Ухвала суду № 61104028, 01.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 р. Справа № 876/4125/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Богдан А.О.

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Ковальова Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у адміністративній справі №819/248/16 за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 20.06.2015 №86905-17.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року позов задоволено повністю. Податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області №86905-17 від 20.06.2016 р. - скасовано. Стягнуто на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати по сплаті судового збору, згідно квитанції №ПН3581 від 09 березня 2016р. в розмірі 551, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема посилається на норми ст. 267 Податкового кодексу України та зазначає, що позивач як власник транспортного засобу зобов'язаний сплачувати транспортний податок; строк експлуатації автомобіля рахується з дати його першої реєстрації в Україні у 2012 р., а не з дати випуску - 2010 р. Що стосується рішення Тернопільської міської ради, то жодних порушень з боку міської ради з приводу не оприлюднення рішення немає. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобі позивач є власником автомобіля марки TOYOTA VENZA, державний номерний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску, об'єм двигуна 3456, датою первинної реєстрації в Україні є 22.03.2012р.

Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п.п. 267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення від 20.06.2015 №86905-17, яким визначено позивачці суму податкового зобов'язання за транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25 000,00 гривень.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що транспортний податок є місцевим податком і, оскільки Закон, яким введено транспортний платок набрав чинності з 01.01.2015р., то Тернопільська міська рада, як встановлював місцевого податку, може встановити такий податок не раніше наступного бюджетного періоду, тобто з 2016 календарного року.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставина справи.

Транспортний податок введено Законом України від 28 грудня 2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», зокрема в дію була введена стаття 267 Транспортний податок.

Пунктом 267.1 статті 267 Податкового кодексу України встановлено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством, власні легкові автомобілі, що потрапляють відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу під об'єкт оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм двигуна більше 3000 куб. см.

Обчислення суми податку здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове повідомлення-рішення про сплату податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податків контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня базового податкового періоду (року).

Терміни сплати податку для фізичних осіб протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Податкове законодавство України ґрунтується на принципах, визначених в ст. 4 ПК України, зокрема на принципі стабільності. Відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Транспортний податок введено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII шляхом викладення ст. 267 ПК України в новій редакції. Зазначений закон набрав чинності з 01.01.2015 року.

Відповідно до п. 265.1 ст. 265 ПК України транспортний податок є складовою податку на майно, який відповідно до п. 10.1 ст. 10 ПК України належить до місцевих податків.

Приписи п.п. 10.1.1, п. 10.1 та п. 120.2 ПК України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, безпосереднє встановлення місцевих податків, а відтак і транспортного податку, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Так, відповідно до п. 10.3. статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно до пп. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

При цьому, колегією суддів враховується, що відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Приписи п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Оскільки Закон України від 28.12.2014 №71-VIII, яким введено транспортний податок, набрав чинності 01.01.2015 року, то Тернопільська міська рада, як встановлювач місцевого податку відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 та пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України може встановити такий податок не раніше наступного бюджетного періоду, тобто з 2016 календарного року.

На виконання цих вимог Тернопільська міська рада встановила транспортний податок в м. Тернопіль рішенням «Про місцеві податки і збори» від 30.06.2015 №6/60/27, яке вступає в дію з 01.01.2016р..

Згідно рішення п'ятдесят п'ятої сесії шостого скликання Тернопільської міської ради №6/55/13 від 27 січня 2015 р., внесено зміни до рішення «Про місцеві податки і збори» від 30.06.2015 №6/60/27 та встановлено з 01.01.2015 р. місцеві податки і збори.

Відповідно до вимог пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки Закон України від 28.12.2014 №71-VIII набрав чинності 01.01.2015 року, тобто пізніше як за шість місяців до початку бюджетного періоду 2015 календарного року, то нарахування Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області транспортного податку не встановленого рішенням міської ради на підставі норм ПК України можливе не раніше наступного бюджетного періоду, тобто з 2016 календарного року. Такий висновок відповідає принципу стабільності, встановленому пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України.

Таким чином, виходячи з наведених вище норм податкового законодавства, транспортний податок не може бути визнаний обов'язковим до сплати в 2015 році, оскільки місцеві ради не брали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня минулого 2014 рішення про встановлення таких податків і зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно зазначено, що застосування відповідачем положень Закону з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що розрахунок використання легкового автомобіля протягом 5 років здійснюється з часу випуску, а не з часу володіння таким автомобілем.

Як видно із облікової картки №44083354 від 08.07.2014 року 1-ВРЕР УДАІ УМВС в Тернопільській області транспортний засіб позивача марки TOYOTA VENZA, номерні знаки НОМЕР_2 первинно зареєстрований 22.03.2012 року, а рік випуску транспортного засобу 2010 рік.

Автомобіль TOYOTA VENZA 2010 року випуску та експлуатувався до 2012р. за межами України, а тому, базовим періодом для даного податку є рік, який обчислюється з 01 січня по 31 грудня, а не будь-які 12 місяців на вибір податкового органу.

Оскільки автомобіль позивача випущений у 2010 році, а тому у 2015 році він не є об'єктом оподаткування транспортним податком відповідно до ст. 267 ПК України, оскільки враховуються календарні роки: 2010р., 2011р., 2012р., 2013р., 2014р..

Спірне податкове повідомлення - рішення винесено 20.06.2016р., а 2015р. є базовим податковим періодом в якому нараховано спірний податок і такий період виходить за межі 5-ти базових податкових періодів (2010р., 2011р., 2012р., 2013р., 2014р.), то автомобіль позивачки у 2015 р. не є об'єктом оподаткування, відповідно до ст. 267 ПК України, що є підставою вважати рішення податкового органу протиправним та таким, що підлягає до скасування.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нарахування Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області позивачці транспортного податку за 2015 календарний рік є незаконним і податкове повідомлення-рішення від 20.06.2015 №86905-17 підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у адміністративній справі №819/248/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 05.09.2016р.