Постанова № 61096877, 06.09.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6746/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року Рівненський міський суд

під головуванням судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Грицаюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м.Рівному про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до Управління патрульної поліції в м.Рівному про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ПС2 №906448 від 11 травня 2016 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 11 травня 2016 року він рухався на транспортному засобі марки Hyundai Tucson і виявивши раптову технічну несправність транспортного засобу, здійснив вимушену зупинку. Не пройшовши навіть однієї хвилини часу від зупинки, до його транспортного засобу під'їхав патрульний автомобіль інспекторів та зупинився з порушенням правил дорожнього руху, а саме став напроти його транспортного засобу. В подальшому інспектором було складено постанову про порушення ним правил дорожнього руху у якій він відмовився ставити свій підпис. Після цього, інспектор не надав йому копії постанови пояснивши, що у зв'язку з тим, що він не хоче підписатись в постанові, тому і копію постанови йому пришлють поштою. Також доповнив, що поліс обов'язкового страхування транспортного засобу у нього був в наявності, однак його ніхто не вимагав показати. Він особисто не повідомив патрульному інспектору тієї обставини, що у нього транспортний засіб несправний, а саме що заблокувалась панель управління. В подальшому ним було викликано евакуатор, який і відвіз його автомобіль на ремонт.

Тому з цих підстав просить суд заявлені позовні вимоги задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні. Суду пояснив, що інспектор роти №4 батальйону УПП в м.Рівне рядовий міліції ОСОБА_2 у відповідності до вимог чинного законодавства та Правил дорожнього руху виявивши адміністративні правопорушення склав постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача по справі. В підтвердження своїх пояснень надав суду у якості доказу відеозапис з місця події та просив суд у задоволені позову позивачу відмовити.

Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

У відповідності до ст.107 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права у сфері публічно-правових відносин.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ПС №906448 від 11 травня 2016 року винесеної інспектором роти №4 батальйону УПП в м.Рівне ДПП рядовим поліції ОСОБА_2, 11 травня 2016 року о 12 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Hyundai Tucson номерний знак НОМЕР_1 в м.Рівне по вул.Білякова, 21 порушив правила зупинки транспортних засобів та здійснив зупинку у місці, де відстань між суцільною лінією розмітки та транспортним засобом, що зупинився, була менше 3м, а саме 1,44 чим порушено було (п.15.9 д. ПДР) та не мав при собі і не пред'явив поліс обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП. Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП дані правопорушення були об'єднані в одне провадження та керуючись положенням статей 33 та 284 КУпАП, Постановив: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, та використовуючи визначений ст. 62 Конституції України принцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, суд вважає, що в судовому засіданні було встановлені безсумнівні докази тих обставин, що позивач вчинив інкриміновані йому адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.15.9 д. Правил дорожнього руху зупинка забороняється: у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.

Із наданого представником відповідача в судовому засіданні диску відеофіксації нагрудною відеокамерою вчиненого ОСОБА_1 порушення, який був оглянутий в судовому засіданні, слідує, що транспортний засіб, яким керував позивач здійснив зупинку у місці, де відстань між суцільною лінією розмітки та його транспортним засобом була 1,44 м. Даної обставини в судовому засіданні позивач не заперечив, належними та допустимими доказами даної обставини не спростував. Крім того він пояснив, що патрульному інспектору він не повідомив тієї обставини, що у його транспортному засобі заблокувалась панель, а автомобіль технічно несправний.

До пояснень позивача, даних ним в судовому засіданні в частині того, що панель його автомобіля автоматично заблокувалася і не заводився двигун суд не приймає до уваги та розцінює їх, як намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення. Пояснення позивача є непослідовними, а саме у своєму адміністративному позові на другому аркуші сам позивач зазначає, що «не встигши вийти з автомобіля, не вимкнувши двигун, відразу до нього під'їхав патрульний автомобіль…». Отже, як вбачається з пояснень позивача, його автомобіль був технічно справним.

В судовому засіданні пояснення позивача суттєво відрізняються, а саме що у зв'язку з блокуванням панелі автомобіля двигун не працював і у нього була вимушена зупинка, з поясненнями викладеними самим позивачем у адміністративному позові.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю спростували пояснення позивача та підтвердили ті обставини, які зафіксовані на диску відеофіксації зроблені нагрудною відеокамерою вчиненого ОСОБА_1 порушення, підстав не довіряти показанням свідків у суду не має, оскільки вони будь-яких сумнівів у їх належності (стосовності), допустимості, достовірності і достатності не викликають, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.

На вимогу інспектора про необхідність пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач не надав.

Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 2 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Приписи п.21.3 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплюють, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Аналогічне положення закріплено в пп. «ґ» п.2.1 затверджених постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції лише з визначених законодавством підстав - при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та/або при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Проте, наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат).

Як встановлено в судовому засіданні позивач на вимогу інспектора надати документи на транспортний засіб надав лише посвідчення водія, технічний паспорт. Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів він інспектору поліції не надав. Посилання позивача на те, що у нього працівники поліції не вимагали страхового полісу не заслуговують на увагу, оскільки він зобов'язаний був пред'явити і страховий поліс у відповідності до Закону України «Про дорожній рух» та ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст. 32 вказаного Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії працівника патрульної поліції ОСОБА_2 щодо накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП, які були об'єднані в одне провадження відповідно до ст.36 КУпАП, на позивача є правомірними та законними, а також суд наголошує, що доводи позивача про те, що вищевказана постанова являється незаконною та протиправною, є недоведеними та необґрунтованими, оскільки доказів, які б спростовували вищевказану постанову по справі про адміністративне правопорушення, з боку позивача не надано, підстав передбачених статтею 72 КАС України для звільнення позивача від доказування не встановлено.

Крім того, до дослідженої в судовому засіданні довідки виданої директором ТОВ «Реномакс» за вих. №29/05/068 від 23 травня 2016 року про те, що транспортний засіб Hyundai Tucson номерний знак НОМЕР_1, яким керував позивач був доставлений на ремонт, відмова блока імобілайзера автомобіля, суд відноситься критично, оскільки вона не заслуговує на увагу з тих підстав, що у довідці конкретно не зазначено час доставки транспортного засобу, яким способом автомобіль був доставлений, відсутня квитанція про оплачені послуги.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не знайшли своє підтвердження, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,17,18,71,160,161,162,183-2,186 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м.Рівному про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №906448 від 11 травня 2016 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Житомирського апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий :