Рішення № 61092280, 29.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3138/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Варикаші О.Д.

суддів - Бабія А.П.

- ОСОБА_2

при секретарі - Желєзнову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів за прострочення їх сплати,-

встановила:

Позивачка звернулася з вказаним позовом до суду (а. с. 2 т. 1), в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментам на малолітніх дітей-двійнят: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що утворилася за договором про сплату аліментів на дітей від 14 жовтня 2010 року за період з 01.06.2013 року по 31.08.2015 року в розмірі 189 000 грн.

Свої позовні вимоги позивачка, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що 15.05.2009 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, від якого 16.08.2010 року народилися двійнята ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які постійно проживають разом з нею.

14.10.2011 року між нею та відповідачем була досягнута домовленість щодо утримання дітей, яка оформлена договором про сплату аліментів на дітей. Зазначений договір був посвідчений нотаріально та відповідно до його умов відповідач зобовязався сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі 7 000 грн. щомісячно до досягнення ними повноліття. Порядок сплати був визначений шляхом перерахування грошової суми на особистий рахунок ОСОБА_6 відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» не пізніше двадцятого числа поточного місяця.

Як зазначено в рішенні суду, в судове засідання позивачка не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю (а. с. 90). Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 заборгованість по аліментам на двох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01.06.2013 року по 31.08.2015 року в розмірі 189 000 (сто вісімдесят девять тисяч) гривень. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 890 (одна тисяча вісімсот девяносто) гривень.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2016 року, в якій просить скасувати рішення суду від 17.02.2016 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в її позовних вимогах, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, Приморський районний суд м. Одеси не забезпечив повний та всебічний розгляд справи.

Позивачкою рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні представники ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу. ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, щоз 15.05.2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 24.01.2013 року.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживають разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні (а. с. 3, 4).

14.10.2011 року між сторонами по справі було укладено договір про сплату аліментів на дитину, який було посвідчено державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 3-1272.

Згідно п. 2 Договору у звязку з тим, що малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 будуть постійно проживати разом з матірю ОСОБА_4, ОСОБА_3 зобовязався сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень щомісячно до досягнення ними повноліття.

Відповідно до пункту 3 Договору аліменти ОСОБА_3 повинні сплачуватися шляхом перерахування грошової суми на особистий рахунок ОСОБА_4 відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» не пізніше двадцятого числа поточного місяця.

Згідно п. 7 Договору кожна сторона зобовязується виконувати обовязки, покладені на неї договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обовязків. Сторона, що порушила зобовязання за цим договором, повинна усунути ці порушення (а. с. 5).

Отже, сторони по справі добровільно уклали відповідний договір про сплату аліментів на утриманні дітей.

Відповідач не виконує своїх зобовязань щодо утримання малолітніх дітей, що передбачені договором про сплату аліментів від 14.10.2011 року у звязку з чим в нього виникла заборгованість по сплаті аліментів за період з 01.06.2013 року по 31.08.2015 року, що становить 189 000 (сто вісімдесят девять тисяч) гривень (27 місяців х 7 000 гривень).

Як вбачається з матеріалів справи, судами вже раніше розглядався спір між сторонами з приводу заборгованості по сплаті аліментів та рішенням апеляційного суду Одеської області від 16.12.2013 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість по аліментам на неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_5 та сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, що утворилася за договором про сплату аліментів на дітей від 14.10.2011 року за період з 21.06.2012 року по 20.05.2013 року в розмірі 65 000 гривень та пеню за несвоєчасне виконання зобовязань по сплаті аліментів в розмірі 19 333 гривень.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.02.2014 року ОСОБА_3 відмовлено у відкритті касаційного провадження (а. с. 10 - 14, 15).

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання представника відповідача на те, що відповідач перераховує позивачці аліменти, проте рахунок ОСОБА_4 не належить, оскільки це не підтверджується жодним доказом.

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 180, 181, 189 СК України, ст. 526, 530, 610 ЦК України, ст. ст. 88, 213-215 ЦПК України, задовольнив позовні вимоги позивачки та стягнув з відповідача на користь держави судовий збір.

Однак, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дійшов таких висновків неповно зясувавши обставини по справі та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та від шлюбу мають двох малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 3-4 т. 1).

Відповідно до ст. 189 СК України 14.10.2011 року між сторонами по справі було укладено нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на дитину, в якому сторони визначили умови та порядок сплати аліментів відповідачем на утримання малолітніх дітей (а. с. 5).

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України , способи виконання батьками обовязку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Згідно ст. 189 СК України, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обовязку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 2 вище вказаного договору, у звязку з тим, що малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 будуть постійно проживати разом з матірю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3 зобовязався сплачувати аліменти на їх утримання в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень щомісячно до досягнення ними повноліття (з урахуванням статтей 180, 181, 182 СК України).

Таким чином, сторони в договорі визначили умову, за якої відповідач зобовязався сплачувати аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі саме 7 000 грн. щомісячно до досягнення ними повноліття це постійне проживання малолітніх дітей разом з матірю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується самим договором укладеним між сторонами (а. с. 5 т. 1), а також таким письмовим доказом, як експертне дослідження ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України (а. с. 111-125 т. 1), оригінал якого надавався представниками відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Тобто, обовязки за вказаним договором виникли не лише у відповідача, а і у позивачки, виконання обовязку відповідачем щодо сплати аліментів в розмірі саме 7000 грн. щомісячно обумовлене виконанням обовязку позивачкою щодо проживання позивачки разом з малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що позивачка виконує свої зобовязання по договору та постійно проживає з малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до матеріалів справи позивачка вибула до м. Одеси та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, що зазначає позивачка і в своїй позовній заяві (а. с. 2 т. 1) та на що вказує відповідач в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 538 ЦК України , виконання свого обовязку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обовязку, є зустрічним виконанням зобовязання. При зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобовязанні свого обовязку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обовязку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обовязку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивачки та стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по аліментам відповідно до договору про сплату аліментів на дитину від 14.10.2011 року, укладеного між сторонами, що не позбавляє права позивачку за наявності підстав звернутися з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей в загальному порядку відповідно до Глави 15 СК України, в тому числі і за минулий час відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України.

В звязку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог позивачки, то відповідно до ст. 88 ЦПК України відсутні і підстави для стягнення з відповідача на користь держави судового збору.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія погоджується з апеляційною скаргою та вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2016 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.02.2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

ОСОБА_11

ОСОБА_2