Вирок № 61088829, 05.09.2016, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №483/483/16-к

Провадження №1-кп/483/67/2016

ВИРОК

Іменем України

05 вересня 2016 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Чаус Л.В.

за участю секретаря Єфімової Т.Ю.,

прокурора Ярмошевича О.О.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016150100000199 від 02 березня 2016 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Довге Іршавського району Закарпатської області, є громадянином України, має середню-спеціальну освіту, перебуває у незареєстрованому шлюбі, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, судимий 18 лютого 2016 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 01 березня 2016 року, приблизно о 23 год. 00 хв., маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою доїхати до с. Солончаки Очаківського району Миколаївської області, діючи повторно, відкривши вхідні ворота, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2, пройшов в глиб двору, де за будинком побачив металевий гараж, відсунув засув воріт та пройшов до приміщення гаражу, з якого, шляхом власноручного транспортування, викотив за територію домоволодіння мопед марки «MARTIN» без реєстраційного номера вартістю 7000 грн., який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 Намагаючись завести мопед, власноручно докотив його до Парутинської ЗОШ, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, де залишив біля паркану. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 7000 грн.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 01 березня 2016 року, у невстановлений час, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, знаходячись біля Парутинської ЗОШ, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, з мопеду «MARTIN», що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, яким він напередодні незаконно заволодів, таємно викрав автомобільний акумулятор марки «STAYER» вартістю 1000 грн., після чого з місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1000 грн.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в ніч з 01 березня 2016 року на 02 березня 2016 року, у невстановлений час, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою доїхати до с. Солончаки Очаківського району Миколаївської області, діючи повторно, відкривши вхідні ворота гаражу, розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_4, проник до гаражу, з якого, шляхом власноручного транспортування, викотив за територію домоволодіння автомобіль НОМЕР_1 вартістю 25000 грн., який на праві приватної власності належить ОСОБА_4, завів автомобіль ключами, які перебували в транспортному засобі та утримуючи при собі вказаний автомобіль, з місця події зник, розпорядившись автомобілем на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 25000 грн.

Також, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в ніч з 01 березня 2016 року на 02 березня 2016 року, у невстановлений час, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, через ворота, які він відкрив, вчиняючи раніше незаконне заволодіння транспортним засобом, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2, де з приміщення гаражу викрав майно, яке належать на праві приватної власності ОСОБА_3, а саме: дрель марки «Блек-декер» вартістю 2645 грн., болгарку марки «Riber-Profi» вартістю 645 грн., набір торцевих головок вартістю 1500 грн., 2 пари захисних окулярів вартістю 50 грн. кожні, задній амортизатор від автомобіля «Фольцваген» вартістю 300 грн., після чого з місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 5190 грн.

Вищевказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковано:

- за епізодами заволодіння мопедом, належним ОСОБА_3, та автомобілем, належним ОСОБА_4, - за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з проникненням у приміщення;

- за епізодом викрадення акумулятора з мопеду, належного ОСОБА_3, - за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно;

- за епізодом викрадення речей з приміщення гаражу, належних ОСОБА_3 - за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, з проникненням в приміщення.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах винним себе не визнав в повному обсязі. Заперечує проникнення ним на територію домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 та свою причетність до вчинення крадіжок майна і незаконного заволодіння транспортними засобами з території вказаних домоволодінь. Дав показання про те, що разом з дружиною ОСОБА_5 та двома малолітніми дітьми постійно проживає в с. Солончаки Очаківського району Миколаївської області. В лютому 2016 року приблизно три тижні проживав зі своєю сім'єю у матері дружини - ОСОБА_6 в с. Парутине Очаківського району Миколаївської області. 01 березня 2016 року після 20 год. він разом зі співмешканцем ОСОБА_6 - ОСОБА_7 пішли до знайомого ОСОБА_8, де разом вживали алкогольні напої. ОСОБА_9 залишив їх після 21 год., а він прийшов додому приблизно о 23 год. При цьому, дружина почала сваритися з приводу того, що він перебував у нетверезому стані і приблизно через 20 хвилин він пішов пішки додому в с. Солончаки Очаківського району Миколаївської області, куди прибув приблизно о 03 год. ночі 02 березня 2016 року. Вранці на автобусі повернувся в с. Парутине Очаківського району Миколаївської області. Свою вину у скоєнні інкримінованих йому злочинів на досудовому розслідуванні визнавав, знаходячись під психологічним впливом працівників поліції, які умовили його взяти на себе вину за скоєння злочинів, пообіцявши умовне покарання, стверджуючи, що він не зможе довести свою невинуватість, та у випадку невизнання вини погрожували звільненням з роботи, де працює неофіційно, а також можливим притягненням до кримінальної відповідальності за зберігання наркотичних засобів. Також зазначив, що ніяких речей він працівникам поліції не видавав. Заяви про видачу акумулятора та ключів від автомобіля підписав на пропозицію правоохоронців в приміщенні поліції, при цьому вказані речі вже знаходилися в одному з кабінетів. Перед проведенням слідчого експерименту слідчий повідомив йому, про що розповідати та що показувати. Вважає, що вищевказані злочини вчинив ОСОБА_9

Під час судового розгляду стороною обвинувачення як докази вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, суду надано:

- протокол огляду місця події від 02 березня 2016 року, згідно якого, при огляді гаражу, розташованого на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4, встановлено, що входом до гаражу слугують металеві ворота огорожі, самі ворота в гаражі відсутні. В приміщенні гаражу знаходиться автомобіль НОМЕР_2 блакитного кольору (а.с. 142-144);

- протокол огляду місця події від 02 березня 2016 року, згідно якого на вул. Садовій при в'їзді в с. Солончаки Очаківського району Миколаївської області виявлено автомобіль НОМЕР_1. На задньому сидінні вказаного автомобіля виявлено дрель червоного кольору марки «Блек-декер» № 200, болгарку марки «Riber-Profi» WS10-125L, 2 пари окулярів полімерних, амортизатор чорного кольору (а.с. 145-148);

- розписку ОСОБА_4 від 02 березня 2016 року про отримання на відповідальне зберігання автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 149);

- заяву за підписом ОСОБА_2 без дати про видачу ним працівникам поліції 2 шт. автомобільних ключів «TOPEX» на 10 мм, інших радянського виробництва 17-18 мм, акумулятора марки «STAYER» НОМЕР_4, знятого з мопеда ОСОБА_3 та ключів від автомобіля ОСОБА_4 (а.с. 150);

- заяву ОСОБА_2 від 07 березня 2016 року про видачу ним працівникам поліції ключів від автомобіля ВАЗ 2101 (а.с. 151);

- протокол огляду місця події від 07 березня 2016 року, відповідно до якого при огляді території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що на території домоволодіння за будинком розташований металевий гараж, в якому зберігаються різноманітні запчастини (а.с. 159-161);

- заяви ОСОБА_3 від 08 березня 2016 року про добровільну видачу мопеда марки «MARTIN» та копії технічного паспорта на мопед (а.с. 162, 165);

- копію талона на мопед марки «MARTIN» від 12 травня 2013 року на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 163-164);

- протокол огляду предметів від 08 березня 2016 року, об'єктом якого є мопед марки «MARTIN» без реєстраційного номера, на якому біля місця для ніг видні проводи, які, зі слів потерпілого, підключались до акумулятора, який було викрадено (а.с. 166, 167);

- розписку ОСОБА_3 від 8 березня 2016 року про отримання від слідчого мопеда марки «MARTIN» (а.с. 168);

- довідки про вартість акумулятора марки «STAYER», мопеда марки «MARTIN», дрелі «Блек-декер», електроболгарки, захисних робочих окулярів, набору торцевих голівок (а.с. 169, 170, 172);

- протокол огляду предметів від 09 березня 2016 року, проведеного в кабінеті приміщення Очаківського відділу поліції, згідно якого було оглянуто: зв'язку з трьох ключів від автомобіля ВАЗ 2101 та передано потерпілому ОСОБА_4; задній амортизатор від автомобіля «Фольцваген», болгарка марки Riber-Profi», дрель марки «Блек-декер», захисні окуляри в кількості 2 шт., акумулятор марки «STAYER», після чого вказане майно було передано потерпілому ОСОБА_3І (а.с. 154-156);

- протоколи пред'явлення речей для впізнання від 09 березня 2016 року, під час яких ОСОБА_4 впізнав брелок з ключами в кільксті 3 шт. від його автомобіля ВАЗ 2101, а ОСОБА_3 впізнав свій акумулятор марки «STAYER», болгарку марки «Riber-Profi» (а.с. 152-153, 171, 173);

- протокол огляду предметів від 23 березня 2016 року, проведеного в кабінеті приміщення Очаківського відділу поліції, згідно якого було оглянуто набір торцових головок, які знаходяться в пластиковій коробці чорного кольору, після чого вказане майно передано потерпілому ОСОБА_3 (а.с. 174);

- розписки ОСОБА_3 від 09 березня 2016 року та від 23 березня 2016 року про отримання від слідчого акумулятора марки «STAYER», заднього амортизатора від автомобіля «Фольцваген», болгарки марки Riber-Profi», дрелі марки «Блек-декер», захисних окулярів в кількості 2 шт., набору торцевих головок (а.с. 157, 175);

- розписку ОСОБА_4 від 9 березня 2016 року про отримання від слідчого ключів від автомобіля ВАЗ 2101 (а.с. 158);

- протокол та відеозапис проведення слідчого експерименту від 10 березня 2016 року, за участю підозрюваного ОСОБА_2 та у присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 176 - 180);

Крім того, сторона обвинувачення посилається на показання потерпілих ОСОБА_3І та ОСОБА_4, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Прокурор вказував на те, що вищевказаними доказами вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінових йому злочинів длведена повністю.

Однак, вислухавши пояснення обвинуваченого, потерпілих, свідків, доводи обвинувачення та захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, не знайшла свого підтвердження, та при цьому виходить з наступного.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод, і законних інтересів, засобами, передбаченими цим Кодексом.

Зі ст. 91 КПК України вбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених цим Кодексом випадках,- на потерпілого.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні дав показання про те, що в одну з ночей на початку березня 2016 року з приміщення гаражу, що розташований на території його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, було викрадено належний йому мопед марки «MARTIN» без реєстраційного номера, дрель марки «Блек-декер», болгарку марки «Riber-Profi», набір торцевих головок, 2 пари захисних окулярів, задній амортизатор від автомобіля «Фольцваген». На слідуючий день біля будівлі школи було виявлено мопед, з якого знято акумулятор. Через деякий час все інше викрадене майно йому було повернуто працівниками поліції.

Свідок ОСОБА_12, дружина потерпілого ОСОБА_3, в судовому засіданні надала аналогічні показання та пояснила, що була присутньою при проведенні слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_2 розповів, яким чином заволодів мопедом, а потім з приміщення гаражу викрав інше майно.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що в один з днів початку березня 2016 року йому на роботу зателефонувала дружина та повідомила, що з гаражу, розташованого на території їх домоволодіння, який має в'їзні ворота з вулиці, викрадено автомобіль НОМЕР_1, який він купив у ОСОБА_17, та який за техпаспортом належить останньому. Під час проведення слідчого експерименту він бачив, як ОСОБА_2 щось показував. Про що той розповідав, йому не було чути.

Аналогічні показання надала в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 - дружина потерпілого ОСОБА_4, яка також пояснила, що була присутньою під час проведення слідчого експерименту, під час якого гараж не відчиняли.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дав показання про те, що 01 березня 2016 року після 19 год. до нього прийшли ОСОБА_2 разом з ОСОБА_7 та вони втрьох вживали алкогольні напої. Приблизно о 21 год. 30 хв. вони пішли, а вранці ОСОБА_9 розповів йому, що вони з ОСОБА_2 разом повернулись додому, де останній посварився з дружиною і кудись пішов.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що проживає в с. Солончаки Очаківського району Миколаївської області. На початку березня 2016 року при в'їзді в село, недалеко від місця її проживання, побачила незнайомий автомобіль, біля якого знаходилися працівники поліції. Також їй відомо, що ОСОБА_2 проживає в с. Солончаки Очаківського району Миколаївської області, в ішій стороні села.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що зі слів сусіда ОСОБА_4 йому відомо, що у нього було викрадено автомобіль, а свідок ОСОБА_16 зазначив, що про обставини даного кримінального провадження йому нічого не відомо.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердили, що були понятими при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_2, під час якого останній розповідав та показував про викрадення мопеда з гаражу одного з домоволодінь в с. Парутине Очаківського району Миколаївської області, який потім залишив біля школи, знявши з нього акумулятор. Потім повернувся до цього ж гаражу, звідки викрав інструменти, які залишив при в'їзді в с. Парутине. Також розповів, як з гаражу іншого домоволодіння в с. Парутине викотив автомобіль, штовхнувши з гірки завів його, та поїхав на ньому. При проведенні слідчого експерименту було виявлено ящик з інструментами на в'їзді в с. Парутине в місці, на яке вказав ОСОБА_2

Свідки захисту ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що зі слів ОСОБА_2, працівники поліції пропонували йому взяти на себе вину за вчинення злочинів. Крім того, ОСОБА_5 зазначила, що проживає з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вони мають двох малолітніх дітей. На початку березня 2016 року, в нічний час, вона посварилась з обвинуваченним, який прийшов додому у нетверезому стані, і він пішов додому в с. Солончаки. Приїхав наступного дня об 11 год.

Показання в судовому засіданні свідків захисту ОСОБА_6 та ОСОБА_18 про те, що з 20 години 01 березня 2016 року до 08 години 02 березня 2016 року вони разом ОСОБА_2 перебували на роботі, суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджуються відповідними письмовими доказами та спростовуються показаннями самого обвинуваченого.

Отже, показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_14 підтверджуються факти виявленння крадіжок та заволодіння транспортними засобами, однак потерпілим та свідкам невідомо, хто саме вчинив вказані злочини.

Таким чином, суд не може покласти показання потерпілих та зазначених вище свідків в основу обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненнні злочинів, оскільки вказані особи не підтвердили безпосередню участь обвинуваченого у вчиненні цих злочинів. Показання потерпілих та свідків не є достатніми та не спростовують показань обвинуваченого.

Також суд не може покласти в основу вини обвинуваченого надані прокурором письмові докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Положеннями ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

З долучених прокурором зазначених вище письмових доказів дійсно вбачається, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було викрадено належне їм майно.

Однак, в протоколах огляду місць подій, протоколах огляду предметів та протоколах пред'явлення речей для впізнання зафіксовано лише наслідки і обстановку після вчинення злочинів, проте вони не є доказами, які підтверджують винуватість обвинуваченого.

Фактично, як видно з наданих прокурором доказів, обвинувачення ОСОБА_2 по суті ґрунтується на його показаннях, відображених на відеозаписі проведення слідчого експерименту та його письмових заявах про видачу кючів від автомобіля та акумулятора.

Враховуючи обставини того, що обвинувачений не визнав в судовому засіданні фактів крадіжок та заволодіння транспортними засобами, аналізуючи протокол проведення слідчого експерименту від 10 березня 2016 року, суд прийшов до висновку, що проводячи зазначену слідчу дію, слідчий, користуючись обставинами того, що обвинувачений, не маючи на той час захисника, погодився визнати себе винним, не досяг мети проведення зазначеної слідчої дії та її наслідків, що, згідно вимог ст. 223 КПК України, є підставою проведення слідчої дії.

Так, згідно вимог ст. 240 КПК України, слідчий експеримент проводиться з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та проводиться шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, тощо.

В той же час, як видно з відеозапису слідчого експерименту, фактично результати слідчого експерименту зведені до показань підозрюваного щодо обставин вчинення злочинів, від яких в ході судового розгляду обвинувачений відмовився. Відтворення обставин незаконного заволодіння автомобілем, зокрема щодо способу проникнення до нього, транспортування та місця розміщення автомобіля, а також місця розміщення акумулятора з мопеда після його викрадення, під час слідчого експерименту не проводилося.

Більш того, допитані у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4, свідок ОСОБА_13, а також свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були запрошені під час проведення слідчого експерименту в якості понятих, підтвердили, що ОСОБА_2 просто розповідав про обставини заволодіння автомобілем, знаходячись біля території домоволодіння ОСОБА_4

Крім того, відеозапис слідчого експерименту є неналежної якості, оскільки переважна частина пояснень ОСОБА_2 не прослуховується.

Видача ОСОБА_2 ключів від автомобіля та акумулятора, крім його власноручно підписаних заяв, нічим об'єктивно не підтверджується.

Згідно вимог ст. 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тому показання надані ОСОБА_2 на досудовому слідстві, суд, керуючись вимогами процесуального законодавства, до уваги не бере та відкидає.

З огляду на таке не можуть бути визнані належними доказами відомості, які містяться на відеозапису з показаннями ОСОБА_2 під час слідчого експерименту та його заяви про видачу предметів.

Таким чином, враховуючи показання обвинуваченого, надані суду і за відсутності доказів, які б спростовували зазначені показання, встановлення фактів викрадення майна та заволодіння транспортними засобами потерпілих не є доказом того, що ці злочини вчинив саме обвинувачений.

Інших доказів, тобто фактичних даних, отриманих у визначений КПК України спосіб, які б доводили винність обвинуваченого ( показання, речові докази, документи, висновки експертиз), стороною обвинувачення суду не надано.

Зазначене дає суду обґрунтовані підстави вважати реальною існування версії обвинуваченого з приводу того, що останній обмовив себе на предмет вчинення ним злочинів.

Також недоведеними суд вважає доводи обвинувачення про заподіяння ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 25000 грн., оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження вартості автомобіля та його належності потерпілому.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 10 і 11 Загальної декларації прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадські та політичні права, кожна людина, яка звинувачується у вчиненні злочину, має право вважатися безвинною доти, доки її вина не буде встановлена законним чином шляхом прилюдного розгляду її справи незалежним і безстороннім судом на основі повної рівності, з додержанням всіх вимог справедливості, і з забезпеченням всіх можливостей для захисту.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права».

Так, у справі «Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. («Барбера, Мессегуе і Хабардо проти Іспанії» 6 грудня 1988, п. 146, p. 33, § 77).

Згідно зі ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення майна потерпілих та у заволодінні транспортними засобами викликає обґрунтований сумнів і на переконання суду не доведена в суді прокурором. Наявність таких сумнівів не узгоджується з принципом доказування поза розумним сумнівом, що застосовується при оцінці доказів.

Тому суд, оцінюючи досліджені по справі докази у їх сукупності з точки зору допустимості, достовірності і достатності, прийшов до переконання, що вони не обґрунтовують та не доводять беззаперечно пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення, а тому обвинуваченого необхідно виправдати в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, тобто за недоведеністю вчинення ним вказаних злочинів.

При цьому суд зважає на ту обставину, що у судовому засіданні під час судового слідства сторонам було забезпечено передбачені ст. 22 КПК України права щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи, що підстави, які були враховані при обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час винесення вироку відпали, суд вважає за необхідне скасувати обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Цивільний позов не заявлено, судових витрат та речових доказів немає.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю вчинення ним вказаних злочинів.

Міру запобіжного заходу, обраного ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, - скасувати, звільнивши з-під варти в залі суду.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного судуМиколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: