Ухвала суду № 61097891, 23.06.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19964/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Колегія суддів Печерського районного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Бабенко С.Ш.,

суддів Новака Р.В., Остапчук Т.В.,

при секретарі Кравченку В.Ю.,

за участю прокурора Олексюка В.С.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

представника потерпілого адвоката Кузнецова А.С.,

потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100060000473 від 25.01.2016р., за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5. народження, уродженця м. Ічня Чернігівської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.186, ч. 4 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

26.04.2016р. до Печерського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.186, ч. 4 ст. 358 КК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Печерського районного суду міста Києва від 06.04.2016р. після задоволення колегією суддів Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2016р. відводу головуючого судді Фаркош Ю.Ф. та відповідно до ст. 35 КПК України у справі визначено нову колегію суддів.

Ухвалою суду зазначене кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважав за необхідне призначити справу до судового розгляду, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого та необхідності його продовження на 60 днів. Прокурор обґрунтував свою позицію подальшим існуванням ризиків, за результатами яких, судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого, обвинувачений щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду заперечували, а також просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід.

В обґрунтування своєї процесуальної позиції адвокат ОСОБА_1 зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме, не містить конкретного формулювання обвинувачення, не зазначена суб'єктивна сторона кримінальних правопорушень, мотив та мета їх вчинення,в формулюванні обвинувачення не зазначена в повному обсязі об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України. Також захисник посилається на невідповідність обвинувального акту нормам КК України, оскільки в ньому не зазначено яку саме матеріальну шкоду спричинено потерпілому ОСОБА_4, посилаючись на те, що сторона обвинувачення посилається на спричинений потерпілому діями матеріальний збиток у розмірі 438783,00 грн, при цьому розмір ймовірно заподіяної матеріальної шкоди згідно з даними Нацбанку України на момент вчинення інкримінованого обвинуваченому правопорушення не відповідає даним офіційному курсу гривні до долара США.

Одночасно захисник вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 99 КПК України в розумінні офіційного документу, який повинний бути скріплений печаткою при підписанні його прокурором.

Крім того, реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст.. 109 КПК України, зокрема, реєстр не містить інформації щодо повідомлення ОСОБА_2, 05.02.2016р. про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 186 КПК України, та про зміну раніше повідомленої підозри, також в реєстрі не зазначено залучення обвинуваченому захисника від Регіонального центру безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві. Також реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомостей про внесення прокурором відомостей до ЄРДР про закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Проти заявленого клопотання прокурор, потерпілий ОСОБА_4, представник потерпілого Кузнецов А.С. заперечували.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, розглянувши клопотання учасників підготовчого судового засідання, приходить до наступних висновків.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Частиною 2 ст. 291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті. Зокрема, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Клопотання захисника ОСОБА_1 щодо неконкретності висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, його невідповідність фактичним обставинам справи, відсутності доказів на його підтвердження, за своїм змістом зводяться до того, що останній внаслідок суб'єктивного тлумачення норм діючого законодавства та власної інтерпретації фактичних обставин справи, не погоджується з характером висунутого ОСОБА_2 обвинувачення. Проте, з'ясування вказаних обставин можливе лише шляхом всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що можливе лише за результатами розгляду кримінального провадження по суті, а відтак не може слугувати підставою для повернення обвинувального акту прокурору зі стадії підготовчого судового засідання.

Викладене в обвинувальному акті обвинувачення ОСОБА_5, визначення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення та приведені фактичні обставини кримінального правопорушення свідчать про те, що слідчим вказані вимоги закону дотримані, в обвинувальному акті наведені обставини, що характеризують об'єктивну та суб'єктивну сторону кримінальних правопорушень, які є зрозумілими, конкретними, кваліфіковані за відповідними ознаками кримінальних правопорушень КК України.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено вимогами ст. 337 КПК України. Сформульоване обвинувачення містить всі складові елементи інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень. А ті, суперечливі моменти обвинувачення щодо невідповідності кваліфікації дій обвинуваченого нормам кримінального закону, не встановлення стороною обвинувачення усіх обставин, які становлять об'єктивну сторону інкримінованого обвинуваченому діяння, на які посилається сторона захисту у своєму клопотанні, фактично зводяться до оцінки доказів у справі, що є неможливим на стадії підготовчого судового засідання.

Суд також має зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 338 КПК України прокурор вправі змінити (уточнити) пред'явлене обвинувачення, врахувавши встановлені в судовому засіданні нові обставини, які можуть вплинути на правильність кваліфікацій дій обвинуваченого та/або обсяг обвинувачення, тому посилення сторони захисту на неправильність кваліфікації дій обвинуваченого не перешкоджає призначенню справи до судового розгляду, оскільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону та формулювання обвинувачення із зазначенням розміру заподіяної шкоди підлягають перевірці саме в судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає, що обвинувальний акт складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 291, ч. 1 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування, який є засобом фіксації дій і рішень, які фігурували у кримінальному провадженні і які по суті обґрунтовують собою висновки слідчого, викладені в обвинувальному акті, додається до обвинувального акту та разом з ним направляється до суду для вирішення питання про початок судового розгляду.

Тобто, закон визначив, що реєстр матеріалів досудового розслідування є невід'ємною частиною обвинувального акту, без наявності якого неможливе ініціювання слідчим та прокурором процесу судового розгляду, оскільки сам по собі обвинувальний акт не спричиняє жодних правих наслідків.

Але наявність недоліків в реєстрі матеріалів досудового розслідування при відповідності обвинувального акту вимогам закону не свідчить про наявність недоліків складової частини обвинувального акту, не усунувши яких неможливо успішно перейти від стадії досудового розслідування до судового розгляду та прийняти справедливе рішення у кримінальному провадженні.

Що стосується заяви захисника щодо невідповідності обвинувального акту вимогам закону в частині не скріплення його печаткою після підписання його прокурором, то на а.с. 1 направленого до суду обвинувального акту при затвердженні його прокурором, як про це зобов'язано в ст. 291 КПК України, міститься печатки Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва.

Таким чином, суд приходить до висновку, що провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду. Підстав для закриття провадження чи направлення обвинувального акту прокурору у разі його невідповідності вимогам КПК України немає. Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні. Угода в даному кримінальному провадженні станом на день проведення підготовчого судового засідання не укладалась. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом у судове засідання.

Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

У підготовчому судовому засіданні визначено коло осіб, які братимуть участь у судовому засіданні.

Щодо заявленого стороною захисту клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відмовити з наступних підстав.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 06.02.2016р. стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого обчислюється з 05.02.2016р., та в подальшому був продовжений в установленому законом порядку.

Оскільки відповідно до вимог ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, суд вважає, що під час розгляду кримінального провадження не встановлено обставин, які б вказували на можливість зміни або скасування запобіжного заходу обвинуваченому, у зв'язку із чим застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню строком на 60 днів.

Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Запобіжний захід до ОСОБА_2 застосований рішенням суду, тобто у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше застосованому обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою на даний час відпала, оскільки на теперішній час продовжують існувати ризики, що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою також судом враховується той факт, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень особливо тяжкого та невеликої тяжкості, стан його здоров'я не перешкоджає його перебуванню у місці попереднього ув'язнення, застосований запобіжний захід не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду. Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Враховуючи, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2016р. обвинуваченому застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 450 розмірів мінімальної заробітної плати, що дорівнює 620100,00 грн, суд вважає за необхідне розмір застави визначити саме у цьому розмірі, із застосуванням до обвинуваченого у разі її сплати обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні захисником ОСОБА_1 також подана скарга на дії слідчого СВ Печерського УП НП в м. Києві Петровича Д.Е. щодо незаконного затримання ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, оскільки ОСОБА_2 був затриманий не безпосередньо на місці вчинення злочину, та через значний час понад 9 днів після того, як йому інкримінується в вину, яка була предметом розгляду слідчого судді при застосовуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у задоволенні якої було відмовлено. Враховуючи, що даних, які б свідчили про протиправність дій слідчого при затриманні ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, в судовому засіданні не здобуто, у задоволенні скарги захисника на дії слідчого СВ Печерського УП НП в м. Києві Петровича Д.Е. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 314-316,369,392 КПК України, суд

У Х В А Л И Л А:

Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.186, ч. 4 ст. 358 КК України, до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду м. Києва на 01 липня 2016р. о 13 год 00 хв.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про повернення обвинувального акту прокурору та про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 відмовити.

Продовжити відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21 серпня 2016 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 450 мінімальних заробітних плат в сумі 620 100 грн. 00 коп., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

р/р 373 110 010 028 07;

МФО (код банку) 820019;

ЗКПО 02 896 745;

ЄДРПОУ банку: 38004897;

Банк одержувача: УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в м. Києві.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2, у разі внесення застави наступні обов'язки:

- не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматись від спілкування із свідками, потерпілими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_4, представника потерпілого адвоката Кузнецова А.С.

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_1 на дії слідчого СВ Печерського УП НП в м. Києві Петровича Д.Е. щодо незаконного затримання ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Головуючий С.Ш.Бабенко

Судді Р.В. Новак

Т.В. Остапчук