Рішення № 61101903, 05.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 440/1440/15 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда б.М.

Провадження № 22-ц/783/3869/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.

Категорія:39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і ОСОБА_2,

при секретарі Цапові П.М.,

за участю відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, на рішення Буського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Чанизька сільська рада Буського району Львівської області, в кінцевій редакції позовних вимог якого просила суд визнати поважною причину пропуску строку для звернення до суду з даним позовом та поновити його, а також ухвалити рішення, яким визнати недійсними:

- Свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори 09.03.2006 року, зареєстроване в реєстрі за № 502 на житловий будинок № 185 по вул. Зеленій в с. Чаниж Буського району Львівської області та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, ведення підсобного господарства площею 0,6072 га, що розташована по вул. Зеленій, 185 в с. Чаниж Буського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори 09.03.2006 року, зареєстроване в реєстрі за № 505 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,6337 га, розташовану на території Чанизької сільської ради Буського району Львівської області та майновий пай в розмірі 6 247 грн., що становить 0,74 № пайового фонду СТзОВ «Каменяр», що знаходиться в с. Чаниж Буського району Львівської області;

- Свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори 09.03.2006 року, зареєстроване в реєстрі за № 508 на гроші вклади, що знаходяться у філії Буському відділенні № НОМЕР_1 «Державний Ощажний банк» на рахунках № 50073, 53847, КВ 826 та у ТВБВ № 6383/02 с. Задвіря на рахунках № 3571,0356, КВ 1296, КВ 1913;

- Свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори 09.03.2006 року, зареєстроване в реєстрі за № 510 на автомобіль марки ЛУАЗ 969 М, 1992 р.в., двигун № 969А263967, реєстраційний № 730-6 ТВ;

- Свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори 06.04.2006 року, зареєстроване в реєстрі за № 837 на автомобіль марки ВАЗ 2109, 1994 р.в., двигун № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_3,

та скасувати їх реєстрацію в реєстрі нотаріальних дій, а також скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок № 185 по вул. Зеленій в селі Чаниж Буського району Львівської області в реєстрі права власності на нерухоме майно за реєстраційним № 13612287 (№ запису 23 в книзі 1).

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 08.09.2005 року у віці 57 років помер батько позивачки ОСОБА_6, з яким позивачка з 1969 року не проживала та не підтримувала жодних відносин. Про смерть батька довідалася зовсім випадково, очікуючи на автобус на автовокзалі «Південний» в м. Львові. Звернувшись до приватного нотаріуса Сокальського районного нотаріального округу, позивачка дізналась, що відповідачка (дружина батька) прийняла спадщину та отримала пять свідоцтв про право на спадщину за заповітом. Згідно заповіту, посвідченого 21.08.2004 року секретарем Чанизької сільської ради Буського району ОСОБА_7, померлий все своє майно заповів дружині ОСОБА_3 На час посвідчення заповіту діяв ЦК України 2004 р. та Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських ОСОБА_1 народних депутатів України,затверджена наказом міністерства юстиції України № 22/5 від 25.08.1994 року (з наступними змінами), якими передбачено вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів. Однак, в даному випадку при посвідченні заповіту батька позивачки така процедура дотриманою не була, оскільки на секретаря Чанизької сільської ради ОСОБА_7 рішенням сільради не були покладені повноваження щодо вчинення таких нотаріальних дій. В зв'язку із цим вважає, що вказаний заповіт є нікчемним, оскільки посвідчений особою, яка не мала на це права, а свідоцтва про право на спадщину, видані на імя відповідачки по заповіту, - такими, що підлягають скасуванню. Оскільки позивачка лише у серпні 2015 року дізналась про смерть батька, то вважає, що строк позовної давності на звернення до суду вона пропустила з поважної причини і перебіг такого слід рахувати з часу, коли їй стало відомо про порушення вимог закону при посвідченні заповіту, а саме - з вересня 2015 року (а.с. 2-5, 101-103).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю (а.с. 117-119).

Дане рішення оскаржила представник позивачки ОСОБА_4

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає помилковим висновок суду про те, що посвідчуючи 21.08.2004 року заповіт ОСОБА_6, секретар Чанизької сільської ради ОСОБА_7 діяла в межах повноважень щодо вчинення таких дій, оскільки вважає, що суд до спірних правовідносин застосував законодавство, яке не діяло на час посвідчення заповіту, так як на момент посвідчення згаданого заповіту діяв Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні в редакції від 06.04.2004 року, у якій підпункт 5 пункту „б частини 1 статті 38 був чинним у наступній редакції: „до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів цивільного стану. Відтак вважає, що до засідання виконавчого комітету, на якому повинно було бути вирішено питання про покладення обовязку на конкретну особу, яка буде вчиняти нотаріальні дії, а не за її посадою, вчиняти такі дії не було можливим, а тому заповіт посвідчений особою, на яку рішенням виконкому не було покладено обовязку по вчиненню нотаріальних дій, є нікчемний.

Звертає увагу на те, що в провадженні суду знаходиться позовна заява ОСОБА_5 про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а відтак вважає неправомірним посилання суду на те, що позивачка до нотаріальної контори протягом шести місяців із заявою про прийняття спадщини не зверталася і до суду про поновлення строку на прийняття спадщини також, так само, як вважає неправомірним висновок суду про те, що однією із підстав відмови у позові є застосування частини 4 ст. 267 ЦК України (а.с. 121-122, 136-139).

Представник позивачки ОСОБА_4 (автор апеляційної скарги), будучи своєчасно належним чином повідомленою про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 181), в судове засідання не зявилася і про причини такої неявки суд не повідомила, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони відповідачки ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як стверджується матеріалами справи, рішенням Буського районного суду Львівської області від 07 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про встановлення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_6, який помер 08.09.2005 року (а.с. 165-168, 174-175).

Таким чином, позивачка ОСОБА_5, як особа яка не прийняла спадщини після смерті свого батька, не набула права на оскарження правовстановлюючих документів, які були виданими відповідачці ОСОБА_3 в результаті прийняття останньою спадщини за заповітом після смерті її чоловіка ОСОБА_6 і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

З урахуванням вище наведеного, є неправомірним посилання суду в мотивувальній частині оскаржуваного рішення на пропуск позивачкою строків позовної давності (як на одну з причин відмови у задоволенні її позовних вимог), оскільки позивачка ОСОБА_5 взагалі не набула права на захист цивільного права або інтересу в результаті видачі відповідачці ОСОБА_3 правовстановлюючих документів після смерті її чоловіка ОСОБА_6, що оспорюються позивачкою, оскільки остання спадщини після смерті ОСОБА_6 не прийняла. Відтак, оскаржуване рішення слід змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на сплив позовної давності, як на правову підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення Буського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п. 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на сплив позовної давності, як на правову підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення Буського районного суду Львівської області від 19 квітня 2016 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: