Рішення № 61098596, 26.08.2016, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

26.08.2016 227/1051/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2016 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого суддіМавроді Р.Ф.

при секретарі Овчинніковій Ю.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відновлення втраченого судового провадження, -

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2016 року гр. ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з заявою про відновлення втраченого судового провадження, а саме відновлення змісту апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2014 року по цивільній справі № 227/1051/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди.

В своїй заяві ОСОБА_1 пояснив, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області його заяву про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі № 227/1051/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди задоволено. Відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 227/1051/14-ц (провадження 2/227/680/2014) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,а саме відновлено зміст наступних документів: рішення Добропільського міськрайонного суду від 24 квітня 2014 року по цивільній справі № 227/1051/14-ц; позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди від 06.03.2014 року. Однак, скористатися своїм на отримання виконавчого документа він не має можливості, так як відповідачем було подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області, яка на даний час не відновлена.

Заявник ОСОБА_1 до судового засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд питання про відновлення втраченого судового провадження без його участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» до судового засідання не зявився, хоча про дату, час, та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Заяв про розгляд справи за відсутності представника не надходило.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що втрачене судове провадження підлягає відновленню з наступних підстав.

Відповідно до відповіді Апеляційного суду Донецької області № 18233/15/А-вих від 14.12.2015 року на звернення ОСОБА_1 від 03.12.2015 року стосовно направлення копії судового рішення по цивільній справі за № 227/1051/15-ц стало відомо, що ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12.08.2015 року апеляційну скаргу ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2014 року по цивільній справі № 227/1051/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін. 22.08.2015 року дану справу було передано канцелярій суду для подальшого її повернення до Добропільського міськрайонного суду Донецької області. З вересня 2014 року приміщення апеляційного суду Донецької області (м. Донецьк) захоплено представниками незаконних збройних формувань. Зазначена вище справа залишена в приміщенні суду, а тому апеляційний суд позбавлений можливості надати копію ухвали апеляційного суду Донецької області від 12.08.2015 року.

Відповідно дост. 402 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 403 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду.

Зістатті 407 ЦПК України вбачається, що при розгляді справи суд використовує ту частину провадження, що збереглася, документи, видані зі справи фізичним чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого провадження. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у справі, а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення.

Суд, дослідивши зібрані матеріали, вважає, що заява підлягає задоволенню, тому слід відновити втрачене судове провадження, а саме апеляційну скаргу подану ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2014 року по цивільній справі № 227/1051/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. ст.402-406, 209, 210 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відновлення втраченого судового провадження задовольнити.

Відновити втрачене судове провадження, а саме апеляційну скаргу подану ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 квітня 2014 року по цивільній справі № 227/1051/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди: «

Апеляційний суд

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83000 м. Донецьк, майдан Правосуддя, 1

Відповідач: ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля»

85000 м. Добропілля, пр. Шевченка, 2

по цивільній справі за позовом: ОСОБА_1

85010 Добропільський район м. Білозерське, вул. Строітельна 35/6,

Справа № 227/1051/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.04.2014.

24 квітня 2014 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області ухвалив рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди у звязку з професійним захворюванням.

Із вказаним рішенням не згодні за наступними обставинами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1977 року працював електрослюсарем підземним на шахті «Новодонецька».

До початку роботи, згідно вимог ст.29 КЗПП України, був ознайомлений з умовами праці, з наявністю на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, а також про можливі наслідки їх впливу на здоровя, що підтверджується його особистим підписом та даними інструктажу з охорони праці.

Висновком МСЕК від 03.04.2012 року йому встановлена третя група інвалідності з втратою професійної працездатності 40 % на підставі цього було проведено розслідування та складено акт за формою П-4.

У відповідності зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення в цивільний справі» зазначив, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повного і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпані висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога бо заперечень.

У відповідностями з приписами ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вважаємо недоведеним факт спричинення моральної шкоди позивачу виходячи з наступного:

Відповідно до статті 4 ЗУ «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони клані спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

В своїй позовній заяві позивач посилався на невиконання відповідачем вимог ст. 153 КЗпП України, щодо застосування безпечних та нешкідливих умов праці.

Відповідно ст. 153 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

На власника, або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки.

Діюче законодавство не забороняє виконання робіт з важкими та шкідливими умовами праці, а лише встановлює особливості регулювання трудових відносин на роботах з умовами підвищеного ризику для здоровя, з шкідливими умовами праці.

Однією з особливостей виконання робіт з важкими і шкідливими умовами праці є проведення обов'язкових періодичних медичних оглядів певних категорій працівників.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці.

Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника.

Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом МОЗ України № 246 від 21.05.2007 року.

Пунктами 1.4, 1,5 зазначеного Порядку передбачено що:

Попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою:

-визначення стану здоров'я працівника і реєстрації вихідних об'єктивних показників здоров'я та можливості виконання без погіршення стану здоров'я професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

-виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).

Періодичні медичні огляди проводяться з метою:

-своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;

-забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

-вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

-розробки індивідуальних та групових лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику:

-проведення відповідних оздоровчих заходів.

За весь чає роботи з 1977 року по 2012 рік позивач по справі ОСОБА_1 проходив щорічно періодичні медичні огляди і був визнаний придатним для роботи в підземних умовах.

Однак в супереч зазначений результатів медичніх оглядів КЛПЗ «Областна клінічна лікарня професійних захворювань» в 2012 році встановила ОСОБА_1 професійне захворювання.

В звязку з чим вважає, що підприємство зі свого боку виконало усі можливі заходи для недопущення виникнення професійного захворювання у позивача ОСОБА_1

Позивач в позові посилався на висновки медичних закладів, які прямо протилежні один одному.

Згідно ст.ст. 23 та 1167 ЦК України, п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", для вирішення подібних спорів суд повинен встановити:

1.Наявність факту моральної шкоди, яка, як певний психічний стан особи, згідно ст.ст. 59, 145 ЦПК України, пп. «д» п. 1.1 «Порядку встановлення медико- соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоровя, повязане з виконанням трудових обовязків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України № 212 від 22.11.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.1996 за №136/1161, може бути встановлена лише за висновком медико-соціальної експертної комісії.

2.Протиправність діяння (дій чи бездіяльності) заподіювача такої шкоди шляхом встановлення конкретик нормативних актів, які роботодавцем було порушено відносно позивача при заподіянні шкоди його здоровю.

3.Наявність причинного зв'язку між шкодою здоровю позивача і протиправними діяннями заподіювача.

4. Вини заподіювача в її заподіянні.

Судом першої інстанції не встановлені докази, які підтверджують нротиправність діяння відповідача, вину відповідача в її спричиненні.

Преостсівником відповідача в судовому засіданні було заявлено клопотання залучення у справі третьої особи Білозерської міської лікарні, яка не заявляє самостійних вимог для подання пояснень стосовно визнання ОСОБА_1 JJ.A. придатним до роботи за своєю професією при проходженніі періодичних медичних оглядів, на підставі виданих заключних актів та медичних висновків, однак суд відхилив заявлене клопотання.

Відповідно до ст.35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача, або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї із сторін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі до участі у справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

Вважаємо, що залучення Білозерської міської лікарні в якості третьої особи, для надання пояснень, могло б вирішити питання здобуття нових доказів по справі, щодо предмета доказування.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на недодержання відповідачем приписів ст. 6, 13 Закону України «По охорону праці» стосовно створення безпечних та нешкідливих умов праці на шахті.

Слід зазначити, що умови праці на шахті незалежно від бажання та можливостей відповідача з обєктивних причин є небезпечними та шкідливими, про що позивач був проінформований під розписку при укладанні трудового договору. Роботи в шкідливих умовах праці проводяться з дозволу органу державного нагляду за охороною праці і нормами трудового законодавства передбачені заходи з метою максимально можливої нейтралізації дії шкідливих та небезпечних та небезпечних умов праці.

Крім того, згідно гі.п.4.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, ст..23 та 1167 ЦК України для вирішення подібних спорів суди повинні встановити наявність факту моральної'шкоди, який як певний психічний стан особи, згідно ст..ст. 9,145 ЦПК України потребує спеціальних знань та може бути встановлено лише за висновком комплексної судово-медичної, судово-психіатричної та судово-психологічної експертизи, предметом яких є визначення та кваліфікація структури та функції органів і системи людини та встановлення їх причинного звязку з певними діями (бездіяльністю) інших осіб, встановлення психологічних переживань, страждань, їх ступеню тяжкості. Таким чином, для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно визначити значимі особистісні втрати позивача, якими власне і обґрунтовується завдання моральних страждань; виявити індивідуально-психологічне і соціально-психологічне значення цих втрат для позивача (тобто визначити яка саме частина особистості позивача стала обєктом психологічного травмування); підібрати адекватні методи психолого-діагностичного дослідження особистості потерпілого.

Медичний висновок про встановлення факту моральної шкоди потерпілим, суду не надано. В матеріалах справи відсутні будь-які докази стресу, якого зазнав потерпілий в результаті отриманої травми, чи його наслідки. Стрес та депресія згідно міжнародної класифікації визначаються як хвороби, тобто можуть бути самостійним діагнозом.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок отриманого профзахворювання йому була спричинена моральна шкода яка виражається у тому, що йому були завдані фізичний біль і душевні страждання він не може вести повноцінний спосіб життя , ушкодження здоров 'я призвело до порушення його особистих немайнових прав таких як право на охорону здоровя та безпечну працю була порушена його нормальна життєдіяльність.

Моральні страждання зазначені в позовній заяві нічим документально не доведені, носить лише декларативний характер. Позивачу встановлена 3 група інвалідності, яка є робочою, йому не протипоказана фізична праця. В чому полягають «зневіра в себе, психічні страждання...» невідомо. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджували б порушення психічної рівноваги позивача, його переживання та почуття його неповноцінності.

Обмеження життєдіяльності, часткова втрата професійної працездатності та інше,що позивач приводе в підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди, компенсовані позивачеві встановленням груші інвалідності, призначенням відповідної пенсії, регресу ( щомісячні виплати) по відсоткам втрати професійної працездатності, виплатою Фондом ССНВ ПЗ України одноразової допомоги в значному розмірі, оплатою витрат на лікування.

Судом не було прийнято до уваги заявлене клопотання відповідача, щодо зупинення розгляду цивільної справи, з тих причин, що відповідачем ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» 22.04.2014 року подано позов до Добропільського міськрайонного суду відносно ОСОБА_1 про встановлення його медоглядів недійсними. Відповідно до ст. 201 ЦПК України суд обов'язаний зупинити провадження у справі у разінеможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства.

Тому часткове задоволення судом цього позову за рахунок ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» суперечать вимогам ст.. ст.. 8, 46 Конституції України, ст. 9 ЗУ «Про охорону праці», ст..ст. 21, 34 ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ст. ст. 4, 999 ЦК України, ст. 8 та 213 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 292, 307 ч. 1п. 2, 309 ЦПК України,

ПРОШУ:

Скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду від 24.04.2014 року і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в позовних вимогах.

Додаток:

1.Копія позовної заяви.

2.Копія апеляційної скарги.

3.копія клопотання про залучення до справи 3-ї особи Білозерської міської лікарні.

Представник ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» /підпис/ ОСОБА_2

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя Р.Ф. Мавроді