Постанова № 61103366, 05.09.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 року № 813/1058/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З,

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю представника позивача Гивеля В.П., представника відповідача Рибака Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верболіз» до Львівської митниці ДФС про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верболіз» (далі - ТзОВ «Верболіз» позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить : зобов'язати Львівську митницю ДФС виконати всі дії для проведення розмитнення грузового автомобіля MAN, модель 50.464 VFVK, серійний НОМЕР_1, 2001 року випуску на основі митної декларації від 19.02.2016 року, яка була подана як додаток до заяви від 19.02.2016 року і приналежних додатків до неї із збереженням статусу на базі умов згідно дати декларації, без стягнення акцизного збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, підставою для звернення до суду з вищезазначеним позовом став факт невиконання Львівською митницею ДФС проведення розмитнення на основі митної декларації від 19.02.2016 року, яка була надана як додаток до заяви від 19.02.2016 року і приналежних додатків до неї із збереженням статусу на базі умов згідно дати декларації, та пояснення Львівської митниці ДФС про те, що акцизний податок повинен бути нарахований,з якими позивач не погоджується, оскільки це суперечить діючому українському законодавству та міжнародним договорам.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечував проти позову у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в письмовому запереченні на позов та додаткових поясненнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.02.2016 року на адресу Львівської митниці ДФС надійшла заява від 19.02.2016 директора ТзОВ «Верболіз» гр. ОСОБА_3 з проханням провести митне оформлення автомобіля в режимі імпорт відповідно до поданої митної декларації та у відповідності до угоди про асоціацію з Євросоюзом без сплати ввізного мита та акцизного податку.

Львівської митниці ДФС від 21.03.2016 №198/13-70-68/34 листом надано відповідь та повідомлено про необхідність подання документів необхідних для митного оформлення декларації зі звільненням від сплати ввізного мита (не стосується акцизного податку).

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Податкового кодексу України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України встановлено, що податкове законодавство України складається з Конституції України, цього Кодексу, Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України, чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 Податкового кодексу України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним та Податковим кодексами України, іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно зі статтею 270 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (із змінами та доповненнями) правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Відповідно з пп. 14.1.113 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, до митних платежів належать податки, що відповідно до Податкового кодексу України або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому до митних платежів, відповідно до п. 27 частини 1 статті 4 Митного кодексу, належать мито, акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), та ПДВ із ввезених на митну територію України товарів (продукції)).

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинена 21 березня 2014 року та 27 червня 2014 року в м. Брюсселі (ратифікована Законом України N 1678-VII від 16 вересня 2014 року із заявою), тимчасово застосовуватиметься з 1 січня 2016 року.

Враховуючи статтю 486 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, на тимчасовій основі застосовуватимуться такі положення цієї Угоди:

- Розділ IV (за винятком статті 158 у тій мірі, в якій вона стосується забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності під час кримінальних проваджень, а також за винятком статей 285 і 286 у тій мірі, в якій ці статті застосовуються до адміністративних проваджень та перегляду й оскаржень на рівні держав-членів);

- Розділ VII (за винятком статті 479(1)) у тій мірі, в якій положення цього Розділу обмежуються метою забезпечення тимчасового застосування Угоди;

- Додатки I - XXV, а також Протоколи I та II.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 29 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (далі - Угода) кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди. Для цілей цієї Глави "мито" включає будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.

"Мито" не включає:

(a) платежі, еквівалентні внутрішньому податку, що стягуються згідно зі статтею 32 цієї Угоди;

(b) мита, що стягуються згідно з Главою 2 "(Засоби захисту торгівлі") Розділу IV цієї Угоди;

(c) збори та інші платежі, що стягуються згідно зі статтею 33 цієї Угоди.

Статтею 26 Угоди встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 84 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, поступове наближення до митного законодавства ЄС, як це визначено в стандартах ЄС та міжнародних стандартах, здійснюється згідно з Додатком XV до цієї Угоди.

Додатком XV «Наближення митного законодавства» до цієї Угоди не передбачено зниження ставок акцизного податку на транспортні засоби та/або зміни механізму обчислення цього податку, в тому числі на товари - вантажні автомобілі під час їх ввезення на митну територію України.

Слід також зазначити, що у відповідності до статті 353 Угоди поступове наближення до структури оподаткування, визначеної у acquis ЄС, здійснюється відповідно до Додатка XXVIII до цієї Угоди.

Положення Додатку XXVIII до глави 4 "Оподаткування" розділу V "Економічне і галузеве співробітництво" зазначеної Угоди передбачають поступове впровадження окремих Директив Ради ЄС, якими також не передбачено зниження ставок акцизного податку на транспортні засоби та/або зміни механізму обчислення цього податку, в тому числі на товари - вантажні автомобілі під час їх ввезення на митну територію України.

Акцизний податок є непрямим податком на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) (підпункт 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Він належить до загальнодержавних податків, що встановлений на території України Верховною Радою України з метою необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями (підпункт 8.1 статті 8 та підпункт 9.1.4 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України).

Акцизний податок нараховується та сплачується відповідно до норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VІ (зі змінами та доповненнями) та за ставками, визначеними у статті 215 цього кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 289 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, зі змінами та доповненнями, обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема: у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України;

Відповідно до статті 278 Митного кодексу України, пункту 187.8 статті 187 та пункту 216.4 статті 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати митних платежів (в тому числі із сплати акцизного податку) у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення.

При цьому частиною першою статті 31 Митного кодексу України визначено, що для цілей здійснення митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діє на 0 годин дня подання митної декларації, або дня здійснення митних формальностей, якщо вони здійснюються без подання митної декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 297 Митного кодексу, у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до Митного кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.

Відповідно до підпункту 39) статті 4 Митного Кодексу платник податків- це особа, на яку відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладено обов'язок зі сплати митних платежів.

У відповідності до ч. 1 статті 71 Митного кодексу декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

При цьому згідно зі статтею 74 Митного кодексу імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до ч. 3 статті 75 МК України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 1 статті 293 Митного кодексу встановлено, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов'язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 75 Конституції України).

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Стосовно твердження позивача про те, що відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.05.2015 №451, яким внесено зміни до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28, відповідно до яких розділ 9 «Дорожні транспортні заходи, їх складові частини та приладдя» - виключено, а відтак не має необхідності для подання сертифікату відповідності., то таке невідповідає дійсності, оскільки відповідно до Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» від 06.07.2005 № 2739-IV пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні транспортних засобів за кодами товарних позицій 8701 20, 8702, 8703, 8704, 8705 згідно з УКТ ЗЕД як вироблених в Україні, так і ввезених на митну територію України, нових і таких, що були в користуванні, здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам:

не нижче рівня "ЄВРО-3" - з 1 січня 2013 року, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до дати введення екологічних норм не нижче рівня "ЄВРО-3" як обов'язкових;

не нижче рівня "ЄВРО-4" - з 1 січня 2014 року, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до дати введення екологічних норм не нижче рівня "ЄВРО-4" як обов'язкових;

не нижче рівня "ЄВРО-5" - з 1 січня 2016 року, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до 31 грудня 2015 року включно;

не нижче рівня "ЄВРО-6" - з 1 січня 2018 року, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до 31 грудня 2017 року включно.

Документом, що засвідчує відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, є сертифікат або інший документ про підтвердження відповідності, виданий згідно із законодавством України, що вказує, якому саме рівню екологічних норм відповідає за конструкцією транспортний засіб ("ЄВРО-2" - "ЄВРО-6" або іншому рівню).

Оскільки позивачем не додано всіх документів до декларації для митного оформлення товару, відповідачем правомірно відмовлено у розмитненні товару.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що відповідач під час прийняття рішення діяв в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з ст. 94 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2016 року.

Суддя Гулкевич І.З.