Постанова № 61080856, 29.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2016 р. Справа№ 911/1686/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 29.08.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на рішення господарського суду Київської області від 13.07.2016 року

у справі № 911/1686/16 (суддя - Христенко О.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква

про стягнення 44679,45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 13.07.2016 року по справі №911/1686/16 позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 44679,45 грн. - задоволено частково.

Стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2 779,80 грн. 3 % річних, 26 909,51 грн. інфляційних втрат, 14 728,85 грн. пені та 1 369,94 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 13.07.2016 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 13.07.2016 року по справі №911/1686/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2016 року справу № 911/1686/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 року вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Лобань О.І., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 року у зв'язку з перебуванням суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1686/16.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.08.2016 року справу № 911/1686/16 передано для розгляду колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 року вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Лобань О.І., судді Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.

У судовому засіданні 29.08.2016 року представник публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Представник публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, та оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.07.2016 року залишити без змін.

В судове засідання 29.08.2016 року представник квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення ухвали про прийняття апеляційної скарги відповідачу.

У відповідності до п. 3.9.1.Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, що з'явився у судове засідання 29.08.2016 року, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач, що не з'явився у судове засідання 29.08.2016 року, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Участь представника, що не з'явився у судове засідання, судом обов'язковою не визнавалась.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2013 року між національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» правонаступником, якого є публічне акціонере товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та відповідачем (покупець) укладений Договір про закупівлю природного газу № 13/3549-ТЕ-17, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцю імпортований природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ, в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору. Газ, що поставляється за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Умовами п. 2.1 договору та Додаткової угоди № 1 від 05.02.2014 року передбачено, що продавець передає у власність покупцю в період з 01.01.2013 по 28.02.2014 природний газ, в обсязі 690,10 тис. куб.м.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

При цьому, умовами п. 2.2, 2.3 Додатку № 1 від 30.01.2013 року до договору визначено, що приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати продавцю для підпису два примірника акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акту приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому продавцю газорозподільним підприємством реєстрі фактично про транспортованих обсягів газу.

Відповідно до п. 7.3 договору, у разі порушення покупцем пункту 4.1 договору, покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Умовами п. 9.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

На виконання умов договору позивачем протягом січня 2013 року - лютого 2014 року передано, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 612,299 тис.куб.м., на загальну суму 801 621,84 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи, в кількості 18 штук, акти приймання-передачі природного газу, підписані зі сторони позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань у встановлений договором строк не здійснив оплату переданого позивачем газу; остаточний розрахунок здійснив з простроченням встановленого договором строку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивачем було прострочено виконання обов'язку з надання відповідачу на підпис актів, що в свою чергу позбавило можливості відповідача здійснити оплату товару у строк, визначений договором.

Однак, судова колегія із зазначеними доводами погодитися не може, з огляду на наступне.

Пункт 4.1. договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі газу. Тобто, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі жодним чином не змінює встановлений строк оплати поставленого газу. Тому час підписання сторонами відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 21.07.2015 року у справі № 902/1598/14, від 02.06.2015 року у справі № 904/8409/14, від 13.04.2016 року у справі № 904/6721/15, від 14.06.2016 року у справі № 914/4191/15 та ін.

Крім того, з урахуванням абз. 2 та 3 п. 2.2. Додатку № 1 до договору, станом на кінець місяця постачання газу відповідач має відомості про фактичний обсяг спожитого газу, його ціну та вартість, оскільки саме на нього покладено обов'язок складання актів приймання-передачі газу, а отже станом на дату розрахунку за товар не має перешкод для здійснення такого розрахунку.

Також, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 2822,25 грн., нараховані позивачем від сум заборгованості по кожному акту окремо, а також інфляційні втрати у розмірі 26909,51 грн., нараховані від сум заборгованості по актам приймання-передачі природного газу за листопад 2013 року, за грудень 2013 року, за січень 2014 року, за лютий 2014 року.

Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд, посилаючись на п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 16.09.2014 року у справі № 904/2096/14, від 02.07.2014 року у справі № 910/21901/13, де вказано, що таке обмеження стосується і процентів річних, які нараховуються кредитором відповідно до ст. 625 ЦК України.

Тому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в розрахунок 3 % річних позивачем безпідставно включений до періоду прострочення, день сплати заборгованості, а отже за вірним розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі - 2779,80 грн., розраховані судом за вірно взятий період, не включаючи день сплати відповідачем сум заборгованості.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 14947,69 грн. пені. Судова колегія, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 14728,85 грн., розрахована по кожному акту окремо.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов та стягнув з квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2 779,80 грн. 3 % річних, 26 909,51 грн. інфляційних втрат, 14 728,85 грн. пені та 1 369,94 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 13.07.2016 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 13.07.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на рішення господарського суду Київської області від 13.07.2016 року у справі № 911/1686/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 13.07.2016 у справі № 911/1686/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1686/16 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 05.09.2014