Ухвала суду № 61103749, 30.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2016 рокусправа № 808/1005/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі №808/1005/16

за позовом ОСОБА_1

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування висновку, -

встановив:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати висновок відповідача від 04.03.2016 №355 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року позов задоволено.

Постанову суду обґрунтовано посиланнями на норми статей 2, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, а також тим, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновку про наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації позивача, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому суд зазначив, що вивчаючи доходи позивача, відповідач безпідставно не врахував доходи від трудової діяльності членів сім'ї позивача та родинні заощадження, сформовані внаслідок ведення особистого селянського господарства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Пологівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішення суду обставинам справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року та прийняти рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що суд безпідставно не прийняв до уваги тієї обставини, що проведення перевірки та отримання відомостей стосовно особи, яка перевірялась, було здійснено податковим органом у відповідності до Порядку проведення перевірки

достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563, та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року №1100. Результат перевірки відповідав інформації, наявній у матеріалах, зібраних згідно чинного законодавства.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Сторони та їх представники, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що трудову діяльність ОСОБА_1 розпочав з липня 1984 року, а з травня 2006 року займав посаду спеціаліста-землевпорядника відділу земельних відносин та комунальної власності виконавчого апарату Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області.

Відповідно до вимог Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563 (далі іменується - Порядок № 563) позивач підлягає перевірці, у зв'язку з займаною посадою.

Під час здійснення відповідачем перевірки позивача, контролюючим органом отримано інформацію, зокрема, від Територіального сервісного центру 2345 м. Пологи Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області станом на 01.01.2015. Відповідно до вказаної інформації у власності позивача перебуває Hyundai Accent, червоний, 2011 року, держ. номер НОМЕР_1.

Згідно Відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01.02.1998 року по 31.09.2011 року становить 83216,09 грн.

ОСОБА_1 надано пояснення, що автомобіль Hyundai Accent придбано 31 серпня 2011 року за грошові кошти в розмірі 128800 грн., які є роками накопичені спільні сімейні заощадження - його та дружини - ОСОБА_2. Крім заробітної плати вагомою складовою формування сукупного доходу сім'ї та заощаджень були доходи від продажу продукції особистого селянського господарства членів сім'ї, а саме продажу власної сільськогосподарської продукції, вирощеної на власних земельних ділянках та від продажу власної продукції тваринництва.

04 березня 2016 року відповідачем оформлений висновок №355 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищенні влади».

У висновку зазначено, що за результатами проведеної перевірки позивача та підтверджуючих документів встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) позивачем у Декларації, набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел, а саме ОСОБА_1 надано пояснення, що автомобіль Hyundai Accent придбаний 31 серпня 2011 року за грошові кошти в розмірі 128800 грн., проте згідно даних Відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01.02.1998 року по 31.09.2011 року дохід позивача становить 83216,09 грн. Підтвердження інших законних джерел набуття доходів, немає.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) визначено Законом України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII (далі іменується Закон України №1682-VII).

Згідно зі статтею 1 Закону України №1682-VII, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини , і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Згідно з частиною восьмою статті 3 Закону України №1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила 1) недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому, в разі встановлення невідповідності майна (майнових прав) законним доходам, до осіб, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), застосовуються відповідні заборони.

Підстави й порядок проведення перевірок достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та перевірок відповідності такого майна (майнових прав) законним доходам осіб також визначаються Законом України №1682-VII.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України №1682-VII організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Відповідно до частини п'ятої 5 вказаної статті перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України №1682-VII (далі - відомості), зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України №1682-VII (далі - Закон), у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №563, та Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України №1682-VII, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 року №1100 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 року за №1385/26162 (далі іменується - Порядок № 1100).

Як передбачено пунктом 4 Порядку №1100, при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів.

При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1100 отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.

За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел.

Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Статтею 9 Закону України №1682-VII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього закону оскаржуються в судовому порядку, а у відповідності до абзацу другого пункту 11 статті 5 цього ж Закону, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, визначених пунктами 1, 2 частини 5 статті 5 може бути оскаржений особою в судовому порядку. Також і пунктом 39 Порядку №563 передбачено, що висновок про проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій особою за попередній рік декларації, та/або невідповідності вартості майна (майнових прав), зазначеного (зазначених) у декларації особи, що набуте (набуті) за час перебування на посадах, доходам, отриманим із законних джерел, може бути оскаржений особою в судовому порядку.

Оскаржуючи висновок відповідача, позивач посилається на те, що органом податкової служби не зібрано та не враховано інформацію позивача щодо доходів, пов'язаних з веденням особистого селянського господарства, наявність якого підтверджується державними актами на право приватної власності на землю, інформацією щодо ведення такого господарства, наявною у уповноважених органів. При цьому, як зазначено позивачем у позові, джерелом коштів на придбання автомобіля Hyundai Accent вартістю 128000,00 грн. також був дохід позивача внаслідок трудової діяльності та родинні заощадження, сформовані внаслідок ведення особистого селянського господарства.

Судом встановлено, що в приватній власності позивача є земельні ділянки площами - 2 га (з 2001 року), 0,41 га (з 2002 року) для ведення особистого селянського господарства; 0,14 га (з 1999 року) для обслуговування житлового будинку, 8,99 га (з 2001 року) для ведення сільськогосподарського товарного виробництва (копії Державних актів на право приватної власності на землю містяться в матеріалах справи).

Крім того, дружині позивача - ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 2 га з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства.

Статтею 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Як вказує позивач, в особистому підсобному господарстві за період 2000-2011 роки він вирощував худобу, свиней, кролів та птицю, що підтверджується відповідною інформацією по господарського обліку по Шевченківській сільській раді (а.с. 19).

Інформація по господарського обліку збирається та ведеться сільськими, селищними, міськими радами та регулюється Інструкцією з ведення господарського обліку в сільських (селищних) радах, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 17.07.2000 року №234.

Тобто, відповідно до податкового законодавства доходи позивача від продажу власної сільськогосподарської продукції рослинництва та тваринництва не включались до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Також, підпунктом 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України передбачено, що при продажу власної продукції тваринництва груп 1-5, 15, 16 та 41 УКТЗЕД, отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.

Відповідачем не доведено, що дохід позивача та членів його родини від продажу власної продукції тваринництва у відповідних роках перевищував 100 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом. Відповідно, жодного відображення таких доходів позивачем та членами його родини не здійснювалось.

Відповідно до діючого законодавства, контролюючий орган при здійсненні перевірки відповідності вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел, повинен брати до уваги всю наявну в нього інформацію про доходи особи, стосовно якої проводиться перевірка, оцінити її на предмет правомірності отримання таких доходів і підставності використання з метою набуття майна (майнових прав) та провести порівняльний аналіз на предмет відповідності вартості майна (майнових прав) особи, стосовно якої проводиться перевірка, її доходам.

Як свідчать матеріали справи, перевірку завершено за відсутності інформації, витребуваної Державного агентства земельних ресурсів України без врахування та дослідження пояснень позивача щодо ведення особистого селянського господарства та отримання відповідних доходів.

В даному випадку, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що висновок відповідача, що є предметом розгляду у даній справі, не можна визнати обґрунтованим, та розсудливим, що є підставою для його скасування.

Посилання відповідача на дотримання нормативних актів, якими регулюється порядок проведення перевірки, не приймаються судом, оскільки відповідач не довів, що ним враховано та досліджено інформацію, надану особою, стосовно якої проведено перевірку, що є вимогою п.4 Порядку №1100.

Отже, доводи відповідача не спростовують законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, що виключає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі №808/1005/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвала суду складена у повному обсязі 02.09.2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун