Постанова № 61103089, 23.06.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року

Справа № 808/1690/16

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., за участю секретаря судового засідання Фесик А.В., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення суми адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 116 980 грн. 64 коп.,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2016 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі – відповідач) про стягнення суми адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 116 980 грн. 64 коп.

Ухвалою суду від 02.06.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/1690/16, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду направив клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. На обґрунтування позовних вимог посилається на ст.69 Господарського кодексу України, ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі – Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ), Постанову Кабінету Міністрів України від 31.012007 №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» (далі – Постанова КМУ від 31.01.2007 №70) та зазначає, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у 2015 році склала 489 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ на підприємстві відповідача повинна складати 20 осіб. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2015 рік, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 14 осіб, що є меншим ніж установлено нормативом. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача суму адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 116980 грн. 64 коп. ( 114172 грн. 14 коп. – основний платіж, 2808 грн. 50 коп. – пеня).

Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Проти задоволення клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні не заперечувала, про що свідчить відмітка на клопотанні представника позивача. Надала письмові заперечення в яких зазначила обґрунтування необхідності відмови у задоволенні позовних вимог, а також те, що були вжиті усі залежні від відповідача заходи для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.41 КАС України, у зв’язку із неявкою у судове засідання сторін фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» (код ЄДРПОУ 30105738) зареєстроване в органах реєстрації як юридична особа та відноситься до категорії суб’єктів господарювання, яким, відповідно до ст.19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ річна-поштова, затвердженої наказом Мінпраці України від 10.02.2007 №42 (далі – Звіт 10-ПІ), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за 2015 рік склала 489 осіб, середньооблікова кількість інвалідів, що працювали у відповідача у 2015 році склала 14 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ повинна складати 20 осіб.

Згідно ст. 20 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до приписів ст.19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як свідчать дані Звіту 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, середньооблікова кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2015 році складала 14 осіб.

Отже, відповідно до ст.19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідача повинен складати 20 осіб. Згідно Звіту середньооблікова кількість працевлаштованих інвалідів склала 14 осіб.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 була затверджена форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу «вакансії» та Порядку її подання. Відповідно до вказаного порядку, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансій є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно ч.3 ст. 18 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно діючого законодавства органами, що сприяють працевлаштуванню інвалідів, є державна служба зайнятості, управління праці та соціального захисту населення. Як свідчать матеріали справи, відповідачем направлялися Звіти 3-ПН до органу працевлаштування, однак, інформацію про наявність робочих місць, на яких може використовуватися праця інвалідів, подано відповідачем до центру зайнятості лише у січні, лютому, березні квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2015 року. Крім того, відповідачем зазначалася кількість вакансій менша, ніж потрібно згідно нормативу. Отже, ні центр зайнятості, ні інші органи, на які законом покладено обов’язок працевлаштування інвалідів, не могли сприяти відповідачу у працевлаштуванні інвалідів, оскільки не мали протягом 2015 року належної та своєчасної інформації щодо наявності у останнього відповідних вакансій для такої категорії громадян. Доказів щодо виконання заходів, передбачених ч.4 ст.19 Закону України 21.03.1991 №875-ХІІ, у якій йдеться про співпрацю з підприємствами громадських організацій інвалідів, відповідач також не надав.

Відповідно до листа Запорізького міського центру зайнятості від 09.06.2016 № 1638/04-11, за період з грудня 2014 року по грудень 2015 року ТОВ «МІК» надавало інформацію про наявність вакансій за формою №3-ПН та можливість працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями на наявні вакансії та направляло листи з проханням їх працевлаштування. ТОВ «МІК» протягом 2015 року приймало участь в заходах центру зайнятості, присвячених працевлаштуванню інвалідів, але на той період безробітні громадяни з числа інвалідів, які відповідали вимогам заявлених вакансій, на обліку не перебували. Також в зазначених звітах вказано місце проведення робіт: м. Токмак, м. Оріхів, м. Лебедин, м. Охтирка, м. Марганець та м. Запоріжжя. Згідно п.8 ст. 46 підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо: місце розташування знаходиться за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради, та п.9 без згоди громадянина йому не може пропонуватися робота, яка потребує зміни проживання.

Тобто, відповідач вжив комплекс всіх необхідних заходів, передбачених законодавством щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою цієї статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст.20 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ, в порядку, передбаченому п.2 Постанови КМУ від 31.01.2007 № 70 відповідач був зобов’язаний самостійно – не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, сплатити відповідну суму адміністративно-господарських санкцій, в розмірі, передбаченому ст.20 Закону.

Таким чином, об’єктом даного правопорушення є, зобов’язальні правовідносини відповідача, і полягають у необхідності виконання нормативу, або сплати адміністративно-господарських санкцій самостійно.

Згідно ч.2 ст.20 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

У відповідності до п 4.4 рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України «про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування» від 14 квітня 2008 р. № 07.2-10/2 «.. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнавати незаконним застосування адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову…».

Суд вважає, що відповідачем були вжиті усі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення - невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів встановленого ст.. 19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», а саме: відповідачем виконано у повному обсязі комплекс заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, тобто робочі місця згідно ст.. 19 Закону № 875 створені підприємством у повному обсязі, про що свідчить комплекс правових, економічних та організаційних заходів, вчинених відповідачем для працевлаштування інвалідів: 1. Проведено атестацію робочих місць за умовами праці для організації та працевлаштування інвалідів за даними, наявними в матеріалах справи: - протоколу досліджень важкості та напруженості праці, метеорологічних факторів, вібрації, шумового навантаження та інфразвуку, наказу по підприємству про проведення чергової атестації робочих місць за умовами праці для організації робочих місць та працевлаштування інвалідів, наказу по підприємству, протоколу засідання атестаційної комісії, наказу № 01-шт від 02.01.2015, наказу від 02.01.2015 про затвердження і введення в дію штатного розкладу та організаційно-функціональної структури підприємства.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні факти невиконання відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, тобто вчинення правопорушення у сфері господарської діяльності та обґрунтованість розрахунку адміністративно-господарських санкцій, здійснених позивачем.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 116980 грн. 64 коп. є необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 41,122,94,158,160,161,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення суми адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 116 980 грн. 64 коп.– відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко