Постанова № 61102889, 05.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 р. Справа № 805/2296/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області

до Товариства з додатковою відповідальністю «Управління механізації-5»

про стягнення коштів з рахунків у банках платника податку на суму податкового боргу у сумі 110064 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області заявлено позов до Товариства з додатковою відповідальністю «Управління механізації-5» про стягнення коштів відповідача з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом з податку на прибуток у сумі 3955 грн. 33 коп., з податку на додану вартість у сумі 15011 грн. 56 коп., з орендної плати з юридичних осіб у сумі 91097 грн. 71 коп., а всього на уму 110064 грн. 60 коп.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач є платником податку, проте обов'язок щодо сплати суми податкового зобов'язання не виконується. Зазначає, що на теперішній час загальна сума податкового боргу складає 110064 грн. 60 коп. Представник позивача був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, 5 вересня 2016 року суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення податкового боргу з орендної плати у сумі 91097 грн. 71 коп., посилаючись на дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, відповідно до якого відповідач вважає, що він звільнений від сплати орендної плати з юридичних осіб. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, 5 вересня 2016 року представник відповідача до суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю «Управління механізації-5» є юридичною особою, зареєстроване за номером 23771088, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31 травня 2016 року, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області з 4 серпня 1994 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 28 березня 2014 року № 1405151400094.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Заборгованість з податку на прибуток підприємств у сумі 3955 грн. 33 коп. виникла на підставі податкових декларацій з податку на прибуток за 2015 рік від 27 лютого 2016 року № 9276237145 на суму 48 грн. з терміном сплати 10 березня 2016 року, за 2014 рік від 2 березня 2015 року № 9081374523 га суму 1058 грн. з терміном сплати 11 березня 2015 року, за 2013 рік від 27 лютого 214 року № 90990790035 на суму 2875 грн. з терміном сплати 11 березня 2014 року та пені у сумі 26 грн. 32 коп. З урахуванням часткового погашення за рахунок переплати в сумі 1 грн. 99 коп. та сплати відповідачем 50 грн., загальна суму податкового боргу з податку на прибуток складає 3955 грн. 33 коп.

Заборгованість з податку на додану вартість у сумі 15011 грн. 56 коп., яка заявлена позивачем до стягнення виникла на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 19 листопада 2015 року № 9236598775 на суму 5523 грн. з терміном сплати 30 листопада 2015 року, за вересень 2015 року від 18 вересня 2015 року № 9194270283 на суму 19696 грн. з терміном сплати 30 вересня 2015 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2015 року від 13 квітня 2016 року № 9054563732 на суму основного зобов'язання 110 грн. та сума штрафу, нарахованою платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки у сумі 3000 грн. з терміном сплати 13 квітня 2016 року, а також пені у сумі 4118 грн., нарахованої відповідно до статті 129 Податкового кодексу України. З урахуванням часткового погашення у сумі 14439 грн. 33 коп., загальна сума податкового боргу з податку на додану вартість складає 15011 грн. 56 коп.

Заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 91097 грн. 71 коп., яка заявлена позивачем до стягнення, виникла на підставі податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 30 березня 2016 року № 9082235803 на суму 95754 грн. 43 коп., відповідно до якої відповідач мав щомісячно з січня 2015 року по листопад 2015 року сплачувати по 7979 грн. 54 коп. та у грудні 2015 року у сумі 7979 грн. 49 коп., а також податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 22 лютого 2016 року № 9019859988 на суму 95754 грн. 43 коп., відповідно до якої відповідач мав щомісячно з січня 2015 року по листопад 2015 року сплачувати по 7979 грн. 54 коп. та у грудні 2015 року у сумі 7979 грн. 49 коп., також пені у сумі 60215 грн. 45 коп. З урахуванням часткового погашення за рахунок зменшення податкового зобов'язання у сумі 1035 грн. 85 коп., загальна суму податкового боргу з орендної плати складає 91097 грн. 71 коп. Сума заборгованості підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком суми податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб та обліковою картки відповідача як платника податків.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом з метою стягнення до бюджету суми податкового боргу була направлена відповідачу податкова вимога від 11 лютого 2014 року № 21-25 на суму 5647 грн. 98 коп., яка була отримана відповідачем 14 лютого 2014 року, про що свідчить підпис представника відповідача про отримання на корінці податкової вимоги.

Судом також встановлено, що відповідно довідки позивача наявною в матеріалах справи відповідач має розрахункові рахунки в установах банку.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Та відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Суд зазначає, що доказів сплати заборгованості з податку на прибуток у сумі 3955 грн. 33 коп., та з податку на додану вартість у сумі 15011 грн. 56 коп. відповідач не надав, проти наявності даного боргу не заперечував. Наявність даного податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання суду розрахунку суми заборгованості та облікової картки платника податків. Таким чином, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у сумі 91097 грн. 71 коп., у тому числі пені у сумі 60215 грн. 45 коп. суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що спірні правовідносини щодо стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту14.1 статті14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Однак, статтею 6 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у подальшому - Закон №1669) передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Стаття 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII передбачає, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Зазначеними розпорядженнями до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Краматорськ, де здійснює господарську діяльність відповідач, та де розташована земельна ділянка, що використовується відповідачем.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність та земельна ділянка також розташована у населеному пункті, на території яких здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на відповідача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що статті 6 та 7 Закону № 1669 мають пряму дію, у відповідності до чого не вимагають додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, на підставі чого, відсутні підстави для засвідчення форс-мажорних обставин. Тобто, відповідач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності, внаслідок чого й нарахування пені є неправомірним.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення орендної плати з юридичних осіб у сумі 91097 грн. 71 коп., у тому числі пені у сумі 60215 грн. 45 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з додатковою відповідальністю «Управління механізації-5» про стягнення коштів з рахунків у банках платника податку на суму податкового боргу у сумі 110064 грн. 60 коп. задовольнити частково.

Стягнути з рахунків Товариства з додатковою відповідальністю «Управління механізації-5» (84307, Донецька область, м. Краматорськ вул. Орджонікідзе, Д-2, ЄДРПОУ 23771088) на користь держави заборгованість з податку з податку на прибуток у сумі 3955 грн. (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень) 33 коп. на р/р № 33111318700059, код платежу 11021000, банк отримувача ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37944338, МФО 834016, одержувач Краматорську УК/м. Краматорськ; заборгованість з податку на додану вартість у сумі 15011 грн. (п'ятнадцять тисяч одинадцять гривень) 56 коп. на р/р 31112029700059, код платежу 14060100, банк отримувача ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37944338, МФО 834016, одержувач Краматорську УК/м. Краматорськ.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 5 вересня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.