України в Хмельницькій області № 310 о/с від 06.11.2015 звільнено у запас Збройних Сил.

Вважаючи наказ начальника УМВС України в Хмельницькій області №310-о/с від 06.11.2015 в частині звільнення таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про Національну поліцію" КЗпП України, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з матеріалами справи позивач звернувся до суду із наступними позовними вимогами, а саме:

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС в Хмельницькій області № 310 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення зі служби в поліції через скорочення штатів;

- поновити ОСОБА_3 на посаді начальника сектора карного розшуку Хмельницького районного відділу УМВС України;

- стягнути з УМВС в Хмельницькій області кошти за час вимушеного прогулу.

Тобто, позивач ставить перед судом вимогу перевірки правомірності дій відповідача щодо його звільнення та просить поновити його на посаді.

Отже, з метою встановлення порушень закону з боку відповідача під час звільнення позивача необхідно надати оцінку діям Управлінння Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області.

При цьому колегія суддів зазначає, що до вказаного позивачем другого відповідача - Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області відповідно змісту позовної заяви, жодних вимог не заявлено.

Надаючи правову оцінку правомірності дій відповідача щодо видання оскаржуваного наказу та звільнення позивача з роботи, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 8 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до статті 1 Закону №580-VIІI, Національна поліція України (далі - поліція)- це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIІI) з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

В силу п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, Законом № 580-VІІІ передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI.

Враховуючи, що Закон України від 02.07.2015 № 580-VIІI "Про Національну поліцію" було опубліковано 06.08.2015 р. в газеті "Голос України", відповідно 3-х місячний термін з дня опублікування закінчився 06.11.2015 року.

Отже аналізуючи наведене, необхідно зазначити, що прийнятим Законом України від 02.07.2015 № 580-VIІI "Про Національну поліцію" визначено фактично порядок ліквідації такого органу як "міліція" та встановлено, що всі працівники міліції підлягають звільненню з роботи через скорочення штатів, при цьому працівникам міліції в трьох місячний термін з моменту опублікування Закон України "Про Національну поліцію" надано право звернутися із відповідною заявою про бажання проходити службу в органах поліції.

Тобто, працівників міліції повідомили, що всі вони незалежно від наявності чи відсутності бажання служити в органах поліції будуть звільненні з роботи через скорочення штатів, а такий орган як міліції припинить своє існування (фактично буде ліквідований).

З метою проходження служби в поліції, працівники міліції може звернутися відповідною заявою про бажання проходити службу в органах поліції, разом з тим факт звернення із такою заявою є лиши виявлення бажання нести службу в органах поліції та жодним чином не впливає на звільнення з міліції, оскільки в силу вимог вказаного Закону, звільненню підлягають всі працівники міліції.

Згідно з матеріалами справи, позивачем 04.11.2015 позивачем подано на ім'я начальника УМВС України в Хмельницькій області рапорт про звільнення з ОВС у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції.

Таким чином, відповідач звільнивши позивача з роботи фактично виконав прямі вимоги прийнятого 02.07.2015 року Закону України "Про Національну поліцію", а отже діяв відповідно до наданих йому законом повноважень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу начальника УМВС України в Хмельницькій області від 06.11.2015 №310-о/с щодо звільнення ОСОБА_3 з посади начальника сектора карного розшуку Хмельницького районного відділу УМВС України через скорочення штатів на підставі пп. "г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил, (через скорочення штатів) є необґрунтованими.

Що стосується посилань скаржника на обов'язковість проведення атестації перед звільненням, яка не була проведена відповідачем, необхідно зазначити наступне.

Апелянт, зокрема зазначає що, звільненню має передувати процедура атестації працівника, як це передбачено п.47 Положення №114 та п.1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2005р. №181, з метою встановлення можливості подальшого використання на службі, яка в супереч зазначеному не була проведена перед його звільненням.

Проте, колегія суддів зазначає, що вказані твердження позивача не можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин зважаючи на наступне.

Як зазначалося вище, в Законі України «Про Національну поліцію» міститься пряма вказівка про те, що особи, які не прийняті на службу до поліції, звільняються саме через скорочення штатів. При цьому не вказується про необхідність проведення атестації перед звільненням, адже за змістом Положення №114 та Інструкції №181, атестація перед звільненням проводиться для з'ясування можливості подальшого використання на службі саме в органах внутрішніх справ (міліції), але аж ніяк не в органах поліції, до служби в яких в Законі України «Про Національну поліцію» встановлені власні критерії та вимоги.

Крім того, подальше використання позивача на службі в органах внутрішніх справ (міліції) є неможливим, у зв'язку з тим 07.11.2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», який визначав правові основи діяльності міліції, а відтак з цієї ж дати припинено будь-яку діяльність міліції та службу в ній.

Всі інші посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального

права є надуманими та формальними, а відтак жодним чином не спростовують законність

прийнятого рішення, яке відповідно до ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті з одних лише формальних міркувань.

При цьому, як уже зазначалося вище, позивачем не заявленого жодних позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, а тому суд не вправі надавати будь-яку оцінку правовідносин між позивачем та Головним управління Національної поліції в Хмельницькій області щодо неприйняття позивача на службу до органів поліції.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 серпня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.