Ухвала суду № 61103807, 01.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/4432/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Букіна О.М. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Ганечко О.М.

суддів: Коротких А.Ю.,Хрімлі О.Г.,

при секретарі: Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08.04.16 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріата про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріата про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.04.16 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України від 22.01.16 року щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499.

Зобов'язано Міністерства оборони України провести нарахування та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник Полтавського обласного військового комісаріата в засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 15.05.95 року був звільнений з військової служби, відповідно до наказу від 15.05.1995 за №038-ПМ.

Згідно з довідкою Полтавської обласної МСЕК від 19.04.2010 серії 7-66 № 0198476 за результатами повторного огляду позивача йому встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2015 року у справі № 826/3354/15, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, 22.01.2016, розглянувши документи, які надійшли з Полтавського ОВК, відмовила в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, обґрунтовуючи відмову тим, що на день звільнення з військової служби позивача діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що інвалідність позивачу була встановлена 19 квітня 2010 року безстроково, а тому, відповідач-1 при вирішення питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 2 Порядку в редакції, чинній до внесення змін постановою КМУ від 25 липня 2011 року № 815 та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції після 01.01.2007 року. Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що право позивача на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності, встановлене постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.06.2015 року, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до ст. 41 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 2 ст. 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно підп. 2 п. 2 Порядку (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності - 05.10.2009 року) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 54-х місячного грошового забезпечення.

Виходячи з тлумачення ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", можна зробити висновок, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року (справа №21-135а15).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та у розмірах відповідно до встановленої йому групи інвалідності, оскільки,право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 22.10.2015 року (справа №К/800/62717/14).

Також, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що інвалідність позивачу була встановлена 19.04. 10 року безстроково, а тому,відповідач-1 при вирішення питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 2 Порядку в редакції, чинній до внесення змін постановою КМУ від 25 липня 2011 року № 815 та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції після 01.01.2007 року.

Згідно зі ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08.04.16 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Судді: Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.