Рішення № 610792, 05.05.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.04.07р.

Справа № 7/79-07

За позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Київ, в особі Дніпропетровської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Дніпропетровськ

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Аврора”, с. Придніпровське, Нікопольський район, Дніпропетровська область

Про стягнення 29 972, 82 грн. та вилучення майна

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник Профатілова І.І., дов. № 16/114-06 від 01.12.2006 р.;

від відповідача: юрисконсульт Переметчик О.В., дов. № б/н від 02.04.2007 р.;

за участю прокурора: Зіма В.Б., посвідчення № 167 від 09.08.2002 р.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії “Украгролізинг” (м. Київ) в особі Дніпропетровської філії Національної акціонерної компанії “Украгролізинг” (м. Дніпропетровськ), згідно якого просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аврора” (с. Придніпровське, Нікопольський район, Дніпропетровська область) на користь Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” в особі Дніпропетровської філії Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” (м. Дніпропетровськ) заборгованість з лізингових платежів (несплачена залишкова вартість обєкта лізингу) в сумі 10 000 грн. 00 коп., пеню в зв’язку з простроченням оплати за період з 26.06.2006р. по 16.01.2007р. в сумі 6 480, 18 грн., суму від інфляції, розраховану з застосуванням індексу інфляції за липень-грудень 2006 року, 1 994, 12 грн., 3 % річних за період з 22.06.2006р. по 16.01.2007р. в сумі 1 177, 49 грн., штраф за порушення строку викупу об’єкта лізингу в сумі 10 321, 03 грн., а всього: 29 972, 82 грн.;

- вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю „Аврора” та повернути Національній акціонерній компанії „Украгролізинг” в особі Дніпропетровської філії Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” передану у лізинг техніку –комбайн зернозбиральний „Марал-125-Поділля” у кількості 1 одиниці.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо своєчасної оплати залишкової вартості об’єкта лізингу за договором № 4-172 фл фінансового лізингу від 19.12.2000р.

Заступник прокурора просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися технікою, яка є предметом договору фінансового лізингу, та передати її на відповідальне зберігання позивачу.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач позов не визнає. Відповідач посилається на відсутність погодженого сторонами договору графіку сплати лізингових платежів, а тим самим відсутність домовленості щодо строків сплати лізингових платежів. В подальшому, відповідач заперечив право заступника прокурора звертатися з позовом в інтересах державного підприємства, яким є позивач.

Розгляд справи відкладався з 06.03.2007р. на 19.03.2007р., з 19.03.2007р. на 04.04.2007р., з 04.04.2007р. на 17.04.2007р.

Згідно ухвали господарського суду від 19.03.2007р., винесеної заступником голови суду Камша Н.М., строк вирішення спору продовжено терміном на один місяць.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору № 4-172 фл фінансового лізингу від 19.12.2000р. (надалі –Договір) Державне лізингове підприємство „Украгролізинг”, правонаступником майнових прав та обов’язків якого є Відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (м. Київ), як лізингодавець, передало Товариству з обмеженою відповідальністю „Аврора” (с. Придніпровське, Нікопольський район, Дніпропетровська область), як лізингоодержувачу, сільськогосподарську техніку –кормозбиральний комбайн „Марал-125-Поділля” в кількості 1 одиниця, вартістю 434 800, 00 грн. (надалі –об’єкт лізингу), про що складено акт № 3 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 24.01.2001р.

Строк лізингу 5,5 років з дати, вказаної в акті приймання-передачі, тобто до 24.07.2006р. (п.1.1. Договору).

Згідно п.3.1. Договору лізингоодержувач за користування майном сплачує періодичні лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх склад та терміни сплати встановлюються в додатку до Договору –Графіку сплати лізингових платежів (п.3.3. Договору).

Додатком № 2 до Договору є Графік сплати лізингових платежів. В судовому засіданні 17.04.2007р. оглянутий оригінал графіку сплати лізингових платежів, наданий позивачем, який містить підпис та печатку лізингоодержувача та лізингодавця, та який спростовує доводи відповідача про те, що графік лізингоодержувачем не погоджувався. Згідно названого графіку останній лізинговий платіж сплачується 21.06.2006р. Графік також встановлює строк сплати залишкової вартості об’єкта лізингу –21.06.2006р. в сумі 103 210, 28 грн.

Згідно п.5.4. Договору після закінчення терміну лізингу лізингоодержувач викуповує майно (об’єкт лізингу) по залишковій вартості. Залишкова вартість повинна бути сплачена не пізніше 10 денного строку з дати закінчення строку лізингу, тобто не пізніше 03.08.2006р.

Заступник прокурора посилається на несплату відповідачем залишкової вартості об’єкту лізингу у встановлений строк, наявність боргу в сумі 10 000, 00 грн., що і є причиною спору.

Відповідно до ч.2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України, який застосовується до спірних відносин з огляду на п.4 розділу ІХ “Прикінцеві положення” Господарського кодексу України, майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Після звернення заступника прокурора з позовом, 24.01.2007р., відповідач оплатив спірний основний борг –несплачена залишкова вартість об’єкту лізингу в сумі 10 000, 00 грн., що підтверджується банківським витягом по рахунку та не заперечується в судовому засіданні сторонами.

В зв’язку з викладеним на час вирішення спору в суді відсутній предмет спору щодо стягнення з відповідача основного боргу - несплаченої залишкової вартості об’єкту лізингу в сумі 10 000, 00 грн., а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ч.1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Пункт 8.4. Договору передбачає відповідальність лізингоодержувача за порушення термінів сплати лізингових платежів або передачі чи приймання об’єкту лізингу у вигляді пені в розмірі 0,5% за кожний день прострочки, але не більше пені, передбаченої чинним законодавством України. Ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежує розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань подвійною обліковою ставкою НБУ. Згідно цього ж пункту Договору пеня нараховується на всі суми, що перераховані з порушенням термінів, встановлених Договором.

Згідно п.8.3. Договору за порушення умов пункту 5.4. Договору (викуп об’єкта лізингу по залишковій вартості не пізніше 10-денного терміну з дати закінчення строку лізингу) лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця штраф у розмірі 10% суми вартості об’єкта лізингу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5 ч.2 Закону України „Про фінансовий лізинг” в редакції, що діяв на час укладення Договору, лізингоодержувач зобов’язаний у разі, якщо він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу та не продовжить строк його використання після припинення дії договору, повернути об'єкт лізингу лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі.

Згідно ч.2 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” в редакції, що діяв на час укладення Договору, у договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

Отже, Законом встановлювалося право, а не обов’язок, лізингоодержувача на викуп об'єкта лізингу. Згідно положень ст. 178 ЦК УРСР (редакція 1963р.) неустойкою забезпечується невиконання або неналежне виконання зобов’язань. Сторони Договору Договором встановили відповідальність не за виконання або неналежне виконання обов’язку, а за не реалізацію права на викуп, що не узгоджується як з загальними засадами законодавства, що діяло на час укладення Договору, так і з положеннями Закону України „Про фінансовий лізинг”. Відповідно, відповідальність у вигляді неустойки (штрафу, пені) за порушення строків викупу об’єктів лізингу не може бути застосована до відповідача. Суд зважає також на ті обставини, що якщо відповідач не викупив би об’єкти лізингу (не реалізував своє право на викуп), то підстави для застосування відповідальності навіть за умовами Договору були б відсутні.

Відповідно, не може бути застосована відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов’язання.

З огляду на викладене, не ґрунтуються на законодавстві та не підлягають задоволенню вимоги заступника прокурора про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та суми від інфляції.

Згідно ч.2 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” в редакції, що діяв на час укладення Договору, право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

Оскільки на час вирішення спору в суді відповідач сплатив залишкову вартість об’єкту лізингу в повному обсязі, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про вилучення у відповідача об’єкту лізингу.

Враховуючи вище викладене, суд відхиляє доводи заступника прокурора та позивача.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у заступника прокурора права на звернення з даним позовом з огляду на наступне.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина друга статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Заступник прокурора Дніпропетровської області, пред'являючи позов в інтересах держави, обґрунтував свої вимоги тим, що Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” створена постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001р. № 354 „Про утворення Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” і є правонаступником майнових прав та обов’язків Державного лізингового підприємства „Украгролізинг”. Статутом Національної акціонерної компанії „Украгролізинг” передбачено, що компанія підпорядкована Кабінету Міністрів України” та утворена з метою реалізації державної політики в агропромисловій сфері, тобто виступає в даних правовідносинах як орган державної виконавчої влади. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. № 1904 „Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу” затверджено порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на фінансування державного лізингового фонду та надано компанії повноваження щодо оперативного управління коштами державного лізингового фонду, а також покладено функції контролю за використанням коштів державного лізингового фонду та їх поверненням до державного бюджету. Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік” передбачено наповнення державного лізингового фонду зворотними лізинговими платежами. Несплата лізингових платежів позбавляє Національну акціонерну компанію „Украгролізинг” можливості забезпечувати поповнення державного лізингового фонду, розраховуватись із заводами-виробниками України за проставлену ними техніку для подальшої передачі її в лізинг.

З вищенаведеного вбачаться, що заступник прокурора Дніпропетровської області, відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, належним чином обґрунтував свої вимоги, у тому числі стосовно пред'явлення позову в інтересах держави.

Не підлягає задоволенню клопотання заступника прокурора про вжиття заходів забезпечення позову з огляду на відсутність для цього підстав, визначених ст. 66 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру позовних вимог, щодо яких суд припиняє провадження у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Керуючись ст.ст. 2, 33, 34, 43, 44, 49, 80 (п.1-1 ч.1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10 000, 00 грн.

В решті позовних вимог –відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аврора” (51150, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Придніпровське, ідентифікаційний номер 30831747, рахунок 26000200803001 в АК Агропромбанку „Україна”, м. Нікополь, МФО 305620) на користь Державного бюджету України в особі відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31118095700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22090200, державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аврора” (51150, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Придніпровське, ідентифікаційний номер 30831747, рахунок 26000200803001 в АК Агропромбанку „Україна”, м. Нікополь, МФО 305620) до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах" через відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31211259700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.А.Коваль