Рішення № 61080398, 30.08.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2016 р.Справа № 916/2051/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Білдер"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль"

про стягнення безпідставно набутих коштів

Суддя Рога Н. В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 на підставі угоди № 5 від 21.07.2016 р. та ордеру;

Від відповідача: ОСОБА_2 на підставі довіреності від 01.01.2016 р.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "СП Білдер", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Бусоль" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 87 000 грн.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує частково з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Платіжним дорученням № 565 від 11.07.2016р. ТОВ "СП Білдер" перерахувало на рахунок ТОВ "Бусоль" грошові кошти у розмірі 87 000 грн. із призначенням платежу: "за керамзитобетон згідно рахунку № 109 від 11.07.2016 р. в т.ч. ПДВ 20% - 14500грн." При цьому, у рахунку № 109 від 11.07.2016 р. вказано, що підставою для здійснення платежу є Основний договір.

Позивач у справі вважає, що зазначені грошові кошти ТОВ "Бусоль" набуто безпідставно, адже, усні переговори, що велися між сторонами на початку липня 2016 р. щодо можливого укладання договору поставки керамзитобетону, не призвели до укладання такого договору.

При цьому, позивач зазначає, що відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, а також між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, що виконуються сторонами в момент їх вчинення. За приписами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач зазначив, що сторонами не підписувався будь-який документ, який би міг вважатися договором у розумінні чинного законодавства та сторонами не було узгоджено всі істотні умови, передбачені законодавством для договорів поставки, а саме: предмет договору, строки поставки, ціна. За таких обставин, позивач вважає, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, у звязку з чим договір поставки керамзитобетону між ТОВ "СП Білдер" та ТОВ "Бусоль" не укладався ані в формі єдиного документу, скріпленого підписами уповноважених осіб та печатками сторін, ані в спрощеному порядку.

За таких обставин, з посиланням на ст.1212 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 87 000 грн.

Відповідач позовні вимоги ТОВ "СП Білдер" визнає частково, у сумі 78 300 грн., та зазначає, що грошові кошти у сумі 87 000 грн. бухгалтерією ТОВ "Бусоль" було зараховано як передплата за керамзитобетон згідно рахунку № 109 від 11.07.2016 р. За результатом усних переговорів ТОВ "Бусоль" погодилося на поставку керамзитобетону без укладання письмового договору, у звязку з чим здійснило закупку необхідної кількості керамзиту у ТОВ "Кераміт" та 15.07.2016 р., за заявкою ТОВ "СП Білдер" відвантажило за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 85/5, ЖК "Грінвуд" керамзитобетон М100 у кількості 16 куб.м. Але, з вини працівників ТОВ "СП Білдер" у період з 17:00 до 20:30 було прийнято лише 6 куб.м керамзитобетонної суміші та у звязку із загрозою схоплювання керамзитобетону всередині автобетонозмішувача, було прийнято рішення щодо зворотного транспортування керамзитобетону з подальшим вивантаженням його на склад ТПВ. За таких обставин, відповідач вважає, що він здійснив постачання позивачу керамзитобетону у обсязі 6 куб.м на суму 8 700 грн., але підтверджуючі документи відсутні.

18 липня 2016 р. ТОВ "Бусоль" направило на адресу ТОВ "СП Білдер" лист із викладенням ситуації що склалася та пояснило, що в результаті бездіяльності працівників ТОВ "СП Білдер" щодо прийняття поставленого керамзитобетону ТОВ "Бусоль" було спричинено збитки у вигляді втрати 11 куб.м керамзитобетону на суму 15 950 грн. та тимчасово виведено з ладу автобетонозмішувач. Але відповіді на даний лист отримано не було.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх зясування і доведеність, суд доходить до такого висновку:

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, згідно ч. 8 зазначеної статті у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

За приписами ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, виходячи з аналізу норм чинного законодавства України, при укладанні договору поставки сторони мають, зокрема, обовязково узгодити предмет поставки, його ціну та строки поставки. Але, з матеріалів справи не вбачається, що сторони у справі досягли згоди щодо таких істотних умов договору поставки , у звязку з чим суд доходить висновку про відсутність між ТОВ "Бусоль" та ТОВ "СП Білдер" договірних відносин щодо поставки керамзитобетону на суму 87 000 грн.

Слід також зауважити, що за приписами ч.5 ст.265 Господарського кодексу України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

За матеріалами справи, платіжним дорученням № 565 від 11.07.2016 р. ТОВ "СП Білдер" перерахувало на рахунок ТОВ "Бусоль" грошові кошти у розмірі 87 000 грн. із призначенням платежу : "за керамзитобетон згідно рахунку № 109 від 11.07.2016 р. в т.ч. ПДВ 20% - 14500 грн." При цьому, у рахунку № 109 від 11.07.2016 р. вказано, що підставою для здійснення платежу є Основний договір. Але, як встановлено судом в ході розгляду справи, договору між ТОВ "Бусоль" та ТОВ "СП Білдер" щодо поставки керамзитобетону на суму 87 000 грн. не укладалося.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, грошові кошти у сумі 87 000 грн. отримано ТОВ "Бусоль" за відсутності правової підстави, у звязку з чим, на думку суду, наявні правові підстави для стягнення зазначеної суми з зазначеного товариства.

Посилання відповідача на поставку ним ТОВ "СП Білдер" керамзитобетону у обсязі 6 куб.м на суму 8 700 грн. жодним належним та допустимим доказом не підтверджується.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378 грн. та витрати на послуги адвоката у сумі 5 000 грн. покласти на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, адже, відповідно до зазначених норм законодавства судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, і у випадку задоволення позову оплата цих витрат покладається на відповідача.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Білдер" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль" (Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, пров. Хутірський, 16, код ЄДРПОУ 31609685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Білдер" (м.Одеса, вул. Бірюкова, 5, код ЄДРПОУ 33566476 ) грошові кошти у сумі 87 000 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378 грн. та витрати на послуги адвоката у сумі 5 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 вересня 2016р.

СУДДЯ РОГА Н.В.