Постанова № 61103692, 30.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2016 року справа № 804/886/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної судової адміністрація України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року по справі №804/886/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрація України, Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправною відмову апеляційного суду Дніпропетровської області (далі - відповідач - 1) щодо не нарахування та невиплати йому вихідної допомоги судді у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді апеляційного суду Дніпропетровської області; визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України (далі відповідач - 2), апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України (далі відповідач - 3) в не нарахуванні та невиплаті йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день реалізованого права на відставку судді в сумі 257686 грн.; зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Дніпропетровської області кошти для проведення виплат ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області в сумі 257686 грн.; стягнути з апеляційного суду Дніпропетровської області на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день реалізованого права на відставку судді в сумі 257686 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року даний позов задоволено повністю.

Відповідач - 2 не погодився із постановою суду та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати судове рішенні та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, була виключена норма частини першої статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус судів», згідно якої судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. За таких обставин вважає, що діючи в межах та на підставі Закону були відсутні підстави для здійснення виплати такої допомоги.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 08 жовтня 1996 року працював на посаді судді Новомосковського районного суду Дніпропетровської області, а з 07 лютого 2002 року працював на посаді судді апеляційного суду Дніпропетровської області

В січні 2015 року позивачем за наявності необхідного стажу роботи на посаді судді було подано заяву про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року за № 788-VIII ОСОБА_1 було звільнено з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку відповідно до п. 9 ст. 126 Конституції України.

Згідно до вищезазначеної постанови Верховної Ради України, наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області № 256/к від 17 листопада 2015 року позивача було відраховано зі штату суду з 18 листопада 2015 року, у зв'язку з виходом у відставку, про що здійснено запис в трудовій книжці.

12.01.2016 року позивач звернувся до Апеляційного суду Дніпропетровської області з проханням здійснити нарахування та виплатити йому передбачену ч. 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Листом відповідача -1 від 21.01.2016 року за № 4.2/21/2016 позивачу відмовлено у такій виплаті у зв'язку із тим, що таке право в редакції закону, що діяв на час прийняття постанови про звільнення позивача, передбачено не було (а.с. 13).

Вказані обставини не є спірними та знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення позивача права на отримання вихідної допомоги у зв'язку з відставкою, відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», чинного на період роботи позивача на посаді судді, є протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства України, оскільки положеннями статті 22 Конституції України чітко визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ, (в редакції до 01.04.2014 року) - суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Також, згідно ч. 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI, (в редакції до 01.04.2014 року) - судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.

З 01 квітня 2014 року у зв'язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014р. №1166-VІІ, стаття 136 із Закону України №2453-VI від 07.07.2010р. була виключена.

Відтак, як на момент подання позивачем заяви про відставку, так і на момент його виходу у відставку, законодавством право на отримання вихідної допомоги при виході судді у відставку передбачено не було.

Слід також зазначити, що Конституційний Суд України в рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Відтак, оскільки відмова у виплаті такої допомоги відповідачем зумовлена внесенням парламентом змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими скасовано виплату вихідної допомоги, і такі законодавчі зміни не були визнані неконституційними, то підстав для виплати такої допомоги з 01.04.2014 р. не має.

Також слід зазначити, що колегія суддів визнає неспроможними доводи позивача про те, що він набув право на отримання вихідної допомоги ще до 01.04.2014 року після набуття права на відставку, оскільки юридична конструкція статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пов'язувала право на вихідну допомогу не із набуттям права на відставку (певного стажу чи віку), а із юридичним фактом реалізації права на відставку (виходу у відставку), який у спірних правовідносинах виник вже після виключення із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» статті 136.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права і безпідставно задовольнив позовні вимоги, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрація України - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року по справі №804/886/16 скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрація України, Апеляційного суду Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко