Постанова № 61081091, 01.01.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р. Справа № 5023/1239/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма Юг-М", с. Заводи (вх. № 2189Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2011 р. по справі № 5023/1239/11

за позовом ПАТ "Компанія "Райз", м. Київ

до відповідача ТОВ Агрофірма Юг-М", с. Заводи, Ізюмського р-ну, Харківської області

про стягнення 116720,80 грн.

встановила:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз", м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень просив суд стягнути з відповідача - ТОВ Агрофірма Юг-М", с. Заводи, Ізюмського р-ну, Харківської області 116720,80 грн. суми заборгованості та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати поставленої позивачем сільськогосподарської техніки за укладеним між сторонами договором поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 26-18-С від 29.07.2008 року.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Доленчук Д.О.) від 05.05.2011 р. по справі № 5023/1239/11 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 116720,80 грн. боргу, 1167,21 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не врахував його доводи стосовно того, що відповідач ніколи не укладав з позивачем договір № 26-18-С від 29.07.2008 року в редакції, наданій позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог. Тобто, відповідач вважає, що договір № 26-18-С від 29.07.2008 року в наданій позивачем редакції є підробленим, а такий договір відповідач укладав зовсім на інших умовах, і оригінал цього договору він має.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, які побудовані останнім на доводах про невиконання відповідачем підробленого договору, який відповідачем ніколи не укладався та ін..

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить суд апеляційної інстанції її задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на відповідність висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Зокрема, позивач спростовує доводи відповідача стосовно підробленості договору № 26-18-С від 29.07.2008 р. в запропонованій позивачем редакції, зазначаючи, що оригінал цього договору був оглянутий судом під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, і саме на виконання цього договору позивачем поставлялася відповідачу сільськогосподарська техніка.

Стосовно договору в наданій відповідачем редакції позивач зазначає, що господарський суд, на його думку, правомірно відхилив його за неналежністю, оскільки даний договір не містить печатки підприємства позивача.

Представник позивача, з посиланням на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 29.07.2008 року між сторонами укладено договір поставки сільськогосподарської техніки № 26-18-С від 29.07.2008 року (надалі - договір) відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу сільськогосподарську техніку (товар) на загальну суму 1072188,05 грн.

Даний договір наданий позивачем в обґрунтування своїх вимог. В суду відсутні підстави вважати даний договір таким, що не породжує для сторін будь-яких юридичних наслідків стосовно предмету спору, на чому наполягає відповідач.

18.05.2010 року Закрите акціонерне товариство компанія «Райз»було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз»(позивач), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 215254.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару за вказаним договором на загальну суму 1072188,05 грн. підтверджується видатковою накладною № ВН-10018-00697 від 17 вересня 2008 року та довіреністю на отримання ТМЦ серії НБІ № 395240 від 12 вересня 2008 року, без посилань на певну редакцію договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що права та обов'язки сторін цього договору виникають з моменту його підписання та припиняються належним виконанням сторонами всіх його умов, а також в інших випадках, передбачених законом чи цим договором.

Відповідач виконав свої зобов'язання за договором частково, сплативши позивачу 955467,25 грн., що підтверджується наступними банківськими виписками:

24.11.2009 року на суму 100 000,00 гривень,

09.11.2009 року на суму 50 000,00 гривень,

31.10.2008 року на суму 4 096,25 гривень,

23.10.2008 року на суму 50 000,00 гривень,

21.09.2009 року на суму 61 371, 00 гривень,

04.09.2009 року на суму 50 000,00 гривень,

19.01.2009 року на суму 50 000,00 гривень,

05.05.2009 року на суму 50 000,00 гривень,

29.08.2008 року на суму 40 000,00 гривень,

06.08.2008 року на суму 100 000,00 гривень,

05.08.2008 року на суму 100 000,00 гривень,

31.07.2008 року на суму 300 000,00 гривень.

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 116720,80 грн. Обставини щодо її несплати відповідачем стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати отриманого від позивача товару.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 26-18-С від 29.07.2008 р. і її розмір підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання відповідачем свого зобовязання з оплати визначено умовами договору.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 116720,80 грн. заборгованості.

Доводи відповідача про підробленість наданого позивачем договору № 26-18-С від 29.07.2008 р. судом до уваги не приймаються, оскільки цивільним законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину. Зокрема ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір № 26-18-С від 29.07.2008 р. у наданих сторонами редакціях, щодо основного зобовязання з поставки та оплати вартості товару, (сільськогосподарської техніки), відповідає вимогам закону, та містить як підписи уповноважених осіб підприємств позивача та відповідача, так і їх печатки, що свідчить про узгодження сторонами умов договору. Відповідач не надав суду доказів визнання оскарження або визнання недійсним договору № 26-18-С від 29.07.2008 р. в певній редакції. Так само не надано відповідачем і доказів звернення до правоохоронних органів з приводу підробки документів. За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати договір № 26-18-С від 29.07.2008 р. таким, що не може породжувати для сторін права та обовязки стосовно предмету спору, які визначені даним договором, на чому наполягає відповідач.

Разом з тим, відповідно до ст. 101 ГПК України, Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В даному випадку відповідач жодним чином не обґрунтував неможливості подання суду першої інстанції оригіналів інших документів в своїй редакції. Відхилення судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не є обставиною, яка перешкоджала надати суду оригінал договору. До того ж, дану справу суд розглядав на протязі більш ніж 2 місяці (за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжувався), за які відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права, в т.ч. шляхом надання відзиву на позов та документів в його обґрунтування тощо.

Крім того, наявність договору № 26-18-С від 29.07.2008 р. в редакції відповідача жодним чином не зумовлює неможливість прийняття судом як належного доказу зазначеного договору в редакції позивача, та не означає недійсність (підробленість) останнього або відсутність певних домовленостей стосовно предмету спору.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2011 р. по справі № 5023/1239/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

судді Барбашова С.В.

ОСОБА_3

Повний текст постанови підписано 25.06.2011 р.