Рішення № 61077879, 30.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 126/1057/15-ц Провадження № 22-ц/772/1653/2016Головуючий в суді першої інстанції Гуцол В. І.Категорія 47 Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Іващук В.А., Копаничук С.Г.

при секретарі Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя Плюс» про визнання недійсною додаткової угоди та зобов'язання повернути земельну ділянку,

за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя Плюс» на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 березня 2016 року та на додаткове рішення цього суду від 11 травня 2016 року у цій справі,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом вимоги якого в подальшому уточнив та, посилаючись на ст.ст. 11, 15 , 626-627, 638 ЦК України, просив суд визнати недійсним додаткову угоду № 36 від 26 серпня 2009 року до договору оренди земельної ділянки № 81 від 13 травня 2008 року, укладену між сторонами у справі, зареєстровану за № 123 від 20 грудня 2010 року, а також зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 2,2043 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Чернятської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Такі вимоги мотивовано тим, що позивач є власником вказаної земельної ділянки. Згідно договору оренди землі від 13 січня 2008 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове (на 5 років) платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 26 серпня 2009 року укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою строк дії договору продовжено до 16 червня 2019 року. Позивач вважає, що спірний договір та додаткову угоду не можна вважати укладеними, оскільки він договір не підписував, будь-яку іншу особу на це не уповноважував. Добровільно повернути земельну ділянку відповідач відмовляється.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 23 березня 2016 року та додатковим рішенням цього суду від 11 травня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ «Надбужжя Плюс», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, в апеляційних скаргах просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення та додаткове рішення таким вимогам не відповідають.

Так, постановляючи їх суд виходив із того, що договір слід вважати припиненим, оскільки змінився предмет оренди та статус орендодавця, при цьому на порушення положень ст.215 ЦПК України щодо змісту рішення суд у рішенні не вказав який конкретно договір суд має на увазі. Таким своїм висновком суд порушив визначений ст. 11 ЦПК України принцип диспозитивності, оскільки самовільно змінив підстави позову, пославшись на обставини, якими позивач свої вимоги не обґрунтовував, а також положення ст. 214 ЦПК України щодо питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення.

Окрім того, задовольняючи позов, суд виходив з того, що як видно з висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої та технічної експертизи № 1669/1670/15-21 від 10.12.2015 року, підпис від імені ОСОБА_2 у вигляді рукописного запису "Зачиняєв" у додатковій угоді №36 від 26.08.2009 року до договору оренди земельної частки №81 від 13.05.2008 року - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Однак на порушення положень ст.215 ЦПК України щодо змісту рішення суд у рішенні не вказав правового обґрунтування наслідків такого висновку.

При цьому суд встановив лише, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Чернятської сільської ради Бершадського району площею 2.2043 га з кадастровим номером НОМЕР_1 га, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.05.2014 року за номером 21256361.

13 січня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної частки (паю) розміром 1.94 умовних кадастрових гектари, що належала позивачу на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН №0318112 від 1 лютого 1997 року, строком на п'ять років, що підтверджується договором оренди земельної ділянки.

Що стосується факту укладення додаткової угоди до договору, яку позивач просив визнати недійсною, то судом цей факт ні у рішенні, ні у додатковому рішенні взагалі не встановлено, хоча додатковим рішенням таку угоду визнано недійсною.

Разом з тим, частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. (ст. 57 ЦПК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У ч. 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно сертифікату НОМЕР_2 від 12 лютого 1997 року ОСОБА_2 було надано право на земельну частку у землі, що перебуває в колективній власності АПКСП «Надбужжя» площею 2,07 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 11, 246).

13 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Надбужжя Плюс» укладено договір оренди земельної частки розміром 1,94 умовних кадастрових гектари, строком на 5 років, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів земельних часток (паїв) Чернятської сільської ради за № 81 29 жовтня 2010 року (а.с. 5).

26 серпня 2009 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду № 36, у назві якої вказано, що це додаткова угода до договору оренди земельної частки № 81 від 13 травня 2008 року, однак в тексті самої угоди зазначено, що нею сторони вирішили внести зміни у договір оренди земельної ділянки № 81 від 29 жовтня 2010 року, а також - в частині угоди «власник земельної частки (паю)» є посилання на сертифікат ВН № 0318917, тобто на інший сертифікат, ніж міститься посилання у договорі від 13 травня 2008 року без номеру (а.с. 6).

Згідно свідоцтва НОМЕР_3 (а.с. 7) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,2043 га (кадастровий номер НОМЕР_1) на території Чернятської сільської ради.

Враховуючи викладене, обставини, на які позивач посилався, обґрунтовуючи свої вимоги та які суд вважав встановленими, є недоведеними, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В оскаржуваному рішенні суд послався на ст. 387 ЦК України, однак позивач підстави своїх вимог положеннями цієї правової норми не обґрунтовував, а суд на порушення положень ст. ст. 213, 215 ЦПК України щодо змісту рішення, його законності та обґрунтованості необхідність застосування цієї норми матеріального права не мотивував.

З метою сприяння судом у всебічному і повному з'ясуванні обставин справи апеляційний суд роз'яснив представникам сторін їх права та обов'язки, положення ст.ст.10, 60 ЦПК України щодо змагальності сторін, обов'язків доказування і подання доказів, попередив їх про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, однак будь-яких доказів для з'ясування фактичних обставин справи вони суду не надали, а у послідуючому перестали з'являтись у судові засідання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення в законній силі залишатись не може та підлягає скасуванню відповідно до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи положення ст. 88, ч.4 ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Надбужжя Плюс» судовий збір у розмірі 535 грн. 92 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя Плюс» задовольнити, рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 березня 2016 року та додаткове рішення цього суду від 11 травня 2016 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя Плюс» про визнання недійсною додаткової угоди та зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя Плюс» судовий збір у розмірі 535 грн. (п'ятсот тридцять п'ять гривень) 92 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : В.А. Іващук

С.Г. Копаничук