Рішення № 61102714, 01.09.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 688/4284/13-ц

Провадження № 22-ц/792/1466/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Карпусь С.А.

суддів: Федорової Н.О., Матковської Л.О.

секретаря Бондаря О.В.

з участю: представників товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкарєр» ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкарєр» на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 07 червня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкарєр» про визнання трудового договору законним та визнання договору про надання послуг - трудовим та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкарєр» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 01.07.2009 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Шепетівський гранкар`єр» про визнання трудового договору законним та визнання договору про надання послуг - трудовим. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 28 травня 2007 року, його було прийнято на посаду начальника юридичного відділу ТОВ «Шепетівський гранкар'єр». У зв'язку зі зміною керівника підприємства, йому було запропоновано 01 липня 2009 року укласти із ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» договір про надання юридичних послуг, що й було зроблено. Весь цей час, на виділеному йому робочому місці, підпорядковуючись внутрішньому

_____________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_4 Провадження № 22-ц/792/1466/16

Доповідач Карпусь С.А. Категорія № 53.54

трудовому розпорядку, він виконував обов'язки начальника юридичного відділу ТОВ «Шепетівський гранкар'єр», а саме: розробляв та погоджував різнопланові договори із контрагентами підприємства; надавав консультації керівництву підприємства по трудових правовідносинах; працював із кореспонденцією, яка надходила від контролюючих органів; готував та реєстрував зміни і доповнення до установчих документів; представляв інтереси ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» у всіх державних органах; за понад шестирічний термін роботи на ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» взяв участь у якості представника підприємства у більш ніж п'ятдесяти судових справах, в нього у підпорядкуванні був юрист, якому він ставив завдання.

За виконання трудових обов'язків разом з працівниками отримував заробітну плату, премії, брав активну участь у культурно-масових заходах, які проводились на підприємстві.

Однак, нещодавно приїхавши на підприємство виявив, що його робоче місце зайняте, а робочим комп'ютером користується начальник відділу кадрів, яка й повідомила, що його робочий ноутбук дав їй в користування засновник підприємства ОСОБА_5. Його намагання з'ясувати дану ситуацію виявились безрезультатними. Після цього директор підприємства ОСОБА_6 повідомив про необхідність передачі всіх справ по ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» в бухгалтерію підприємства.

Посилаючись на те, що відділ кадрів ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» безпідставно відмовився внести записи про його звільнення до трудової книжки, просив суд визнати трудовий договір, укладений 28 травня 2007 року - законним. Визнати трудовим договір про надання юридичних послуг від 01 липня 2009р., укладений між ним та ТОВ «Шепетівський гранкар'єр».

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 2 листопада 2015 року постановлене у справі рішення суду від 23 грудня 2013 року скасовано у зв язку з нововиявленими обставинами.

Під час розгляду справи в грудні 2015 року ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 01.07.2009 року. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що на підставі протоколу загальних зборів №1/15від 20.02.2015 року ОСОБА_5 приступив до виконання повноважень директора ТОВ «Шепетівський гранкар'єр». Через декілька місяців роботи на посаді він дізнався про існування договору про надання юридичних послуг від 01.07.2009 року. Детально вивчивши копію вищезазначеного договору зясувалось, що він є підробленим, оскільки вчинені на ньому підписи директора ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» ОСОБА_7 та ОСОБА_3 виконані не ними, а невідомими їм особами, підробленою є також печатка ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» на даному договорі. В результаті використання підробленого договору про надання юридичних послуг від 01.07.2009 року та введення суду в оману, ОСОБА_3, незаконно намагається заволодіти коштами товариства на суму 751 820 грн..

Товариством направлено до Шепетівського МВ УМВС України заяву про вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.15 ч.4 ст. 190, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, у звязку з чим було відкрито кримінальне провадження та на даний час триває досудове розслідування по факту підробки та використання завідомого підроблених документів ОСОБА_3. Зі слів слідчого стало відомо, що провести відповідну експертизу договору про надання юридичних послуг від 01.07.2009 року на разі не є можливим, оскільки ОСОБА_3М, нібито втратив даний договір. На підприємстві такого договору ніколи не було.

Бухгалтерією товариства не утримувались та не перераховувались податки та обов'язкові збори із ОСОБА_3 за період із 2007 року по 2012 рік. Дані обставини підтверджують те, що ОСОБА_3 ніколи не перебував з підприємством у трудових відносинах, не мав графіку роботи, табелі обліку робочого часу по ньому також не велись, в книзі реєстрації виходу на роботу він не розписувався, відпустки на підприємстві йому не надавалися та відповідні кошти йому не нараховувались, а він надавав юридичні послуги виключно як ФОП.

Тому з підстав, передбачених ст. ст. 202, 228 та 234 ЦК України, просило визнати недійсним договір про надання юридичних послуг від 01.07.2009 року укладений між ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» та ОСОБА_3.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 07 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» про визнання трудового договору законним та визнання договору про надання послуг трудовим та в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та залишити в силі рішення Шепетівського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначається, що судом безпідставно взято до уваги, як належний доказ у справі ксерокопію додаткової угоди про розірвання договору про надання юридичних послуг, оригінал даної угоди навіть не досліджувався судом під час розгляду справи. Суд надавши перевагу голослівним поясненням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які спростовуються матеріалами справи, безпідставно не врахував пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яка підтвердила вчинення запису у його трудовій книжці.

Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування відомостей про місце його роботи з КБ «Універсалбанк», працівники якого неодноразово телефонували за місцем його роботи на ТОВ «Шепетівський гранкарєр» з повідомленням про наявність у нього кредитної заборгованості. Суд відхилив заяву про відвід головуючому судді, який виніс ухвалу про залишення його позову без розгляду, що скасована апеляційним судом.

В своїй апеляційній скарзі ТОВ «Шепетівський гранкарєр» вважає рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про визнання договору про надання юридичних послуг від 01.07.2009 року недійсним. Посилається на неповне зясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Суд безпідставно застосував строк позовної давності. Під час розгляду справи представник товариства неодноразово наголошував, що на підприємстві спірного договору ніколи не було і про існування договору підприємству стало відомо лише в квітні 2015 року і з цієї дати слід обчислювати позовну давність.

Оригінал договору від 01.07.2009 року судом не досліджувався. ОСОБА_3 такого договору не надав і на підприємстві такого ніколи не було.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що він надавав товариству юридичні послуги як підприємець і оплату за послуги отримував у власника товариства, який розраховувався з ним в іноземній валюті.

Товариством наголошується, що договір є підробленим. Підписи директора товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_3 виконані не ними, а іншими невідомими особами, печатка товариства є підробленою. На даний час проводиться досудове розслідування по факту підробки та використання завідомо підроблених документів ОСОБА_3 Зі слів слідчого провести експертизу договору наразі неможливо, оскільки договор нібито втрачений ОСОБА_3.

ОСОБА_3 ніколи не перебував з підприємством у трудових відносинах, не мав графіку роботи, не велись табелі обліку робочого часу, відпустки не отримував, відпускні йому не нараховувались, він надавав юридичні послуги як фізична особа-підприємець.

Даний договір про надання юридичних послуг не відповідає вимогам закону, зокрема ст. 203 ЦК, порушує публічний порядок, є фіктивним, а тому в силу ст. 236 ЦК є недійсним з моменту його вчинення та не породжує юридичних наслідків, задля яких укладався.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував доводи апеляційної скарги відповідача. В останнє судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про оголошення перерви у справі.

Представники ТОВ «Шепетівський гранкарєр» підтримали апеляційну скаргу товариства та не погодилися з доводами апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкарєр» підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Згідно п.п. 1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак дане рішення не відповідає вказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції обєднав в одне провадження вимоги, що випливають з трудових відносин та до яких застосовуються норми КЗпП України і вимоги щодо визнання правочину недійсним, що регулюються нормами ЦК України, і обґрунтовуючи рішення, суд навів мотиви, що суперечать один одному, застосував строк позовної давності без заяви сторони відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, тому рішення суду підлягає скасуванню в повному обсязі.

За змістом ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи.

Виходячи з принципу процесуального рівноправя сторін та враховуючи обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджується кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст.ст. 58,59 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлено, що звертаючись до суду, ОСОБА_3 посилався на договір про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року, стверджуючи, що даний договір є трудовим і він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шепетівський гранкарєр» з 28 травня 2007 року і, на його думку, по 15 вересня 2015 року.

На обґрунтування своїх вимог ним було надано копію трудової книжки із записом про прийняття на роботу, копію характеристики, підписану керівником підприємства від 17.01.2013 року та копії судових рішень в господарських справах, відповідно до яких він приймав участь в якості представника товариства «Шепетівський гранкарєр».

Враховуючи вимоги ст.ст. 57,58,59 ЦПК України, на думку колегії суддів, такими доказами могли бути заява позивача та наказ про прийняття на роботу, заява позивача та наказ про звільнення з роботи, розпорядження про допуск працівника до виконання посадових обовязків, особова картка працівника форми № П-2, записи в книзі обліку руху трудових книжок про прийняття трудової книжки позивача, штатний розпис підприємства про наявність вакантної штатної посади, будь-які фінансові документи підприємства, які б свідчили про виплату коштів працівнику, зокрема, розрахунково-платіжні відомості, підписані самим працівником, табелі обліку використання робочого часу.

Таких доказів ОСОБА_3 не надав в суді першої інстанції і не заявляв клопотання про їх витребування, проте в порядку ст. 10 ЦПК України такі докази були надані відповідачем апеляційному суду.

Так, під час огляду табелів обліку використання робочого часу за 2008-2013 р.р., бухгалтерських кних про нарахування заробітної плати за цей же період, платіжних відомостей про виплату заробітної плати за цей же період, книги наказів по підприємству за 2007-2014 роки та книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них прізвище позивача ОСОБА_3 не значиться, що спростовує його твердження, що він перебував у трудових відносинах з товариством «Шепетівський гранкарєр». Відсутня у відділі кадрів підприємства облікова картка працівника форми № П-2 на ОСОБА_3

Згідно штатних розписів за 2012-2014 роки посада начальника юридичного відділу на підприємстві штатним розписом не передбачена.

За повідомленням Управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці та Шепетівському районі від 31.07.2015 року у звітності, що надавалась ТОВ «Шепетівський гранкарєр» до управління за період з 01.01.2007 року по 31.12.2012 року, інформація щодо ОСОБА_3 відсутня.

Згідно даних Шепетівської ОДПС від 18.08.2015 року в період з 01.01.2007 року по 31.12.2012 року відсутні відомості про ОСОБА_3 в поданих ТОВ «Шепетівський гранкарєр» податкових розрахунках сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ), а також про нарахування доходу (заробітної плати), відрахувань з доходу, виплат лікарняних або інших доходів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що в позові ОСОБА_3 слід відмовити.

Посилання ОСОБА_3 на запис у його трудовій книжці про прийняття на роботу з посиланням на наказ №40- к від 28 травня 2007 року, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки при огляді книги наказів по підприємству за 2005-2013 р.р. встановлено, що наказ за №40-к від 11 квітня 2007 року стосується прийняття на роботу іншої особи ОСОБА_11, а наказ від 28 травня 2007 року значиться під іншим номером і не стосується позивача.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 пояснив, що характеристика від 17.01.2013 року (а.с. 5 Т.1) написана ним і підписана засновником та директором підприємства на його прохання. Згідно наданих позивачем копій судових рішень по господарських справах (а.с. 27-39 Т.1) видно, що він діяв як представник товариства «Шепетівський гранкарєр» на підставі виданих разових доручень, що не оспорюється самим позивачем.

Позивач просив витребувати від «Універсал Банку» довідку про його місце роботи, яку він надавав Банку, проте в матеріалах справи відсутні відомості, що він звертався до Банку з таким проханням і ОСОБА_2 відмовився надати йому таку довідку. На пропозицію апеляційного суду позивач самостійно таку довідку не надав. Крім того, згідно довідки № 43 від 31.08.2016 року ТОВ «Шепетівський гранкарєр» не надавалась довідка на ОСОБА_3 для подачі в банківські установи.

Статтею 21 ЦПК України визначені випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді справи. До таких не відноситься новий розгляд справи судом першої інстанції після скасування ухвали про залишення без розгляду позовної заяви. Тому скасування апеляційним судом ухвали Шепетівського міськрайонного суду від 26 лютого 2016 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до ТОВ «Шепетівський гранкарєр» про визнання трудового договору законним та визнання договору про надання юридичних послуг трудовим, не перешкоджало судді першої інстанції, який брав участь у постановленні цієї ухвали, продовжувати розгляд справи і це ніяким чином не свідчить про розгляд справи неповноважним судом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року, товариство просило визнати цей договір недійсним з тих підстав, що він є фіктивним та порушує публічний порядок.

Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі N 6-116цс14, згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивний правочин - це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є не фіктивним, а удаваним (ст. 235 ЦК України).

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Проте, ТОВ «Шепетівський гранкарєр» не надано доказів на пітвердження його фіктивності.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Згідно з пунктом 18 наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 правочинами, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, вважаються: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Позивачем по зустрічному позову також не надано доказів, що оспорюваний договір порушує публічний порядок, не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки наведені вище підстави визнання правочину недійсним товариством не доведені, тому в позові слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Шепетівський гранкарєр» є ідентичними позовним вимогам і спростовуються вищенаведеним.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ТОВ «Шепетівський гранкарєр».

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкарєр» задовольнити частково.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду від 07 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкарєр» про визнання трудового договору законним та визнання договору про надання послуг трудовим відмовити.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкарєр» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 01.07.2009 року відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча/підпис/ОСОБА_12

Суддя/підпис/ОСОБА_13

Суддя/підпис/ОСОБА_14

Копія вірна. Суддя апеляційного суду С.А. Карпусь