Постанова № 61103176, 01.09.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2016 р. Справа № 809/901/16

м. Івано-Франківськ

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.

при секретарі судового засідання Мулі Х.О.

за участю: представника позивача - Присяжнюка А.Ю.

представника відповідача - Кічури Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №17076-25 від 05.07.2016 року ,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" (надалі-позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі-відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №17076-25 від 05.07.2016 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що листом від 10.06.2016 року №12.1-11-б.б/2603 повідомив ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС у Івано-Франківській області про те, що ПАТ "РОДОВІД БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних та у ньому призначено тимчасову адміністрацію, а тому до правовідносин, які виникають під час тимчасової адміністрації та ліквідації пріоритетним є Закон України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно із ч.5 ст. 36 якого під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку. Однак, 11.07.2016 року на адресу ПАТ "РОДОВІД БАНК" від відповідача надійшла податкова вимога №17076-25 від 05.07.2016 року, згідно якої станом на 04.07.2016 року за банком рахується податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 850,83 грн. Таким чином, дії відповідача, щодо винесення податкової вимоги є протиправними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вважає, що податкова вимога є необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню. На підставі наведеного просив суд задовольнити даний адміністративний позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у письмовому запереченні (а.с. 54-55). Зокрема, посилається на те, що направлення позивачу оскаржуваної вимоги не пов'язано з жодною обставиною, яка передбачена ч.5 ст.36 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, загальна сума боргу в розмірі 850,83 грн. самостійна визначена позивачем, але не сплачена у встановлені законодавством строки. При цьому дана сума не включає в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені. Також звернула увагу суду на те, що грошове зобов'язання позивача по земельному податку погашались останнім до травня місяця включно, тоді як сам банк віднесено до категорії неплатоспроможних і запроваджено тимчасову адміністрацію з 25.02.2016 року. На підставі наведеного в задоволенні адміністративного позову просила відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.02.2016 року ПАТ "РОДОВІД БАНК" подало до ДПІ у м.Івано-Франківську податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік на загальну суму 10453,84 грн. (а.с. 19-22).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25.02.2016 року № 107 Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних.

25.02.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 261 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "РОДОВІД БАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, відповідно до якого з 26.02.2016 року розпочато процедуру виведення ПАТ "РОДОВІД БАНК" з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць з 26.02.2016 року по 25.03.2016 року включно. Крім того, даним рішенням уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "РОДОВІД БАНК" призначено Куліша Віктора Миколайовича строком на один місяць з 26.02.2016 року по 25.03.2016 року включно. (а.с. 13).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.03.2016 року № 419 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "РОДОВІД БАНК" з 26.03.2016 року по 25.04.2016 року включно та на цей самий строк продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду Куліша Віктора Миколайовича (а.с. 14).

Крім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.04.2016 року № 610 продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "РОДОВІД БАНК" Куліша Віктора Миколайовича до дати отриманням рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "РОДОВІД БАНК" після скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Печерського районного суду м.києва від 22.04.2016 року у справі №757/19277/16-ц (а.с. 15).

Листом від 10.06.2016 року № 12.1-11-б.б/2603 позивач повідомив ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС у Івано-Франківській області про те, що ПАТ "РОДОВІД БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних та у останньому призначено тимчасову адміністрацію, а тому згідно із ч.5 ст. 36 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку(а.с. 24).

Однак, 05.07.2016 року ДПІ у м. Івано-Франківськ ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесено податкову вимогу форми «Ю» №17076-25, згідно якої станом на 04.07.2016 року за ПАТ "РОДОВІД БАНК" рахується сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 850,83 грн.

Крім того даною вимогою позивача попереджено, що з 01.07.2016 року будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України. Органом державної податкової служби буде здійснено опис майна у податкову заставу. Можливий термін проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги.

Вказана вимога отримана позивачем 11.07.2016 року.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 16 частини 1 статті 2 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 зазначеного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 вказаної вище статті Закону, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

З огляду на викладене, протягом мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Податковим кодексом України за невиконання чи неналежне виконання банком зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

З матеріалів справи суд вбачає, що оскаржена вимога винесена податковим органом на підставі приписів ст.59 Податкового кодексу України та містить зобов'язання позивача сплатити податковий борг із земельного податку юридичних осіб в розмірі 850,83 грн. Зазначена сума складається з узгодженого грошового зобов'язання позивача зі сплати земельного, який виник у червні 2016 року.

Також, судом встановлено і не заперечується сторонами у справі, що спірну податкову вимогу було винесено відповідачем - 05.07.2016 року, тобто в період здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "РОДОВІД БАНК".

Пунктом 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України ,,Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку щодо протиправності формування відповідачем податкової вимоги на підставі приписів Податкового кодексу України до банку, на якого поширюються норми Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки такі дії та рішення відповідача суперечать пункту 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 129.7 статті 129 Податкового кодексу України, не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Враховуючи, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", норми якого для правовідносин тимчасової адміністрації є пріоритетними по відношенню до норм інших нормативно-правових актів, передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, суд приходить до висновку, що під час винесення оскаржуваної податкової вимоги відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на добровільну сплату позивачем земельного податку з лютого по травень 2016, тобто під час провадження тимчасової адміністрації, як підставу правомірності винесення податкової вимоги, оскільки така обставина не звільняє відповідача від обов'язку діяти на підставі і у межах визначених законами та не стосується предмету спору.

Також необхідно зауважити, що право виставляти податкову вимогу виникає у контролюючого органу лише за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов'язання, а оскільки вини у останнього в порушенні строків сплати податку немає, то і відповідно підстави для винесення такої вимоги - відсутні.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем законності прийнятої ним податкової вимоги від 05.07.2016 року № 17076-25, а відтак позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то в силу вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1378 грн.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 05.07.2016 року № 17076-25.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" (місцезнаходження: 04136, м.Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442, п/р2909762 в АТ "РОДОВІД БАНК", МФО 321712, ІПН 143494426659) судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Микитин Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 05.09.2016 року.