Рішення № 61101702, 05.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/5056/15 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/783/4195/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Д.

Категорія: 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, третя особа: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, визнання нечинним та скасування витягу про державну реєстрацію права власності на квартиру, зобов'язання внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису, визнання права власності на квартиру.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру №120 на вул. Ряшівській, 15 у м. Львові, загальною площею 19,5 кв.м, житловою площею 10,4 кв.м за ОСОБА_4, здійснену Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 16.09.2010 року, реєстраційний номер 4971870.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру №120 на вул. Ряшівській, 15 у м. Львові загальною площею 19,5 кв.м, житловою площею 10,4 кв.м за ОСОБА_6, здійснену Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 31.08.2010 року, реєстраційний номер 4971870.

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим в частині скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з мотивів неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що подане 22.03.2016 року представником позивача уточнення до позовної заяви, фактично є новою позовною заявою, в якій зазначено інший предмет і підстави позову. Вказує на те, що дана заява не містила вимог про збільшення (зменшення) розміру позовних вимог, тобто в ній не йшлося про зміну ціни первісно заявлених вимог шляхом уточнення розрахунку ціни позову. Однак всупереч вимогам цивільного процесуального законодавства щодо вирішення питання про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, зміну предмету та підстави позову, судом першої інстанції була прийнята до розгляду вимога про скасування державної реєстрації права власності та визнання нечинним та скасування Витягу на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, а самого ж ОСОБА_6 до участі у справі не було залучено.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині скасування державної реєстрації права власності на квартиру №120 на вул. Ряшівській, 15 у м. Львові за ОСОБА_4 від 16.09.2010 року та в частині скасування державної реєстрації права власності на дану квартиру за ОСОБА_6 від 31.08.2010 року. У решті рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає даним вимогам.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Статтею 328 ЦК Українивстановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, лише власник вправі володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1ст.319 ЦК України).

Відповідно дост.655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Районним судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2, яку вона придбала 11 березня 2004 року у ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, який зареєстрований в реєстрі за №693.

21 серпня 2010 року від імені ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі №271, згідно з умовами якого позивач продала ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1.

13 вересня 2010 року між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за №2246, згідно якого відповідач купила спірну квартиру. Як убачається зі змісту пункту 1 зазначеного договору факт того, що вказана квартира належала ОСОБА_6, підтверджувалося договором купівлі - продажу квартири від 21 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27165154 від 31.08.2010 року, реєстраційний номер 4971870, номер запису 18162 в книзі 26, виданий Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27340831 від 16.09.2010 року, реєстраційний номер 4971870, номер запису 18162 в книзі 26, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», на даний час квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 17 січня 2013 року у справі № 1309/2877/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 21.08.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі № 271.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 вересня 2014 року у справі № 2-3425/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 та ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про витребування майна від добросовісного набувача ухвалено витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав і обовязків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України, ст.3 ЦПК України, ст.6 Кодексу адміністративного судочинства.

Згідно ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за предявленими вимогами.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача(ч.1ст.33 ЦПК України).

Відповідно до закріпленого в ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч.1 ст.33 ЦПК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Однак, районний судне розяснив позивачу її право відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України притягнути до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_6, хоча оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права та обовязки.

Згідно розяснень, даних у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», суд не має права вирішувати питання про права та обовязки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (пункт 4 частини першої статті 311, пункт 4 частини першої статті 338 ЦПК).

Оскільки згідно діючого законодавства на стадії апеляційного розгляду суд позбавлений можливості змінювати процесуальне положення учасників процесу або залучати до участі у справі інших учасників процесу, то оскаржуване рішення у частині задоволених позовних вимог слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, що не позбавляє ОСОБА_2 можливості у подальшому звернутись з даними позовними вимогами і до ОСОБА_6 як одного з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року у частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на квартиру №120 на вул. Ряшівській, 15 у м. Львові, загальною площею 19,5 кв.м, житловою площею 10,4 кв.м за ОСОБА_4, здійснену Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 16.09.2010 року, реєстраційний номер 4971870 та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру №120 на вул. Ряшівській, 15 у м. Львові загальною площею 19,5 кв.м, житловою площею 10,4 кв.м за ОСОБА_6, здійснену Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 31.08.2010 року, реєстраційний номер 4971870, скасувати та у цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні даних позовних вимог.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: