Рішення № 61080180, 29.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016№910/13084/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/13084/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд», м. Бровари Київської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю «БВК УРБІ», м. Київ,

про стягнення 32 261,97 грн.,

за участю представників:

позивача - Штефана А.О. (довіреність від 18.07.2016 №б/н);

відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «БВК УРБІ» 1 546,15 грн. 3% річних і 30 715,82 грн. втрат від інфляції, а всього 32 261,97 грн., нарахованих відповідачу за порушення строків оплати товару за видатковою накладною від 19.11.2014 №706.

Позовні вимоги мотивовано тим, що: позивачем 19.11.2014 було поставлено відповідачу товар на суму 22 963,50 грн.; відповідач здійснив оплату поставленого товару з порушенням строків оплати товару, тому позивачем нараховано відповідачу 1 546,15 грн. 3% річних і 30 715,82 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2016 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 29.08.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 29.08.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2016 було надіслано відповідачу на адресу (03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6), вказану у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з адреси відповідача.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 29.08.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.11.2014 відповідно до видаткової накладної №706 позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме кут внутр. розопалубочний 2 850х300х300 у кількості 11,34 кв.м. на суму 137 781 грн.

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками товариств.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статі 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частинами першою і другою статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сторонами укладено усний договір поставки.

Відповідно до частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Разом з тим, частиною першою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Таким чином, оскільки відповідач отримав товар 19.11.2014, то обов'язок з оплати товару настав у відповідача 19.11.2014.

Судом встановлено, що відповідачем оплачено 137 781 грн. за видатковою накладною від 19.11.2014 №706 31.03.2015, тобто з простроченням оплати товару.

15.02.2016 позивачем було надіслано відповідачу вимогу від 11.02.2016, в якій позивач вимагав сплатити суми 3% річних і втрат від інфляції за прострочення оплати товару за видатковою накладною від 19.11.2014 №706.

Відповідач відповіді на вказану вимогу не надіслав.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 546,15 грн. 3% річних і 30 715,82 грн. втрат від інфляції за такі періоди:

з 20.11.2014 (оскільки 19.11.2014 відповідач мав оплатити товар, поставлений за видатковою накладною від 19.11.2014 №706) по 30.11.2014 сума 3% річних становить 125,43 грн.,втрат від інфляції - 954,16 грн.;

з 01.12.2014 по 31.12.2014 сума 3% річних становить 361,59 грн., втрат від інфляції - 4 133,43 грн.;

з 01.01.2015 по 31.01.2015 сума 3% річних становить 361,59 грн., втрат від інфляції - 4 133,43 грн.;

з 01.02.2015 по 05.02.2015 сума 3% річних становить 57,15 грн., втрат від інфляції - 1 276,49 грн.;

з 06.02.2015 по 28.02.2015 сума 3% річних становить 271,75 грн., втрат від інфляції - 5 970,58 грн.;

з 01.03.2015 по 03.03.2015 сума 3% річних становить 34,31 грн., втрат від інфляції - 1 374,26 грн.;

з 04.03.2015 по 31.03.2015 сума 3% річних становить 334,33 грн., втрат від інфляції - 12 873,47 грн.

Суд погоджується з визначеним позивачем періодом нарахування 3% річних та втрат від інфляції, проте здійснивши перерахунок вказаних сум, дійшов висновку, що він неправильний.

За перерахунок суду за період з 20.11.2014 по 31.03.2015 суми 3% річних становить 1 494,83 грн., а втрат від інфляції 32 926,80 грн.

Пунктом 2 частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 3% річних у сумі 1 494,83 грн. за розрахунком суду і 30 715,82 грн. втрат від інфляції за розрахунком позивача; у стягненні ж решти суми 3% річних (51,33 грн.) слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БВК УРБІ» (03061, м. Київ, вул. Шепелєва, 6; ідентифікаційний код 38855710) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 4; ідентифікаційний код 37892395): 1 494 (одну тисячу чотириста дев'яносто чотири) грн. 83 коп. 3% річних; 30 715 (тридцять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 82 коп. втрат від інфляції і 1 375 (одну тисячу триста сімдесят п'ять) грн. 81 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.2016.

Суддя О. Марченко