Постанова № 61102862, 29.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2016 р. Справа №805/1718/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., при секретареві судового засідання Піскурєвій Ю.А., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу № 401 о/с в частині звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні і затримки видачі трудової книжки за період з 07.11.2015 по 06.07.2016 в розмірі 28 130,36 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління МВС України в Донецькій області № 401 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів), поновлення на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку СВ Київського районного відділу Донецького міського управління, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні і затримки видачі трудової книжки за період з 07.11.2015 по 06.07.2016 в розмірі 28 130,36 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 14.08.2000 проходила службу в органах внутрішніх справ. З 14.10.2013 по 19.06.2016 позивач знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. 06.11.2015 наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 401 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів. ОСОБА_1 вважає своє звільнення протиправним та таким, що порушує гарантії встановлені трудовим законодавством щодо заборони звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років. Позивач вважає оскільки вона знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати на підставах потреби дитини у домашньому догляді, тому звільнити в цей період мають право виключно з обов'язковим працевлаштуванням. На підставі ст. 184 Кодексу законів про працю України просила задовольнити позов.

Позивач у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. На адресу суду позивач надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що в рамках реформування правоохоронної системи прийнято Закон України «Про Національну поліцію». Приписами п. 8 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції, а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, тому доводи позивача щодо її не попередження про звільнення є хибними.

Разом із тим, представник відповідача зазначив, що інформації щодо свого волевиявлення відносно призначення до лав поліції та про звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства) у період до 06.11.2015 позивачем до відповідача не надавалось, тому представник відповідача вважає, що ненадання відповідної заяви свідчить про відсутність бажання проходження служби в органах Національної поліції України і виключає можливість пропонувати позивачу будь-які посади.

Також зазначено, що за приписами п. 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, тому й ОСОБА_1 звільнено з ОВС відповідно до вимог чинного законодавства.

Стосовно інших позовних вимог представник відповідача зазначив, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовної вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді. Щодо позовної вимоги про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в письмових запереченнях зазначено, що відносини про проходження служби в ОВС не є трудовими і всі питання щодо проходження служби підлягають вирішенню відповідно до спеціального законодавства, а не норм КЗпП України. З вказаних підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (код ЄДРПОУ № 08592158) зареєстроване як юридична особа 10.07.1994, про що 30.11.2006 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 266 120 0000 022578.

З 10.11.2015 ГУ МВС України в Донецькій області перебуває в стані припинення.

На час розгляду справи запис про державну реєстрацію припинення ГУ МВС України в Донецькій області як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений, що підтверджується відомостями з онлайн сервісу отримання відомостей з ЄДР.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1, виданий Будьоннівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 08.05.2009 (а.с.12).

З 14.08.2000 позивач проходила службу в органах внутрішніх справ.

Відповідно до довідки Харківського національного університету внутрішніх справ від 09.03.2016 № 3/59 «Про підтвердження факту навчання та присвоєння спеціальних звань» ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з наказом університету внутрішніх справ (нині - Харківський національний університет внутрішніх справ) № 230 о/с від 14.08.2000 була прийнята на службу в органи внутрішніх справ України та зарахована до складу курсантів 1-го курсу факультету економічної безпеки (нині - факультет № 2) за денною формою навчання та присвоєне спеціальне звання «рядовий міліції».

Згідно з наказом Національного університету внутрішніх справ (нині - Харківський національний університет внутрішніх справ) № 186 о/с від 24.06.2005 ОСОБА_1 відрахована зі складу курсантів у зв'язку із закінченням навчання.

Наказом Національного університету внутрішніх справ (нині - Харківський національний університет внутрішніх справ) № 183 о/с від 24.06.2005 ОСОБА_1 присвоєне перше спеціальне звання середнього начальницького складу ОВС України «лейтенант міліції» та особистий номер М-136428 (а.с.16).

Зазначене вище також підтверджується записом № 1 у дублікаті трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 (а.с.30).

25.06.2013 ОСОБА_1 народила дитину, про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_3 (а.с.15).

З 14.10.2013 позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.

Зазначена обставина не заперечувалась сторонами.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 №401 о/с «По особовому складу» згідно з пунктами 8, 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройний Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 (М-136428), слідчого відділення розслідування злочинів карного розшуку СВ Київського районного відділу Донецького міського управління з 06 листопада 2015 року, що підтверджується відповідним витягом з наказу (а.с.106).

Також судом встановлено, що відповідно до довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Донецькій області від 07.06.2016 № 372 л/п, через суспільно-політичну ситуацію, що склалася в регіоні та проведенням на території Донецькій та Луганської областей антитерористичної операції, особова справа ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилась на непідконтрольній українській владі території, у зв'язку з тим, відповідно до п. 5.6. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (із змінами) від 29.07.1993 № 58 був виданий дублікат трудової книжки серії АХ № 562287 від 07.06.2016 (а.с.31).

Згідно з довідкою Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Донецькій області від 07.06.2016 № 375 л/к, наказом МВС України від 24.10.2014 № 1135 «Про організаційно-штатні зміни в ГУМВС України в Донецькій і Луганській областях, УМВС України на Донецькій залізниці», а також у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, неможливість виконання окремими органами і підрозділами, розташованими на території Донецької і Луганської областей, завдань, покладених законодавством України на органи внутрішніх справ, всі посади Київського РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області було ліквідовано, тому встановити місце перебування останньої для ознайомлення з наказом про її звільнення не було можливим (а.с.37).

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 10.06.2016 №30 о/с лк «По особовому складу» внесені зміни до наказу Головного управління МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 № 401 о/с у частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-136428), слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Київського районного відділу Донецького міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області. Вважати вислугу років на 06.11.2015 у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 15 років 02 місяці 22 дні (а.с.107).

Відповідно до довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Донецькій області від 22.08.2016 № 440/лп, колишній капітан міліції ОСОБА_1 07.06.2016 відповідно до книги обліку руху трудових книжок та вкладишів до них отримала дублікат трудової книжки НОМЕР_2 від 07.06.2016, після прибуття до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області.

Відповідно до довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в Донецькій області про грошове забезпечення за останні два повних місяця служби ОСОБА_1 №784/26/01/2016 від 23.08.2016, в період з 01.08.2013 по 30.09.2013 ОСОБА_1 нараховане та виплачене грошове забезпечення у серпні 2013 року - 3420,19 грн., у вересні 2013 року - 3697,50 грн. та проінформовано, що в період з 14.10.2013 по 06.11.2015 ОСОБА_1 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною досягнення нею 3-го віку грошове забезпечення за цей період не нараховувалось та не виплачувалось.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Відповідно до ст. 3 Конституції України юдина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Верховенство права належить до однієї з засад адміністративного судочинства, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 7, ст. 8 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі за текстом - Закон № 565), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 565 було визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі за текстом - Положення № 114).

Судом встановлено, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 займала посаду слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного СВ Київського районного відділу Донецького міського управління та їй було присвоєне спеціальне звання «капітан міліції».

Отже, відповідно до п. 2 Положення № 114 позивач належала до середнього начальницького складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, правовідносини з приводу проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ були унормовані спеціальним законодавством - Положенням № 114, а тому норми всіх актів законодавства до цих правовідносин можуть бути застосовані лише в разі відсутності відповідних норм права в Положенні № 114 та за умови, що приписи цих актів не суперечать характеру та змісту правовідносин з проходження служби в міліції, тобто в субсидіарному порядку.

Відповідно до пп. «є» п. 49 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються додаткові та соціальні відпустки (по вагітності, родах і догляду за дитиною).

Згідно з п. 61 Положення № 114 додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

При цьому відповідно до п. 17 Положення № 114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була надана відпустка по догляду за дитиною з 14.10.2013 по 19.06.2016.

В силу положень п. 17 Положення № 114 ОСОБА_1 користувалася всіма права і пільгами, встановленими законодавством для матерів.

Так, ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Таким чином, ОСОБА_1 могла бути звільнена лише у випадку повної ліквідації підприємства (установи, організації) за умови її обов'язкового працевлаштування.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі за текстом - Закон № 580), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Закон № 580 офіційно оприлюднений 06.08.2015 у газеті «Голос України» № 141-142.

Відповідно до п. 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Таким чином, з 07.08.2015 набули чинності п.п. 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580.

Відповідно до п. 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, який набув чинності з 07.08.2015, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

В силу прямої норми Закону (п. 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580) з дня опублікування цього Закону, тобто з 06.08.2015, всі працівники міліції, в тому числі позивач, вважалися такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Разом з цим відповідачем були вжиті заходи щодо попередження позивача про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

З огляду на це суд не приймає доводи позивача, що вона не була повідомлена про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Водночас жодної пропозиції щодо можливості подальшого працевлаштування позивач від керівництва відповідачів не отримувала.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Аналіз п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 зумовлює висновок, що законодавець передбачив можливість прийняття працівників міліції на службу до поліції.

Така можливість обумовлена наявністю бажання працівника міліції проходити службу в поліції, а також відповідністю такого працівника міліції вимогам до поліцейських, які визначені Законом № 580.

При цьому п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу до поліції за їх згодою (шляхом видання наказів про призначення) чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Згідно з абз. 1 п. 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Системний аналіз правових норм, що містяться у п.п. 9 і 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, зумовлює висновок, що питання стосовно подальшого проходження служби працівниками мало бути вирішено до 06 листопада 2015 року включно (впродовж трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення).

Підпунктом 1 п. 7 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, який набув чинності з 07.08.2015 \, Кабінету Міністрів України доручено в місячний строк забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 641 «Про утворення Національної поліції України» утворена Національна поліція України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема ГУНП в Донецькій області.

Цією ж постановою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, в тому числі Головне управління МВС України в Донецькій області та Донецьке міське управління Головного управління МВС України в Донецькій області.

Аналіз положень Законів № 565, № 580, постанов Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 641, від 28.10.2015 № 877, від 16.09.2015 № 730 зумовлює висновок, що новоутворені територіальні органи Національної поліції не є правонаступниками територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ припиняються як юридичні особи шляхом їх ліквідації. При цьому в силу положень ст. 104 Цивільного кодексу України така форма припинення юридичної особи як ліквідація за своєю сутністю не передбачає правонаступництва.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1388 скорочено всі штати і посади, згідно з переліком змін у штатах Міністерства внутрішніх справ України.

У постанові від 19.01.2016 у справі № 21-2225а15 Верховний Суд України висловив позицію, що можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 №401 о/с позивач звільнена з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оспорюваний наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в частині звільнення позивача є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки виданий з порушенням вимог ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України та не відповідає критеріям, наведеним у п.п. 1, 3, 5, 6 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Суд не приймає посилання відповідача на п. 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, відповідно до якого перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Частиною 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положення п. 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки закріплена в них норма звужує зміст та обсяг прав жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, порівняно з нормою, закріпленою у ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України.

Так, у рішенні Великої Палати у справі «Konstantin Markin v. Russia» № 30078/06 від 22.03.2012 Європейський Суд з прав людини відзначив, що відпустка по догляду за дитиною сприяє сімейному життю і неодмінно впливає на його організацію, а тому підпадає під дію ст. 8 Конвенції.

Вимога позивача про поновлення її на роботі не підлягає задоволенню, оскільки посада, яку вона обіймала, рівно як і решта посад в Головному управлінні МВС України в Донецькій області скорочені, а всі штати скасовані.

При цьому суд враховує, що на час судового розгляду записи про державну реєстрацію припинення Головного управління МВС в Донецькій області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений, а тому в силу прямої норми ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України з метою захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління МВС України в Донецькій області працевлаштувати ОСОБА_1.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні і затримку видачі трудової книжки за період з 07.11.2015 по 06.07.2016 включно, у розмірі 28130,36 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Оскільки на час виникнення спору між сторонами та звернення до суду з даним повозом, ОСОБА_1 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому суд не приймає рішення про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стосовно позовних вимог про стягнення за час затримки розрахунку при звільненні і затримки видачі трудової книжки за період з 07.11.2015 по 06.07.2016 включно, у розмірі 28130,36 грн. з відповідача, суд зазначає, що ці питання вирішуються судом при звільненні зі служби в ОВС, однак оскільки спірний наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06.11.2015 № 401 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 визнаний судом незаконним та скасований, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасувати наказ №401 о/с в частині звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні і затримки видачі трудової книжки за період з 07.11.2015 по 06.07.2016 в розмірі 28 130,36 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають

Повний текст постанови виготовлений 05 вересня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8-11, 94, 99, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасувати наказ №401 о/с в частині звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні і затримки видачі трудової книжки за період з 07.11.2015 по 06.07.2016 в розмірі 28 130,36 грн. - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06.11.2015 № 401 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М-136428), слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку СВ Київського районного відділу Донецького міського управління, згідно з пунктом 8, 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом, з 06.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області працевлаштувати ОСОБА_1.

В іншій частини позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини постановлені 29.08.2016. Повний текст постанови буде виготовлений у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Крилова М.М.