Ухвала суду № 61103945, 05.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 734/2604/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Анохін А.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив зобов'язати відповідача видати позивачу копію розпорядження про звільнення із зазначенням у ньому пункту статті закону, яка стала підставою для звільнення; видати позивачу його трудову книжку, а в разі її втрати - дублікат трудової книжки, заповнену відповідно до вимог положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників; нарахувати та виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку з 07.10.2012 по 30.07.2013 з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних; нарахувати та виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки з 07.10.2012 по день прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати позивачу його трудову книжку, або ж дублікат, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних; відшкодувати позивачу моральну шкоду за затримку виплати середнього заробітку і затримку видачі трудової книжки у розмірі 5000 грн.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що в 2012 році ОСОБА_2 обіймав посаду Євминського сільського голови, на яку його було обрано у листопаді 2010 р. У зв'язку із вчиненням позивачем корупційного правопорушення, рішенням Євминської сільської ради від 6 жовтня 2012 року було достроково припинено повноваження Євминського сільського голови ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до суду у зв'язку з рішенням Євминської сільської ради від 6 жовтня 2012 року про дострокове припинення повноважень Євминського сільського голови у зв'язку із вчиненням корупційного правопорушення. При цьому, частину з цих позовів розглянуто судами по суті, а решту - залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Так, ухвалою від 10.04.2013 Козелецького районного суду Чернігівської області по справі №734/1013/13-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та виплату належних сум при звільненні залишено без розгляду, оскільки позивачем було пропущено строк для звернення до суду (ч.3 ст.99 КАС України, а.с.121-122).

Як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.03.2014, винесеній у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 10.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013, ОСОБА_2 дізнався про припинення своїх повноважень 20.10.2012. Водночас, Вищий адміністративний суд України зазначив, що з вказаних судових рішень вбачається, що рішення Євминської сільської ради від 6 жовтня 2012 року було опубліковано у Козелецькій районній газеті 20 жовтня 2012 року, а тому ОСОБА_2 дізнався про припинення своїх повноважень щонайпізніше 20 жовтня 2012 року, у зв'язку з чим подана ОСОБА_2 4 квітня 2013 року позовна заява є такою, що подана з пропущенням строку звернення до суду у справі щодо звільнення з публічної служби.

При цьому, у позовній заяві у вищевказаній адміністративній справі, а також у досліджених судом і приєднаних до даної справи матеріалах з інших адміністративних справ та з матеріалів прокурорської перевірки, ОСОБА_2 вже зазначав позовні вимоги про поновлення його на посаді Євминського сільського голови, про зобов'язання відповідача виплатити йому всі належні кошти з моменту затримки, тощо. Крім того, як вбачається з матеріалів прокурорської перевірки, про такі ж порушення ОСОБА_2 зазначав і в його зверненнях до органів прокуратури та до правоохоронних органів. До аналогічного висновку щодо пропуску ОСОБА_2 строку звернення до суду дійшов Вищий адміністративний суд України і в ухвалі від 3 листопада 2013 року у справі К/800/43031/13 (а.с.185-186).

Рішенням позачергової сесії Євминської сільської ради від 06.10.2012 прийнято до відома інформацію депутата ОСОБА_3 про факт притягнення Євминського сільського голови ОСОБА_2 до відповідальності за корупційні діяння Козелецьким районним судом, за наслідками чого з посиланням, зокрема, на ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та на ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» достроково припинено повноваження Євминського сільського голови ОСОБА_2 (а.с.67).

Листом секретаря Євминської сільської ради ОСОБА_3, позивачу було повідомлено про те, що на Двадцятий сесії Євминської сільської ради шостого скликання 06.10.2012 було прийнято рішення про позбавлення його повноважень Євминського сільського голови та запропоновано передати матеріальні цінності, які знаходяться на балансі сільської ради, згідно книги обліку та основних засобів, інших необоротних активів та малоцінних предметів, земельно-кадастрові книги, книги реєстрації майнових та земельних паїв, а також печатку і штамп (а.с. 34). Цей лист вручено особисто ОСОБА_2.20.11.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.11.2012.

Згідно з дослідженим судом першої інстанції актом від 26.11.2012 у цей день близько 10-ої години комісія Євминської сільської ради у складі 4 осіб (секретар ради ОСОБА_3 і депутати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.) прибули до ОСОБА_2 для здійснення прийому-передачі документів після його звільнення з посади Євминського сільського голови. В акті зазначено, що ОСОБА_2 продовжує утримувати свою посаду, на письмову вимогу про передачу всіх необхідних документів відповіді не надав. За наслідками зустрічі з комісією ОСОБА_2 відмовився передавати вищевказані документи і матеріали (т.1 а.с.36, 226).

Розпорядженням № 6 Євминської сільської ради від 29.07.2013 за підписом в.о. сільського голови ОСОБА_7 головному бухгалтеру доручено виплатити розрахункові кошти позивачу за відпрацьований період по 06.10.2012 (а.с.68, 250). Розрахунком до розпорядження № 6 Євминської сільської ради, позивачу нараховано суму до розрахунку 4482 грн.12 коп. за 41 день (а.с.69). Відповідно до розрахунково-платіжної відомості Євминської сільської ради за липень 2013 року, позивачу було видано 3532 грн. 58 коп. (а.с.20).

27 грудня 2013 р. позивачем було передано окремі матеріальні цінності, які знаходились на балансі Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про що складено Акт. Згідно з цим Актом передано земельно-кадастрові книги, книги земельних паїв, штампи Євминської сільської ради, книги реєстрації державних актів цивільного стану, нотаріальні книги, протоколи сесій Євминської сільської ради за 2011-2012 р.р., протоколи засідань виконкому Євминської сільської ради за 2011-2012 р.р. Книги реєстрації майнових паїв, гербову печатку Євминської сільської ради, протоколи засідань виконкому за 2010 рік та особові справи працівників сільської ради не передано. ОСОБА_2 було пояснено відсутність документів і печатки тим, що він залишив все в сільській раді разом з ключем від сейфу, який він надав голові дільничної виборчої комісії для зберігання бюлетенів виборів депутата Євминської сільської ради(а.с.70). Згідно з цим Актом трудова книжка ОСОБА_2 і передбачені законодавством книги щодо руху трудових книжок не передавалися.

Із Акта державного виконавця від 27.12.2013 судом встановлено, що боржник ОСОБА_2 на підставі виконавчого документа передав окремі матеріальні цінності, які знаходились на балансі Євминської сільської ради згідно з книгою обліку та основних засобів. Передані інші необоротні активи та малоцінні предмети, земельно-кадастрові книги, штампи Євминської сільської ради, книги реєстрації земельних паїв. При цьому книги реєстрації майнових паїв та печатку Євминської сільської ради комісії по прийому-передачі документації, створеній при Євминській сільській раді, не передано. Рішення суду виконано частково (а.с. 65, 229). Згідно з цим Актом трудова книжка позивача і передбачені законодавством книги щодо руху трудових книжок не передавалися.

Відповідно до акту від 12.02.2014 передачі-приймання документів від боржника ОСОБА_2 до кредитора - Євминської сільської ради - ОСОБА_2 на виконання рішення суду від 04.11.2013 було передано ксерокопії протоколів зборів, списки пайщиків, без переліку майна пайового фонду, як вимагає законодавство України - після проведення уточнення та інвентаризації Євминською сільською радою майнових сертифікатів колишнім членам КСП «Євминка». При цьому ОСОБА_2 зазначив, що усі належні документи з розпаювання, перелік майна пайового фонду необхідно витребувати у комісії з вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування КСП «Євминка», які остання, всупереч неодноразовим зверненням, Євминській сільській раді не надала (а.с.58-63). Згідно з цим Актом трудова книжка ОСОБА_2 і передбачені законодавством книги щодо руху трудових книжок не передавалися.

Згідно з актом прийому-передачі від 12.02.2014 члени комісії Євминської сільської ради прийняли журнали реєстрації майнових сертифікатів та інших матеріалів щодо майна КСП «Євминка» від ОСОБА_2 (а.с.64). Згідно з цим Актом трудова книжка ОСОБА_2 і передбачені законодавством книги щодо руху трудових книжок не передавалися.

Судом досліджено пояснення ОСОБА_9, який працював секретарем Євминської сільської ради з 26.08.2013 по 12.11.2013. За змістом цього пояснення, ОСОБА_9 зазначає, що у вересні 2013 р. до нього звернувся ОСОБА_2 з проханням завірити копію трудової книжки, а при собі останній мав оригінал трудової книжки. ОСОБА_9 звірив оригінал трудової книжки ОСОБА_2 із наданою ним копією, пересвідчився у відповідності цих документів, завірив копію трудової книжки позивача та повернув оригінал трудової книжки та її копію останньому. Де ОСОБА_2 брав свою трудову книжку та куди її подів йому не відомо. (а.с.126).

Згідно з повідомленням відділу статистики у Козелецькому районі Чернігівської області від 15.02.2016 розмір середньомісячної номінальної заробітної плати по Козелецькому районі за 2012 р. складає 1998,00 грн. (а.с.239).

ОСОБА_2 звернувся із заявою до Євминського сільського голови ОСОБА_10 і вказав, що ним особисто було придбано у магазині трудову книжку серії НОМЕР_1, яку він просить у нього прийняти через втрату власником його трудової книжки з метою видачі дубліката трудової книжки (а.с.240).

Відповідно до довідки № 91 від 25.02.2016, виданої Євминською сільською радою, заробітна плата ОСОБА_2 за час роботи на посаді сільського голови у період 2011-2012 рр. всього складала 73 034,20 грн., середня заробітна плата складає 3319,74 грн. (а.с. 251).

Водночас, судом першої інстанції було допитано в якості свідків осіб, які були причетні до складання окремих наявних у справі документів та до процедури передачі ОСОБА_2 посади і здійснення розрахунку з останнім при звільненні.

Так, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що у жовтні 2012 р. було винесено рішення про дострокове припинення повноважень ОСОБА_2 У зв'язку з тим, що печатка ним не була передана, необхідно було виготовити картки зі зразками підпису та нову печатку, а тому лише після виготовлення означених документів було видано розпорядження про виплату розрахункових коштів і проведено розрахунок з позивачем. Після звільнення з посади у жовтні 2012 р. ОСОБА_2 тривалий час перебував у кабінеті Євминського сільського голови, а новопризначені керівні службові особи Євминської сільської ради працювали в інших приміщеннях за її межами.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він як голова сільської виборчої комісії, на прохання депутатів Євминської сільської ради здійснював вручення позивачу рішення сесії про дострокове припинення його повноважень як сільського голови. Від отримання рішення ОСОБА_2 відмовився, про що було складено та підписано акт, а рішення направлено поштою. Тривалий час ОСОБА_2 відмовлявся виконувати рішення сільської ради про звільнення його з посади, звертався до суду з різними позовами, не здавав повноваження, не передавав документи сільської ради, не допускав до приміщень голови і секретаря Євминської сільської ради інших осіб, у тому числі новообраного секретаря сільської ради, які вимушені були працювати за межами будинку сільської ради. При цьому ОСОБА_2 на тривалий час допустив до кабінету секретаря сільської ради, чоловіка, який прибув з Києва і не є членом місцевої громади. Лише після прийняття касаційним судом рішення в одній із справ за позовом між Євминською сільською радою і позивачем, останній на виконання рішення суду у 2013 році почав поетапно передавати відповідним службовим особам документи Євминської сільської ради. При цьому трудова книжка ОСОБА_2 не передавалася. Зі слів ОСОБА_9 вона була на руках у самого ОСОБА_2 У зв'язку з цим відповідач не міг видати вказану трудову книжку позивачу при звільненні.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання пояснила, що вона була депутатом і обиралася секретарем Євминської сільської ради. Після припинення повноважень, ОСОБА_2 не допускав новообраного секретаря сільської ради ОСОБА_3 до робочого місця в Євминській сільській раді та не передавав йому документи. Останній вимушений був працювати в поліклініці, а засідання проводили в приміщенні школи. Через таку протидію ОСОБА_3 звільнився з посади, а її в подальшому було обрано новим секретарем Євминської сільської ради. ОСОБА_2 і в подальшому до свого кабінету та до кабінету секретаря сільради нікого з депутатів не допускав, свій кабінет не звільняв, жодних документів не передавав. Через це вона, як новий секретар Євминської сільської ради, вимушена була працювати в кабінеті бухгалтера. Лише після рішення суду ОСОБА_2 став передавати окремі документи, робив це поетапно і в різні періоди передавав окремі документи сільради. У повному обсязі всі документи сільради ним передані так і не були. Вона особисто просила ОСОБА_2 віддати їй його трудову книжку, проте останній відмовився повертати свою трудову книжку. Лише після передачі частини документів у 2013 р. було видано розпорядження про здійснення розрахунку з позивачем, яке було виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з приписами статті 12 цього Закону сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Частинами другою та третьою ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що у разі звільнення з посади сільського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень надалі повноваження сільського голови здійснює секретар відповідної сільської ради. Секретар сільської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського голови і до моменту початку повноважень сільського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської ради, обраної на чергових місцевих виборах. Повноваження сільського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади.

Відповідно до частини четвертої цієї ж статті закону сільський голова, зокрема, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень. Згідно з частиною 5 цієї статті сільський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Приписами статті 79 цього закону врегульовано питання дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови. Зокрема, визначено, що повноваження сільського голови вважаються достроково припиненими у разі (п.31) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення. Повноваження сільського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади: 1) з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, - з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт; 2) з підстав, зазначених у частині другій цієї статті, - з дня прийняття місцевим референдумом або відповідною радою рішення про дострокове припинення повноважень; 3) у випадку, передбаченому частиною п'ятою цієї статті, - з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних виборах.

Згідно з вимогами статті 77 цього Закону шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідно до ст. 117 цього ж Кодексу у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Згідно з п.4 цієї ж Постанови відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з п. 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (далі - Інструкція), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п. 2.4. Інструкції). Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.25 Інструкції). У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (п. 4.1. Інструкції). Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника (п. 4.2. Інструкції).

При цьому пунктом 5.1 цієї Інструкції визначено, що особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Пунктом 7.1. Інструкції передбачено також, що на підприємстві ведеться така документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок: а) книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. № 277; б) Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. №277. Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ведеться відділом кадрів або іншим підрозділом підприємства, який здійснює оформлення прийняття і звільнення працівників. У цій книзі реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із записом серії і номера, що видані працівникам знову. У разі одержання трудової книжки у зв'язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку. Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них і книга обліку руху трудових книжок мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені підписом керівника підприємства і печаткою.

У методичних рекомендаціях щодо особливостей звільнення посадових осіб із органів місцевого самоврядування зазначається, що у разі дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у трудовій книжці вказується підстава дострокового припинення повноважень згідно із статтею 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» чи статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (рішення сесії ради або місцевого референдуму, його дата і номер) та порядковий номер запису (а.с. 35).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін та показання свідків, ОСОБА_2 після позбавлення повноважень Євминського сільського голови не вжив заходів щодо передачі у встановленому порядку справ та обов'язків сільського голови секретарю Євминської сільської ради, як це передбачено ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, як Євминський сільський голова, всупереч вимогам п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 «Про трудові книжки працівників», якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладено на керівника підприємства, установи, організації, не забезпечив ведення передбачених чинним законодавством книг, які стосуються обліку трудових книжок і бланків трудових книжок, та не поклав відповідні обов'язки на підлеглих службових осіб. Про це свідчить наявні у справі акти приймання-передачі документів, у яких зазначені вище книги, бланки трудових книжок та трудові книжки, у т.ч. і позивача, не вказані.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_12, які узгоджуються із дослідженими доказами, а також актами, поясненням ОСОБА_9, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що трудова книжка ОСОБА_2 у Євминської сільської ради - відсутня, оскільки після звільнення залишилася у позивача.

При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_2 у спорі з Євминською сільською радою має особливий статус, адже він одночасно є працівником, який заявляє про порушення своїх прав при звільненні шляхом невидачі йому керівником трудової книжки та водночас є тим самим керівником, який повинен був забезпечити належне ведення, облік і передачу на зберігання трудових книжок, у т.ч. і власної трудової книжки. Це означає, що зобов'язання перед позивачем у певній мірі (в частині обліку, зберігання трудових книжок, їх передачі) повинен був виконати сам ОСОБА_2 як Євминський сільський голова.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 після звільнення з посади Євминського сільського голови не передав у встановленому порядку своїх обов'язків, справ та документів, у т.ч. власної трудової книжки відповідній посадовій особі Євминської сільської ради, тривалий час не допускав секретаря сільської ради до окремих приміщень, не надавав доступу до печаток і документів сільської ради.

Оскільки трудова книжка ОСОБА_2 після його звільнення в Євминській сільській раді була відсутня унаслідок протиправних дій самого позивача, то зобов'язання щодо видачі цієї трудової книжки при звільненні позивача до відповідача не перейшли.

Суд бере до уваги, що відповідач вживав заходів щодо отримання документів, печатки сільської ради, тощо, проте унаслідок протиправних дій ОСОБА_2 у повному обсязі такі документи так і не було отримано Євминською сільською радою, як не було отримано і трудової книжки позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання перед позивачем як працівником при його звільненні, проте не міг їх виконати у повному обсязі з незалежних від нього причин та за відсутності вини відповідача у невиконанні цих зобов'язань.

При цьому суд бере до уваги приписи ст.ст. 117, 235 КЗпП України, якими передбачено, що виплата середнього заробітку працівникові за весь час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки здійснюється лише у тому випадку, коли така затримка сталася з вини власника або уповноваженого ним органу. Проте, судом не встановлено вини власника або уповноваженого ним органу у затримці видачі трудової книжки позивачу, що виключає здійснення виплати середнього заробітку працівникові за весь час вимушеного прогулу, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки рішення про позбавлення ОСОБА_2 повноважень, наслідком якого є звільнення його з посади, містить посилання на ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та на ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», було опубліковано у засобах масової інформації, а питання щодо наявності підстав для звільнення та законність звільнення позивача було предметом судового розгляду в інших справах, а також враховуючи, що із позовом щодо зміни підстав для звільнення з посади позивач не звертався, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача видати позивачу копію розпорядження про звільнення із зазначенням у ньому пункту статті закону, яка стала підставою для звільнення. При цьому суд також враховує обізнаність позивача про рішення щодо позбавлення його повноважень з жовтня 2012 року.

З огляду на те, що трудова книжка ОСОБА_2 в Євминській сільській раді відсутня, факт її втрати відповідачем судом не встановлено, а позивачем не доведено, то підстави для задоволення позивних вимог щодо видачі позивачу його трудової книжки, а в разі її втрати - дубліката трудової книжки, заповненого відповідно до вимог положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, також відсутні. При цьому суд зазначає, що позивач дійсно звертався до відповідача із заявою про видачу йому дубліката трудової книжки з мотивів її втрати відповідачем. Проте, відповідно до вимог пункту 5.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників дублікат трудової книжки видається особі, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), але заяви про втрату ним трудової книжки позивач до відповідача не подавав.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку з 07.10.2012 по 30.07.2013 з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, а також нарахувати та виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки з 07.10.2012 по день прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати позивачу його трудову книжку, або ж дублікат, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, задоволенню не підлягають у зв'язку з встановленням судом відсутності вини відповідача у затримці з видачею трудової книжки позивачу, своєчасному здійсненню розрахунку з ним.

Враховуючи правомірність дій та рішень відповідача, позовна вимога про відшкодування завданої моральної шкоди за затримку виплати середнього заробітку і затримку видачі трудової книжки у розмірі 5000 грн. не підлягає задоволенню як похідна.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для його задоволення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.