Рішення № 61080187, 29.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016№910/12081/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/12081/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго», м. Полтава,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колона №1», м. Київ,

про стягнення 156 123,06 грн.,

за участю представників:

позивача - Гуйвана Д.П. (довіреність від 22.02.2016 №10-73/2119);

відповідача - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колона №1» (далі - Колона) 156 123,06 грн. попередньої оплати, сплаченої за договором підряду від 04.12.2012 №3794 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовано тим, що: позивачем було здійснено попередню оплату робіт за Договором у сумі 935 503,44 грн.; відповідачем частково виконано роботи на суму 779 380,38 грн.; таким чином, стягненню з відповідача підлягає 156 123,06 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2016 порушено провадження у справі.

Позивач 29.08.2016 подав суду заяву про зміну підстав позову, в якій вказує, що: відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013, прийнятій за результатами розгляду справи №6-88цс13, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому; таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 156 123,06 грн. на підставі частини третьої статті 612 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд перевірив дотримання позивачем вимог статті 22 ГПК України, та враховуючи, що розгляд справи не було розпочато по суті прийняв заяву до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 29.08.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням заяви про зімну підстав позову).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвали господарського суду міста Києва від 02.07.2016 і від 25.07.2016 було надіслано відповідачу на адресу (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 12, кім. 24), зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з юридичної адреси відповідача.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 29.08.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.12.2012 Товариством (замовник) і Колоною (підрядник) укладено Договір, за умовами якого:

- підрядник за завданням замовника зобов'язується у 2012 році виконати роботи, зазначені у пункту 1.2 Договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (пункт 1.1 Договору);

- найменування роботи: реконструкція розподільчих електричних мереж 0,38 і 10 кВ в м. Комсомольськ Кременчуцького району Полтавської області (ТП-25). Етап №1 (далі - об'єкт) (пункт 1.2 Договору);

- підрядник виконує передбачені Договором роботи відповідно до проектної документації, вимог чинних державних будівельних норм, стандартів, ГОСТів, правил та вимог замовника (пункт 2.1 Договору);

- після закінчення виконання робіт підрядник зобов'язаний письмово повідомити замовника про готовність об'єкта до введення в експлуатацію протягом 2 робочих днів з моменту його готовності (пункт 5.12 Договору);

- приймання-передача виконаної роботи здійснюється спільно уповноваженими представниками сторін по мірі виконання етапів робіт відповідно до графіка виконання робіт за актом приймання-передачі виконаних робіт, складеного за формою КБ-2в; замовник розглядає та підписує акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання від підрядника; у випадку наявності у замовника претензій до виконаної роботи замовник в строк, визначений для розгляду та підписання акта приймання-передачі виконаних робіт повинен надати підряднику вмотивовану відмову від приймання робіт з переліком недоліків та зауважень до роботи (пункт 5.13 Договору);

- замовник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 Договору);

- замовник має право достроково розірвати Договір у разі невиконання зобов'язань підрядником, повідомивши про це його у строк 14 календарних днів (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 30.06.2013, а в частині здійснення розрахунків - до їх повного виконання (пункт 10.1 Договору).

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з графіком виконання робіт за Договором закупівля обладнання здійснюється протягом 20 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати, а виконання робіт - протягом 100 робочих днів при своєчасному допуску до виконання робіт.

Позивачем було здійснено попередню оплату робіт відповідача на загальну суму 935 503,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме від 12.12.2012 №4947 на суму 467 751,72 грн. та від 26.12.2012 №7040 на суму 467 751,72 грн.

Товариство зазначає, що скористалося своїм правом, передбаченим підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Договору, шляхом надіслання відповідачу листа від 11.03.2016 №10-72/2963, яким Товариство відмовилося від подальшого виконання Колоною зобов'язань за Договором.

Так, підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Договору встановлено, що замовник має право достроково розірвати Договір у разі невиконання зобов'язань підрядником, повідомивши про це його у строк 14 календарних днів.

Частиною третьою статті 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно із частиною другою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Разом з тим, відповідно до пункту 10.1 Договору, останній діє до 30.06.2013.

Таким чином, оскільки Договором не передбачено його пролонгацію, то Договір є таким, що припинив свою дію 30.06.2013.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

У пункті 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду від 29.12.2007 № 04-5/239 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» зазначено, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отже, за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснено попередню оплату робіт відповідача на загальну суму 935 503,44 грн., відповідачем же в свою чергу виконано роботи лише на суму 779 380,38 грн.

Позивач листом від 11.03.2016 №10-72/2963 вимагав повернути 156 123,06 грн. попередньої оплати.

Вказаний лист отримано відповідачем 15.03.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на вказаний лист позивачу не надіслав, грошові кошти не повернув.

Беручи до уваги ухилення відповідача від повернення 156 123,06 грн., а також те, що позивачем вживалися відповідні заходи для отримання належного йому майна, суд дійшов висновку про наявність всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, а відтак - й про обґрунтованість вимог Товариства про стягнення збитків у сумі 156 123,06 грн.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 22.01.2013 зі справи № 5006/18/13/2012, яка згідно із статтею 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька механізована колона №1» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 12, кім. 24; ідентифікаційний код 35842232) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5; ідентифікаційний код 00131819) 156 123 (сто п'ятдесят шість тисяч сто двадцять три) грн. 06 коп. збитків і 2 341 (дві тисячі триста сорок одну) грн. 85 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.2016.

Суддя О. Марченко