Рішення № 61082483, 05.09.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2016 р.Справа № 916/1711/16

Позивач: Департамент комунальної власності Одеської міської ради

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

Про: стягнення 25825,54 грн. та виселення.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: Бундєва А.Г. - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 - паспорт, ОСОБА_4 - довіреність

СУТЬ СПОРУ: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом та заявою про до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 18989,99 грн. за період з вересня 2015р. по грудень 2015р., пені за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 6835,46 грн., нарахованої за період прострочення з 16.07.2015р. по 18.06.2016р. та про виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 150,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

По платіжним дорученням №14 та № 15 від 08.08.2016р. відповідач сплатив позивачу, відповідно, 18989,99 грн. заборгованості з орендної плати та 6835,46 грн. пені.

19.08.2016р. (вх.№2-4348/16) позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 2542,88грн. за період з 16.06.2016р. по 03.07.2016р., пені у розмірі 134,06грн. за період прострочення з 16.07.2016р. по 19.08.2016р., неустойки в розмірі 19484,42грн. та виселити відповідача з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 150,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Фактично вказаною заявою позивачем одночасно зменшено позовні вимоги у порівнянні з первісним позовом (25825,24грн. зменшено до 2676,94грн.) та змінено предмет спору на стягнення орендної плати та пені за інший період у порівнянні з первісними позовними вимогами. Також позивачем на зміну предмету та підстав позову заявлена додаткова вимога про стягнення неустойки, нарахованої на підставі на підставі ч.2 ст.785 ЦК України.

Частиною четвертою статті 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на те, що до розгляду справи по суті суд перейшов 23.08.2016р., позивачем у відповідності до вимог ГПК України змінено предмет та зменшено позовні вимоги в частині стягнення боргу та пені. Тому, в цій частині заява приймається судом до розгляду.

У зв'язку з одночасною зміною предмета позову (додаткова вимога про стягнення 19484,42грн. неустойки) та підстав позову (невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна) - судом не приймаються до розгляду, заявлені позовні вимоги про стягнення 19484,42грн. неустойки, оскільки одночасна зміна предмету і підстав позову - не передбачена чинним законодавством.

Позивач зменшені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач з первісним позовом в частині виселення не згоден, з підстав зазначених у відзиві та додаткових запереченнях на позов. У зв'язку з ненаданням відзиву на заяву про зменшення позовних вимог, справа розглядається на підставі ст..75 ГПК України з а наявними документами.

Під час розгляду справи у судовому засіданні оголошувались перерви до 09.08.2016р. о 10.40 та до 23.08.2016р. о 14.40.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до Положення „Про Департамент комунальної власності Одеської міської ради", яке затверджено рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 року № 2752-VI Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради і є виконавчим органом Одеської міської ради. Основним завданням Департаменту є управління комунальною власністю, забезпечення надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного обліку, використання, збереження майна територіальної громади.

19.07.2010 року між позивачем - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (назва змінена Додатковим погодженням № 1 від 01.12.2011 p.) (орендодавець) та відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - (орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 4/3 (далі - Договір), на підставі якого відповідачу було передане в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 150,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Додатковим погодженням № 2 від 18.07.2013 p., строк дії Договору оренди було продовжено до 18.06.2016р. Додатковим договором № 3 від 15.01.2016 p., встановлено розмір орендної плати на 2016 р. з 01.01.2016 р. до 18.06.2016 р. у розмірі 1 грн.

Позивач, посилаючись на те, що відповідач не виконує своїх зобов`язань з орендної плати просить стягнути з останнього заборгованість за період за період з 16.06.2016р. по 03.07.2016р. в розмірі 2542,88грн.

Крім того, на підставі пункту 5.2. договору, за прострочення орендної плати в період з позивачем нараховано пеню у розмірі 134,06грн. за період прострочення з 16.07.2016р. по 19.08.2016р.

Також, посилаючись на припинення з 18.06.2016р. дії, укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 4/3 від 19.07.2010р., позивач просить виселити відповідача з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 150,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач, заперечуючи проти позову вважає, що вищевказаний договір до цього часу є діючим, оскільки його було продовжено на підставі ст.764 ЦК України, приймаючи до уваги, що позивачем не виконано вимог чинного законодавства щодо строків та належного повідомлення орендаря про наміри не продовжувати дію договору оренди.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Розглядаючи спір по цій справі, суд вважає, що перш за все має бути надано оцінку тому, чи є діючим на цей час, укладений між сторонами Договір оренди нежитлового приміщення №4/3 від 19.07.2010р., оскільки від цього залежать вирішення питань що є предметом спору по справі стягнення заборгованості з орендної плати, пені та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Абзацом першим пункту 7.11 вказаного Договору передбачено, що його дія припиняється внаслідок закінчення строку дії договору на який його було укладено.

Додатковим договором №2 від 18.07.2013р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №4/3 від 19.07.2010р. пункт 1.3. вказаного договору було викладено в наступній редакції:" 1.3. Строк дії договору: з дати підписання договору оренди до 18 червня 2016 року...".

Частиною 4 статті 284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені

договором.

Статтею 764 ЦК України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Крім того, як встановлено частиною 3 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" - після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір

використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Також статтею 777 ЦК України встановлено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Таким чином, вищевказаними нормами ЦК України, ГК України та Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено два варіанти можливості продовження орендних взаємовідносин між орендарем та орендодавцем:

1. Укладення договору оренди, користуючись переважним правом перед іншими особами на укладення такого договору за умов повідомлення про це орендарем орендодавця за три місяці до спливу строку договору оренди та за наявності домовленості між сторонами щодо умов договору на новий строк, крім випадків коли власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб (частина 3 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.777 ЦК України);

2. Продовження дії договору на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 4 статті 284 ГК України, частина 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна», ст.764 ЦК України).

Суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для застосування вимог частини 3 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ст.777 ЦК України, оскільки відповідач (орендар), не використовував своє переважним право на укладення договору на новий строк та до закінчення дії договору оренди нежитлового приміщення №4/3 від 19.07.2010р. - не повідомляв позивача (орендодавця) про наміри укладення договору на новий строк і будь-яких домовленостей щодо умов такого договору між сторонами не було досягнуто.

Крім того, наявною заборгованістю відповідача з орендної плати станом на дату закінчення дії договору - спростовується факт належного виконання відповідачем своїх договірних обов'язків, що унеможливлює використання орендарем переважного права на укладення договору на новий строк.

Якщо ж позивач мав намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен був письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2016р. позивач направив відповідачу листа за № 01-13/1368 від 23.03.2016р. з повідомленням про те, що вищевказаний договір оренди на новий строк продовжуватись не буде. При цьому позивач не зазначив, що має намір використовувати майно для власних потреб та пропустив, встановлений частиною 3 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", строк письмового попередження про це відповідача не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору - до 18.03.2016р., приймаючи до уваги, що договір оренди діяв до 18.06.2016р.

.

Умови пункту 7.7. договору, також, стосуються використання орендарем (відповідачем) свого переважного права на укладення договору на новий строк та на нових умовах, тому з вищевикладених підстав, також не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору.

Таким чином, при розгляду питання дії договору оренди нежитлового приміщення №4/3 від 19.07.2010р. слід використовувати вимоги частини 4 статті 284 ГК України та частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна», якими врегульовані питання продовження дії договору на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як зазначалось вище, частиною 4 статті 284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач, як це передбачено статтею 764 ЦК України продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п.1.3.договору, із змінами в редакції додаткового договору № 2 від 18.07.2013р., термін дії договору оренди нежитлового приміщення №4/3 від 19.07.2010р. був встановлений з дати його підписання (19.07.2010р.) до 18 червня 2016року, тобто - по 17.06.2016р. включно.

З 18.06.2016р. відповідач, після закінчення дії договору, продовжував користуватись нежитловим приміщенням першого поверху, загальною площею 150,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Протягом місяці з цієї дати сторони не повідомили одна одну про припинення або зміну умов договору оренди, як це передбачено частиною 4 статті 284 ГК України та частиною 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна».

Також позивач не надав протягом місяця після закінчення строку договору своїх заперечень щодо продовження користування відповідачем об'єктом оренди, згідно вимог статті 764 ЦК України.

Дійсно, як зазначає позивач у заяві про зменшення позовних вимог, початок переліку строку для надіслання заяви однієї із сторін про припинення або договору законодавчо не встановлений. Тобто, ця заява може бути подана на наступний день після закінчення дії договору, через п'ять, десять, двадцять тощо днів, але не пізніше ніж через місяць, оскільки саме із закінченням терміну дії договору оренди пов'язане продовження його дії на той самий термін та на тих самих умовах.

Тобто, відлік встановленого вищевказаними нормами місячного строку має починатись саме з наступного дня після закінчення дії договору у випадку продовження користування орендарем об'єктом оренди. В разі відсутності заяви однієї із сторін або заяви орендодавця щодо заперечень в користуванні орендарем орендованим майном протягом місяця після закінчення дії договору - цей договір продовжує свою дію.

Крім того, факт продовження дії договору підтверджено самим позивачем у листі від 01.08.2016р. за № 01-13/3569 та у заяві про зменшення позовних вимог від 19.08.2016р. (вх.№2-4348/16) в якій позивач просить стягнути з відповідача орендну плату по договору у розмірі 2542,88грн. за період з 16.06.2016р. по 03.07.2016р., у т.ч. за період після закінчення дії договору оренди, а саме: з 18.06.2016 по 03.07.2016р. .

За таких обставин, суд вважає, що оренди нежитлового приміщення №4/3 від 19.07.2010р., укладений між сторонами по справі - був продовжений на той же строк і на тих же умовах на цей час є чинним.

Зокрема, термін дії його був встановлений з дати його підписання (19.07.2010р.) до 18 червня 2016року. Таким чином, приймаючи до уваги продовження дії цього договору на цей час договір діє з 18.06.2016р. до 17.05.2022р. за базовою ставкою орендної плати, встановленою у пункті 2.2. цього договору в первинній редакції, оскільки базова ставка в 1 грн. на місяць, встановлювалась тимчасово на період з 01.01.2016р. до 18.06.2016р. по додатковому договору №3 від 15.01.2016р. і на цей час є недіючою.

Відтак, приймаючи до уваги, що договір оренди нежитлового приміщення №4/3 від 19.07.2010р. є чинним, підстав для задоволення позовних вимог в частині виселення відповідача із займаного приміщення - не вбачається.

Що стосується позовних вимог про стягнення орендної плати та пені, вони підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Пунктом 2.4. договору встановлено, що орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Таким чином, до 15 червня 2016р. відповідач мав сплатити орендну плату за червень місяць, у т.ч. з 18.06.2016 по 30.06.2016р. включно, що є предметом спору. Сума заборгованості з орендної плати за цей період підлягає до стягнення в розмірі 2047, 57грн.

Відповідно, за прострочення оплати за оренду за червень 2016р. з відповідача підлягає до стягнення пеня, передбачена пунктом 5.2. договору - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору розраховано пеню, яку слід стягнути з відповідача . Її розмір становить 119грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення 495,37грн. боргу за липень 2016р. та пені в розмірі 15,06грн. за прострочення оплати за оренду в липні 2016р., суд зазначає, що відповідно до ст..1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Виходячи із змісту зазначеної норми, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Така позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 26.04.2006р. №30-16/432-04-11492 (16/120-04-2515) по справі за позовом Представництва по управління комунальною власністю Одеської міської ради до МП ТОВ „Гетьман" про виселення та стягнення суми.

Приймаючи до уваги, що за липень 2016р. відповідач мав сплатити орендну плату до 15.07.2016р., а позов надано 24.06.2016р. - суд вважає, що права позивача щодо стягнення боргу з орендної плати за липень 2016р. та пені за її прострочення - на момент звернення до суду з позовом, порушені не були.

За таких обставин, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 495,37грн боргу за липень 2016р. та пені в розмірі 15,06грн.

На підставі викладеного позов слід задовольнити частково з покладенням на відповідача судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595): 2047гривень 57коп. боргу, 119 гривень пені та 134гривні 77 коп. судового збору

3. В решті позову відмовити

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 вересня 2016 р.

Суддя О.А. Демешин