Ухвала суду № 61075988, 02.09.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

02 вересня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/724/16

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом фермерського господарства «Нота» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фермерського господарства «Нота» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2015 №№ 005181501, 0005191501, 0005201501, 0005211501.

Ухвалою суду від 02 липня 2016 року адміністративний позов фермерського господарства «Нота» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду протягом п'яти календарних днів з дня отримання даної ухвали документа про сплату судового збору в розмірі 50496,99 грн.

Ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 02.07.2016 залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 за наслідками розгляду апеляційної скарги фермерського господарства «Нота».

18 серпня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду з Донецького апеляційного адміністративного суду надійшла справа № 812/724/16.

22 серпня 2016 року від позивача - фермерського господарства «Нота», надійшло клопотання про зменшення розміру судового збору до 1378,00 грн.

В обґрунтування клопотання послався на статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії», в якому суд зазначив, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

Зазначив, що знаходиться в скрутному матеріальному становищі, має велику заборгованість перед контрагентами та фактично знаходиться на грані банкрутства. Послався на відсутність коштів на рахунку для розрахунку за отримані послуги та на сплату податків .

Розглянувши клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, суд зазначає наступне.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674).

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону № 3674, яка кореспондується зі статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тобто зміст цих норм передбачає право суд обов'язок відстрочити, розстрочити, зменшити або звільнити від сплати судового збору, у разі наявності для цього підстав підтверджених належними та допустимими доказами.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

В рішенні «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини» (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені вимог до позовної заяви, як до способу звернення до суду.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що основною умовою, за якою позивачу може бути відстрочена сплата судового збору - це його скрутний майновий стан.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір» від 23.01.2015 № 2 доведено до відома суддів результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір».

У роз'ясненні зазначено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 71 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

В обґрунтування клопотання про зменшення судового збору позивачем надано лише виписку з банківського рахунку про відсутність залишку коштів на рахунку № НОМЕР_4.

Інших доказів на підтвердження незадовільного майнового стану, а саме: балансу, звіту про фінансові результати тощо, позивачем не надано.

Також суд критично відносить до твердження позивача про відсутність коштів на рахунках, оскільки останнім не надано доказів, що у нього у розпорядженні мається лише один розрахунковий рахунок. Позивач є юридичною особою та може мати у своєму розпорядженні декілька розрахункових рахунків, тому відсутність коштів на одному з рахунків не свідчить про беззаперечну відсутність у нього грошових коштів взагалі.

Щодо посилання позивача на невиправдано великий розмір судових витрат з огляду на позицію Європейського суду з прав людини висловлену зокрема у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії», суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять

Таким чином, Закон наділяє саме Позивача правом звернення до суду і визначення змісту позовних вимог.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу про скасування одразу чотирьох податкових повідомлень-рішень, винесених за різними актами перевірки, тобто сума судового збору в розмірі 50496,99 грн обумовлена саме об'єднанням позивачем в одній позовній заяві декількох позовних вимог. До того ж спільний розгляд яких може ускладнити та сповільнити вирішення справи.

Інших доказів, щодо наявності підстав для відстрочення сплати судового збору або інших поважних причин, які позбавляють можливості позивача сплатити судовий збір суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів майнового стану, який би позбавляв можливості сплатити судовий збір у встановленому законодавством України розмірі та не доведено відсутність достатніх коштів на рахунках позивача для оплати судових витрат у повному обсязі.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, Законом № 3674 позивач не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, звільнення позивача від такого обов'язку поставить його у привілейоване положення по виконанню вимог цього Закону порівняно з іншими учасниками процесу.

За таких обставин, судом не встановлено обставин, які відповідно до частини першої статті 88 КАС України можуть бути підставою для зменшення розміру судового збору, тому суд дійшов висновку, що клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат є необґрунтованим та задоволенню не належить.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали суду від 01.02.2016 про залишення позовної заяви без руху станом на 02.09.2016 позивачем не виконані.

В розумінні вимог статей 186, 254, 255 КАС України ухвала суду від 02.07.2016 набрала законної сили та є обов'язковою для виконання. Невиконання ухвали суду від 02.07.2016 тягне за собою передбачені законом наслідки.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 108 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.

Частиною шостою статті 108 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви в строк встановлений судом, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу позовної заяви з доданими документами у відповідності до пункту 1 частини третьої статті 108 КАС України.

Керуючись пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача - фермерського господарства «Нота», про зменшення розміру судових витрат відмовити.

Позовну заяву фермерського господарства «Нота» до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяС.М. Чиркін