Ухвала суду № 61076693, 30.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/5699/15-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження № 22-ц/774/1009/К/16 суддя Тарасенко О.В.

Категорія № 45 ( І ) Доповідач Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П.,Соколан Н.О.

за участю: секретаря - Євтодій К.С.

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів в порядку регресу,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2015 року ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів в порядку регресу. Уточнивши позовні вимоги в їх останній редакції, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4797,18 грн., а також покласти на них витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що згідно ордеру на житлове приміщення № НОМЕР_1 від 18.03.1987р. ОСОБА_1 була надана для вселення двокімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1. На час отримання квартири та відповідно вселення сім'я складалась з двох осіб - позивача та ОСОБА_5 Згодом ОСОБА_5 одружився зареєструвавши дружину ОСОБА_3, а потім дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6 На даний час ОСОБА_5 не зареєстрований в спірній квартирі, а відповідачі є членами сім'ї наймача.

Згідно норм чинного законодавства відповідачі повинні нести обов'язки щодо оплати комунальних послуг нарівні з позивачем. При цьому жодних прав на безоплатне користування житлом та сплати комунальних послуг сторони не мають. Проте, на даний час відповідачі відмовляються платити за комунальні послуги посилаючись на те, що головним квартиронаймачем - є позивач, тому вона й повинна нести тягар утримання квартири. Всі намагання позивача вирішити питання без звернення до суду не дали жодного результату.

Внаслідок несплати відповідачами витрат за комунальні послуги, за останні три роки на позивача були подані позови та накази згідно яких пенсійним фондом України в Тернівському районі м. Кривого Рогу здійснювались відрахування виключно з її пенсії. Ці відрахування стосувались оплати за нараховані та спожиті послуги, а також судового збору та витрат пов'язаних з виконанням рішень та наказів. На дату подання позову сума складає 4797,18 грн., які вона просила стягнути з відповідачів. При цьому позивачу не відомі факти внесення відповідачами плати за комунальні послуги, судового збору або будь-яких коштів пов'язаних з виконанням рішення суду.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 березня 2016 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, поставив питання щодо скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги, представник позивача посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, вважає, що доводам позивача не надано належної оцінки, натомість суд першої інстанції віддав перевагу запереченням відповідача ОСОБА_3 Дійсно, остання частково підтвердила факт сплати комунальних послуг, проте це відбулось вже в період розгляду даної справи. Також ОСОБА_3 сплачувались послуги з постачання газу. Проте несплаченими є послуги з опалення та вивіз відходів. Також, представник позивача наголосив на тому, що саме з вини відповідачів, які вчасно не сплачували комунальні рахунки, комунальні компанії звертались до позивача з позовами та наказами про стягнення боргів за комунальні послуги, які фактично були задоволенні за рахунок пенсії позивача, тому вважає, що зазначені кошти в сумі 4797,18 грн. підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1.

Станом на 10 жовтня 2015 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: наймач ОСОБА_1; її невістка ОСОБА_3; та онуки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Зазначені норми встановлюють правові наслідки виконання солідарного обов'язку одним із боржників. Такий боржник набуває права на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти боржників у рівній частці (інше може бути встановлено договором або законом) за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

При реалізації боржником, який виконав солідарний обов'язок, права на зворотну вимогу відбувається трансформація (перетворення) зобов'язання, а саме основне солідарне зобов'язання перетворюється на регресне часткове, а боржник, який виконав солідарний обов'язок за основним зобов'язанням, набуває статусу кредитора по відношенню до інших боржників за регресним зобов'язанням.

Тобто, у спорі щодо стягнення коштів в порядку регресу, позивач має довести наявність солідарного обов'язку (його обсяг, межі та розміри) та факт виконання ним такого обов'язку, і лише після цього вимагати відшкодування понесених витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_1 не зазначила період, за який виник солідарний борг та його розмір, а надані нею квитанції про сплату комунальних платежів не відображають у повній мірі даних щодо періоду за який здійснюється така оплата.

Зазначене було враховане судом першої інстанції, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Відповідно до ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, встановивши, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Таким чином, колегія суддів, визнавши рішення законним і обгрунтованим, відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: