Постанова № 61080680, 31.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2016 р. Справа№ 911/1748/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Сухового В.Г.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Орловська В.А. за довіреністю від 26.06.2016;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2016

у справі № 911/1748/16 (суддя Р.М. Колесник)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про стягнення 42574.28 гривень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2016 у справі №911/1748/16 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 42574.28 гривень задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 42574грн 28коп страхового відшкодування. Видано наказ після набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2016 у справі №911/1748/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2016 у справі №911/1748/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Чорної Л.В.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2016 у справі 911/1748/16 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.08.2016.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.08.2016 у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді СмірновоїЛ.Г., суддів Кропивної Л.В., Сухового В.Г.

У судове засідання 31.08.2016 з'явився представник відповідача. Представники позивача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники позивача не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача.

У судовому засіданні від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" надійшло клопотання про призначення судової експертизи.

Відповідно до статті ГПК України, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Отже, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів відхилила клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, оскільки для встановлення фактичних даних по даній справі, що входять до предмету доказування непотрібні спеціальні знання.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2016 у справі №911/1748/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

07.03.2015 між приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "Уніка" (страховик) та приватним ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №131208/4002/9009992, за яким приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "Уніка" було застраховано майнові інтереси страхувальника - ОСОБА_3, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки Acura MDX, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до договору страхування безумовна франшиза по збиткам внаслідок ДТП - 5% (але не менше 500 євро). Строк дії договору страхування визначений з 07.03.2015 по 06.03.2016 (п. 1.4 договору).

Як передбачено частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно положень ст. 981 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Страховим випадком згідно ст. 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з довідки №75261119 про дорожньо-транспортну пригоду, які сформовані відділом ДАІ Вишгородського РВ ГУМВС України в Київській області, 25.10.2015 відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу марки Acura MDX, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу марки DAF FT CE, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Як вбачається зі змісту договору добровільного страхування наземного транспорту №131208/4002/9009992 від 07.03.2015 дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч.16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

26.10.2015 ОСОБА_3 (страхувальник) звернулась до приватного акціонерного товариства "Уніка" із заявою №00179257 про подію, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування, копія наявна в матеріалах справи.

У відповідності до рахунку №ИНбС-0001126 від 14.12.2015, копія якого наявна в матеріалах справи, вартість відновлювального транспортного засобу ACURA MDX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, визначена ремонтним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю "Віді Інсайт" в розмірі 171854,28 гривень.

Також матеріали справи містять ремонтну калькуляцію №00179257 від 18.12.2015, яка складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, що рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03, згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 172638,76 гривень.

Згідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до договору страхування безумовна франшиза по збиткам внаслідок ДТП - 5% (але не менше 500 євро).

17.12.2015 складено страховий акт №00179257 за договором добровільного страхування неземного транспорту №131208/4002/9009992 від 07.03.2015, відповідно до якого прийнято рішення про виплату страхувальнику - ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 92 574,28 гривень, що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля - 171854,28гривень та франшизою за договором страхування - 79280,00 гривень.

Страховиком - ПрАТ "СК "Уніка", на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та згідно страхового акту від 17.12.2015 №00179257, здійснено виплату страхувальнику - ОСОБА_3 страхового відшкодування всього в розмірі 92574,28 гривень, а саме: на рахунок безпосереднього виконавця ремонту автомобіля ТОВ "Віді Інсайт" платіжними дорученням від 18.12.2015 №043630 перераховано суму 92574,28 гривень, копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в матеріалами справи підтверджується виконання ПАТ "Страхова компанія "Уніка" умов договору добровільного страхування наземного транспорту, а саме виплати страхового відшкодування в сумі 92574,28 гривень шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ "Віді Інсайт", яке безпосередньо здійснювала ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.11 у справі №42/92, від 07.08.12 у справі №2/22, від 01.03.11 у справі №47/372, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Крім того, листом від 19.07.11 Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність рахунок-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю "Віді Інсайт" № ИНбС-0001126 від 14.12.2015 та платіжного доручення №043630 від 18.12.2015 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 09.12.2015 у справі №363/4893/15-п визнано винним у вчиненні ДТП, яка відбулась 25.10.2015 в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вул. Покровська, 108, водія автомобіля марки DAF FT CE, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, внаслідок порушення ним пункту 1.5, 10.9 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

При цьому за змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

Згідно частини 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу DAF FT CE, державний номер НОМЕР_2.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 як водія вказаного транспортного засобу, була застрахована у ПАТ "Наск "Оранта" згідно полісу AI 5827068, страхувальник ТОВ "Комплекс Агромарс" з лімітом відповідальності 50 000,00 гривень (франшиза 0,00 гривень).

28.12.2015 ПАТ "СК "Уніка" звернулось з заявою в порядку регресу до ПАТ "НАСК "Оранта". ПАТ "НАСК "Оранта" перерахувала позивачу 50 000,00 гривень. Решту суми позивач просить стягнути з відповідача.

Отже в межах розглядуваної справи позивач вимагає стягнення з відповідача різниці між сплаченою сумою відшкодування та отриманим відшкодуванням.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Суд звертає увагу відповідача, що згідно ст.1194 ЦК України відшкодовується різниця саме між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а не різниця між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності (таку правову позицію висловлено судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у постанові від 10.02.2016р. у справі №6-2878цс15).

Крім того, у постанові від 20.01.2016 по справі № 6-2808 цс15 Верховний Суд України зазначив таке: "право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика".

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2016 у справі №911/1748/16.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2016 у справі №911/1748/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2016 у справі №911/1748/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1748/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді В.Г. Суховий

Л.В. Кропивна