Постанова № 61073675, 31.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2016 р. Справа № 922/5787/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя

ОСОБА_1, суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2 за довіреністю від 26.08.2016р., ОСОБА_3 за довіреністю від 26.08.2016р.,

1-го відповідача ОСОБА_4 за довіреністю від 27.04.2016р.,

2-го відповідача не з'явився,

3-го відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ, (вх. №2103 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2016р. у справі № 922/5787/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", м.Київ,

до відповідачів 1.Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ,

2. Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м.Харків,

3.Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м.Харків,

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИЛА

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2016р. у справі № 922/5787/15 (колегія суддів у складі: головуючого судді Аріт К.В., судді Сальнікової Г.І., судді Присяжнюка О.О.) позов задоволено повністю; визнано припиненим договір поруки від 04.09.2012р., укладений між ТОВ КОКСОТРЕЙД та ПАТ ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ.

Визнано припиненими солідарні зобов'язання ТОВ КОКСОТРЕЙД за договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між ПАТ ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ та ПАТ ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД, що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012р.

Визнано припиненими солідарні зобов'язання ТОВ КОКСОТРЕЙД за договором про відкриття кредитної лінії №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між ПАТ ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ та ПАТ ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД, що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012р.

Визнано припиненими солідарні зобов'язання ТОВ КОКСОТРЕЙД за договором про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між ПАТ ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ та ПАТ ТЕРМОЛАЙФ, що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012р.

Визнано припиненими солідарні зобовязання ТОВ КОКСОТРЕЙД за договором про відкриття кредитної лінії №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між ПАТ ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ та ПАТ ТЕРМОЛАЙФ, що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012р.

Стягнуто з ПАТ "Сбербанк" на користь ТОВ "Коксотрейд" судовий збір у розмірі 2030,00 грн.

Стягнуто з ПАТ "Харківський коксовий завод" на користь ТОВ "Коксотрейд" судовий збір у розмірі 2030,00 грн.

Стягнуто з ПАТ "Термолайф" на ТОВ "Коксотрейд" судовий збір у розмірі 2030,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що договір поруки та відповідно солідарні зобовязання позивача за основними договорами, припинилися в силу закону на підставі ч.4 ст.559 ЦК України внаслідок не предявлення банком протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до позивача, як до поручителя, крім того належних доказів про окреме письмове узгодження з позивачем умов договорів про внесення змін до кредитних договорів-1, 2, 3, 4, після укладення договору поруки сторонами не надано.

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2016р. у справі № 922/5787/15 в частині задоволення позовних вимог ТОВ Коксотрейд, ухвалити в зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ Коксотрейд у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що закон повязує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору, апелянт зазначає, що у договорі поруки зазначено, що не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди про внесення змін до цього договору та така зміна зобов'язання є погодженою поручителем.

Від ПАТ «Сбербанк» надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги (вх. 8517 від 31.08.2016р.).

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 8525 від 31.08.2016р.), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2016р. у справі№922/5787/15 залишити без змін.

У судовому засіданні 31.08.2016р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2012р. між ПАТ "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") та ПрАТ "Харківський коксовий завод" були укладені договори про відкриття кредитної лінії:

№ 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі кредитний договір-1), яким передбачено надання ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредиту у розмірі 7280000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії (п.1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017р. (п.1.4.).; (т.1 а.с. 33-43).

№ 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі кредитний договір-2), яким передбачено надання ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредиту у розмірі 10874000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії (п.1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017р. (п.1.4). (т.1 а.с. 44-54).

Також 04.09.2012р. між ПАТ "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") та ПАТ «Термолайф» були укладені договори про відкриття кредитної лінії:

№ 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі кредитний договір-3), яким передбачено надання ПАТ "Термолайф" кредиту у розмірі 30980000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії (п.1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017р. (п.1.4). (т.1 а.с. 55-65).

№ 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (надалі кредитний договір-4), яким передбачено надання ПАТ "Термолайф" кредиту у розмірі 100000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії (п.1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017р. (п.1.4). (т.1 а.с. 66-76).

При цьому пунктами 1.3 кредитних договорів-1,2,3,4 встановлено змінювану процентну ставку та підпунктами 1.3.1 - 1.3.8. встановлено, що розмір процентної ставки визначається як сума погодженого кредитодавцем та позичальником індексу (базова процентна ставка) та маржі кредитодавця та розраховується за наступною формулою: R=LIBOR6M+M. Де R розмір змінюваної процентної ставки за кредитом у відсотках річних; LIBOR6M (Лондонська міжбанківська ставка пропозиції) базова процентна ставка, яка визначається на підставі даних інформаційних систем Thomson REUTERS та/або BLOMBERG; М - маржа кредитодавця - 11%, яка є незмінною протягом дії кредитних договорів 1,2,3,4. На дату укладення кредитних договорів-1,2,3,4 розмір змінюваної процентної ставки становив 11,75% річних (пп.1.3.2 п. 1.3 кредитних договорів-1,2,3,4), який був зафіксований cторонами як мінімальний розмір змінюваної процентної ставки (пп.1.3.5 п.1.3 кредитних договорів-1,2,3,4). Також сторонами встановлено максимальний розмір змінюваної процентної ставки на рівні 20% річних (пп.1.3.3. п. 1.3 кредитних договорів-1,2,3,4). Сторонами кредитних договорів-1,2,3,4 погоджено, що зміна розміру змінюваної процентної ставки відбувається автоматично, не потребує внесення змін до кредитних договорів 1,2,3,4, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (пп. 1.3.8 п. 1.3 кредитних договорів 1,2,3,4).

Згідно умов кредитних договорів-1,2,3,4 у випадку порушення позичальником будь-якого із зобовязань за кредитними договорами-1,2,3,4, змінювана процентна ставка за кредитом збільшується на 2 процентних пункта. Після цього розмір змінюваної процентної ставки розраховується за формулою: R=LIBOR6M+M+2% (два проценти річних). Сторонами кредитних договорів-1,2,3,4 погоджено, що така зміна розміру змінюваної процентної ставки відбувається автоматично, не потребує внесення змін до кредитних договорів-1,2,3,4, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (п. 6.6 кредитних договорів-1,2,3,4).

Кредитні договори 1,2,3,4 набувають чинності з дати їх підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діють до повного виконання зобовязань позичальника по цьому договору (п.11.3 кредитних договорів).

В забезпечення зобовязань позичальників за кредитними договорами-1,2,3,4 між ТОВ «Коксотрейд» та ПАТ "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії" було укладено договір поруки від 04.09.2012р. (надалі договір поруки), відповідно до умов якого позивач поручився за виконання ПрАТ «Харківський коксовий завод» та ПрАТ "Термолайф" їх кредитних зобовязань перед банком за кредитними договорами-1,2 та кредитними договорами - 3,4 відповідно.

Статтею 2 договору поруки встановлено обсяг відповідальності поручителя, який включає зобовязання, які невиконані одним з позичальників або обома позичальниками, та які передбачені кредитними договорами: зобовязання повернути кредит, наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017р. з граничним лімітом кредитування в сумі 7280000,00 доларів США, в строк/и який/і зазначений/ються в кредитному договорі №1, а у випадках передбачених законодавством та/або договором достроково; зобовязання повернути кредит наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017р. з граничним лімітом кредитування в сумі 10874000,00 доларів США, в строк/и який/і зазначений/ються в кредитному договорі №2, а у випадках передбачених законодавством та/або договором достроково; зобовязання повернути кредит наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017р. з граничним лімітом кредитування в сумі 30980000,00 доларів США, в строк/и який/і зазначений/ються в кредитному договорі №3, а у випадках передбачених законодавством та/або договором достроково; зобовязання повернути кредит наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 01.09.2017р. з граничним лімітом кредитування в сумі 1000000,00 доларів США, в строк/и який/і зазначений/ються в кредитному договорі №4, а у випадках передбачених законодавством та/або договором достроково.

Зобовязання в строк та у порядку, які передбачені в ст. 6 кредитних договорів 1,2,3,4, а у випадках передбачених законодавством, кредитними договорами, або цим договором до настання строків, визначених в ст. 6 кредитних договорів сплатити проценти за користування кредитом.

Порядок визначення та встановлення базової процентної ставки, порядок та строки зміни змінюваної процентної ставки, а також розміру маржі банку та максимальний розмір змінюваної процентної ставки зазначені в кредитних договорах та поручитель ознайомлений з ними до моменту укладання цього договору.

При цьому сторонами договору поруки погоджено, що зміна розміру процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку визначеному п.п. 1.3., 6.6 кредитних договорів-1,2,3,4 та додатків № 1 до них, відбувається автоматично і не потребують внесення змін до договору поруки та така зміна зобовязання є погодженою поручителем.

Зобовязання сплатити кредитору комісійну винагороду за відкриття та ведення позичкового рахунку з розрахунку 0,1 % від суми, яка зазначається в кредитних договорах 1,2,3,4.

Зобовязання відшкодувати збитки завдані кредитору невиконанням або неналежним виконанням зобовязань за кредитними договорами та сплатити штрафні санкцій.

Згідно з п. 2.3 договору поруки про зміну розміру процентної ставки за договорами кредиту 1,2,3,4 кредитор зобовязаний письмово повідомити поручителя із зазначенням дати, з якої змінюється процентна ставка за користування кредитом за кредитними договорами, але не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру процентної ставки за користуванням кредиту.

30.12.2013р. між ТОВ «Коксотрейд» та ПАТ "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії" укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки від 04.09.2012р. (надалі договір про внесення змін №1).

Також, п.5 договору про внесення змін №1 від 30.12.2013р. до договору поруки визначено, що підписанням цього договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується зі змістом вище перелічених договорів про внесення змін до кредитних договорів - 1, 2, 3, 4 та не має заперечень щодо їх змісту.

З матеріалів справи вбачається, що після укладення договору про внесення змін №1 від 30.12.2013р. до договору поруки додатково мали місце зміни умов кредитних договорів-1, 2, 3, 4 шляхом укладення відповідних додаткових угод та договорів про внесення змін між ПАТ "ОСОБА_5 банк Сбербанку Росії" та позичальниками.

Належних доказів про окреме письмове узгодження з ТОВ «Коксотрейд» умов інших договорів про внесення змін до кредитних договорів-1, 2, 3, 4, укладених після 30.12.2013р. сторонами не надано.

У вересні 2015р. ПАТ "Сбербанк" звернувся до господарського суду з позовними заявами, в яких просив стягнути з ПрАТ "Термолайф", ТОВ "Коксотрейд" та ПрАТ "Харківський коксовий завод заборгованість за кредитними договорами №№26-В/12/66/ЮО, 27-В/12/66/ЮО, 30-В/12/66/ЮО, 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.

26.09.2015р. ПрАТ "Термолайф" та 27.09.2015р. ПрАТ «Харківський коксовий завод» звернулись з листами до ТОВ «Коксотрейд», в яких просили поручителя, у звязку з відсутністю у боржників коштів, виконати свої зобовязання за договором поруки щодо солідарного з боржниками виконання зобовязань за відповідними кредитними договорами (т. 1, а.с. 122-123).

В жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів 1. ПАТ "Сбербанк", 2. ПрАТ "Харківський коксовий завод", 3. ПрАТ "Термолайф", в якій просив визнати припиненим договору поруки від 04.09.2012р., укладений між ТОВ КОКСОТРЕЙД та ПАТ ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ. Визнати припиненими солідарні зобов'язання ТОВ КОКСОТРЕЙД за договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між ПАТ ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ та ПАТ ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД, що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012р. Визнати припиненими солідарні зобов'язання ТОВ КОКСОТРЕЙД за договором про відкриття кредитної лінії №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між ПАТ ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ та ПАТ ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД, що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012р. Визнати припиненими солідарні зобов'язання ТОВ КОКСОТРЕЙД за договором про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між ПАТ ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ та ПАТ ТЕРМОЛАЙФ, що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012р. Визнати припиненими солідарні зобовязання ТОВ КОКСОТРЕЙД за договором про відкриття кредитної лінії №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним між ПАТ ОСОБА_5 СБЕРБАНКУ РОСІЇ та ПАТ ТЕРМОЛАЙФ, що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012р.

Господарський суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Коксотрейд» задовольнив їх.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання припиненою поруки, що виникла на підставі договору поруки від 04.09.2012р. укладеного між позивачем та першим відповідачем.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що ПАТ "Сбербанк", ПрАТ "Термолайф" та ТОВ "Коксотрейд" за взаємною двосторонньою згодою неодноразово вносились зміни до кредитних договорів без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ПрАТ "Харківський коксовий завод", що є підставою для визнання поруки такою, що припинилась у відповідності до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для встановлення поруки є договір, який створює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає, зокрема, в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. у справі №6-1161цс15).

Таким чином, змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови та обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Отже, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення суми кредиту навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачами, без згоди позивача, укладено наступні договори про внесення змін, що призвели до збільшення відповідальності поручителя:

-№6 від 30.09.2014р. до основного договору №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., якими збільшено ліміт кредитної лінії, відстрочено виконання, що призводить до збільшення періоду, встановлено комісію за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 1000,00 грн.;

-№87 від 30.09.2014р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким встановлено комісію за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 1000,00 грн.;

-№1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №29 від 30.08.2013р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., яким надано позичальнику транш кредиту в сумі 212499,99 доларів США на строк з 30 серпня 2013 року по 29 серпня 2015 року, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти та до збільшення основного зобовязання, а відтак до збільшення обсягу відповідальності поручителя (позивача);

-№1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №30 від 02.09.2013р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 01 вересня 2015 року, що призводить до збільшення основного зобовязання, а відтак до збільшення обсягу відповідальності поручителя (позивача);

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №31 від 02.09.2013р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 01 вересня 2015 року;

-№1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №32 від 04.09.2013 р. та №1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №33 від 04.09.2013 р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 03 вересня 2015 року;

-№1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №34 від 05.09.201 р. та №1 від 30.09.2014 р. до додаткової угоди №35 від 05.09.2013 р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 04 вересня 2015 року;

-№1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №36 від 05.09.2013р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 04 вересня 2015 року;

-№1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №37 та №38 від 17.10.2013р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 16 жовтня 2015 року;

-№1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №39 від 23.12.2013р. до основного договору №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., яким розширено зміст основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 22 грудня 2015 року;

-№6 від 14.05.2014р. до основного договору №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., яким збільшено ліміт кредитної лінії, відстрочено виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти, що в свою чергу призводить до збільшення основного зобовязання, а відтак до збільшення обсягу відповідальності поручителя (позивача), а саме, додатковою угодою №6 від 14.05.2014р. збільшено ліміт заборгованості (передбачений додатковою угодою №4 від 30.12.2015р. до основного договору-3 та узгоджений позивачем додатковою угодою №1 до договору поруки):

- за період з 05.03.2014 по 04.04.2014 - на 200000,00 доларів США,

- за період з 05.04.2014 по 04.05.2014 - на 500000,00 доларів США,

- за період з 05.05.2014 по 04.06.2014 - на 800000,00 доларів США,

- за період з 05.06.2014 по 04.07.2014 - на 1250000,00 доларів США,

- за період з 05.07.2014 по 04.08.2014 - на 1250000,00 доларів США,

- за період з 05.08.2014 по 04.09.2014 - на 1000000,00 доларів США.

- за період з 05.09.2014 по 04.10.2014 - на 700000,00 доларів США,

- за період з 05.10.2014 по 04.11.2014 - на 500000,00 доларів США,

- за період з 05.11.2014 по 04.12.2014 - на 300000,00 доларів США.

Крім того, встановлення комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 7500,00 грн. - призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя (позивача).

-№7 від 30.09.2014р. до основного договору-3 №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., яким збільшено ліміт кредитної лінії, відстрочено виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти, що в свою чергу призводить до збільшення основного зобовязання, а відтак до збільшення обсягу відповідальності поручителя (позивача), а саме, додатковою угодою №7 від 30.09.2014р. відстрочено виконання та збільшено ліміт заборгованості (передбачений додатковою угодою №4 від 30.12.2015 р. до основного договору-3 та узгоджений позивачем додатковою угодою №1 до договору поруки) майже на 1 місяць (з 04.08.2017 р. по 01.09.2017 р.) на суму 4450000,00 доларів США. Крім того, встановлення комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 10000,00 грн. - призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя (позивача).

-№9 від 20.01.2014 р. до основного договору-3 №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., яким встановлено нові умови щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення, розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, а саме - внесено зміни до п.3.4. основного договору 3, якими передбачено, що у випадку невиконання відповідачем-3 обовязку щодо забезпечення проведення позивачем та відповідачем-2 виручки від реалізації товарів/послуг через рахунки, відкриті у відповідача-1, відсоткова ставка за основним договором-3 підвищується на 2 відсотки та відповідач-1 має право вимагати дострокового погашення заборгованості за основним договором-3. Крім того, встановлення комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 10000,00 грн. - призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя (Позивача).

-№25 від 14.05.2014р. до основного договору-4 №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., встановлено комісію за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 7500,00 грн. - призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя (позивача).

-№27 від 30.09.2014р. до основного договору-4 №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., встановлено комісію за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 10000,00 грн. - призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя (позивача).

-№29 від 20.01.2015р. до основного договору-4 №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., встановлено нові умови щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення, розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, а саме - внесено зміни до п.3.4. основного договору 4, якими передбачено, що у випадку невиконання відповідачем-3 обовязку щодо забезпечення проведення позивачем та відповідачем-2 виручки від реалізації товарів/послуг через рахунки, відкриті у відповідача-1, відсоткова ставка за основним договором 4 підвищується на 2 відсотки та відповідач-1 має право вимагати дострокового погашення заборгованості за основним договором 4. Встановлення комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір у розмірі 10000,00 грн.

-№1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №18 від 15.10.2013р. до основного договору-4 №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., встановлено розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 14 жовтня 2015 року (збільшено строк повернення траншу з 14.10.2014 до 14.10.2015).

-№1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №19 від 22.10.2013р. до основного договору-4 №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., встановлено розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 21 жовтня 2015 року (збільшено строк повернення траншу з 21.10.2014 до 21.10.2015).

-№1 від 30.09.2014р. до додаткової угоди №20 від 29.10.2013р. до основного договору-4 №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 р., встановлено розширення змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту згідно з графіком зменшення кредитної лінії, але не пізніше 28 жовтня 2015 року (збільшено строк повернення траншу з 28.10.2014 до 28.10.2015).

Так, сторонами кредитних договорів був змінений порядок визначення процентної ставки за кредитним договором.

Внесення сторонами кредитних договорів змін та доповнень до порядку визначення процентної ставки за кредитним договором свідчить про зміну основного зобовязання за кредитними договорами шляхом встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки за кредитом в бік її збільшення. Зазначенні нові умови порядку зміни процентної ставки за кредитом встановлюють таку додаткову підставу для застосування підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом недотримання групою компаній показників їх кредитового обороту в іноземній валюті та національних валютах.

Розширення переліку підстав для нарахування та сплати позичальником за кредитними договорами підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом, що розраховується за формулою: R=(LIBOR6M+M)+ 2% (два процента річних) змінює основне зобовязання, виконання якого забезпечене порукою. Зазначені зміни обєктивно підвищують рівень ризику (вірогідність) застосування до позичальника підвищеної змінюваної процентної ставки за кредитом, що веде до збільшення обсягу відповідальності поручителя за наданою порукою у порівнянні з її обсягом, який існував на момент укладення договору поруки.

Крім того, вищевказаними договорами було введено додаткову підставу дострокового погашення заборгованості за кредитом, оскільки позичальники за кредитними договорами внаслідок внесення змін, зобовязалися з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року щоквартально забезпечити проведення виручки від проведення реалізації товарів за рахунками в установі кредитодавця, у розмірі не менш - 75% від загальних надходжень в іноземній валюті; та 80% від загальних надходжень у національній валюти. У випадку невиконання позичальниками вказаного зобовязання процентна ставка за кредитами встановлюється на 2 процентних пункту вище діючої за кредитними договорами-1, 2, 3, 4. У випадку невиконання позичальником вказаних зобовязань кредитодавець також має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом. Все вказане призводить до збільшення обсягу відповідальності ПрАТ "Харківський коксовий завод" за наданою порукою, у порівнянні з її обсягом, який існував на момент укладення договору поруки.

Договорами про внесення змін відбулося встановлення в кожному із вищезазначених додаткових договорів до кредитних договорів-1, 2, 3, 4 комісій за управління кредитною лінією.

Відповідно до ст.2 Закону України Про банки і банківську діяльність банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

Комісія за управління кредитною лінією по суті є зобовязанням зі сплати інших зборів з суми кредиту, а тому в будь-якому випадку є складовою суми боргу, яка змінює (розширює) обсяг відповідальності поручителя.

Апелянт, в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що запровадження додаткової комісії, яка не є борговою сумою, оскільки сплачена боржником під час підписання додаткової угоди, не збільшує обсягу відповідальності позивача та не є підставою для припинення поруки. При цьому, апелянт посилається на правову позицію, яка висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.06.2015р. у справі №6-701цс15

Проте, таке посилання апелянта є необґрунтованим, враховуючи те, що висновок Верховного Суду України у вказаній справі стосується іншого виду комісії - комісії, яку сплачує боржник у разі внесення змін до кредитного договору; ПАТ "Сбербанк" не надано належних доказів які б підтверджували ту обставину, що сплата відповідачами комісій за управління кредитною лінією відбувалася одночасно з підписанням додаткових договорів (угод), якими вони встановлювалися; не надано належних доказів, які б підтверджували ту обставину, що сплата відповідачами комісій за управління кредитною лінією відбувалася одноразово, і в подальшому комісії за управління кредитною лінією не нараховувалися та не сплачувалися.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Термолайф" та ПрАТ «Харківський коксовий завод» визнали факт збільшення обсягу відповідальності ПрАТ "Харківський коксовий завод", як поручителя, надали розрахунки збільшення відповідальності за зобовязаннями. Так, збільшення відповідальності виразилося:

- у збільшенні в абсолютному вираженні суми процентів до сплати за користування кредитом у звязку з укладенням договорів про внесення змін;

- у встановленні додаткової комісії за управління коштами кредитної заборгованості;

- у розширенні змісту основного зобовязання щодо дострокового повернення кредиту внаслідок зміни строків повернення траншів, в результаті чого мало місце зростання фінансового навантаження по окремим періодам у звязку з необхідністю дострокового повернення траншів кредиту.

ПАТ "Сбербанк" зазначає, що згідно п. 3.1 договору поруки поручитель виразив свою згоду на забезпечення порукою виконання зобовязань боржників за кредитними договорами з усіма можливими змінами та доповненнями до них, включаючи і ті, що можуть бути укладені в майбутньому. Таким чином, на думку ПАТ "Сбербанк" договором поруки сторони врегулювали питання наявності відповідальності поручителя перед банком у разі укладання боржником додаткових угод до кредитного договору у майбутньому.

Проте, твердження скаржника про достатність попередньої згоди поручителя на збільшення обсягу відповідальності є безпідставним, оскільки зазначення в договорі поруки про те, що поручитель поручається за належне та своєчасне виконання кредитного договору, включаючи можливі зміни, що можуть бути внесені в майбутньому, не звільняє сторони основного зобов`язання від узгодження цих змін із поручителем.

Положення договору поруки не містять інформації, що така зміна та доповнення умов кредитних договорів повинні були здійснюватися без повідомлення поручителя, і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін (постанова Верховного Суду України від 26.09.2012р у справі №6-100цс12).

Також, є безпідставним посиланням апелянта на п. 6.2 договору поруки, в якому сторони погодили можливу пролонгацію кредитних договорів, яка може бути здійснена кредитором та боржником, та автоматичне продовження строку дії договору поруки на термін пролонгації. Сама по собі така згода поручителя не є конкретизованою, і якщо прийняти до уваги позицію ПАТ "Сбербанк" про погодження умов договору поруки на майбутнє положеннями самого договору поруки, то в укладенні ним договорів про внесення змін №1 від 30.12.2013р. до договору поруки не було б необхідності. Так само, як і не було б необхідності встановлювати в п.6.2 договору поруки окрему згоду поручителя на внесення змін до кредитних договорів-1, 2, З, 4 щодо їх можливої пролонгації.

Таким чином, оскільки договором поруки не конкретизовано, на які саме зміни кредитних договорів-1, 2, 3, 4 погодився поручитель, то в суду є підстави для обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання поруки припиненою. Аналогічну за змістом правову позицію наведено Верховним судом України в постанові від 21.10.2015р. у справі № 6-1161цс15.

Вищим господарським судом України в свою чергу в постанові від 22.04.2014р. у справі №33/215 зроблено висновок, що положення договору поруки щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором зі всіма змінами та доповненнями, не слід розуміти як заздалегідь надану згоду на будь-які зміни та доповнення до умов кредитного договору його сторонами у майбутньому.

Враховуючи викладене, оскільки внесення змін до кредитних договорів 1,2,3,4 відбулося без згоди поручителя та такі зміни призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання поруки припиненою.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач також зазначає, що договір поруки та відповідно солідарні зобовязання позивача за кредитними договорами припинилися внаслідок не предявлення ПАТ "Сбербанк" протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання вимоги до позивача, як до поручителя.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки боржники та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржники. Поручитель та боржники залишаються зобовязаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобовязання за кредитними договорами не будуть виконані повністю.

Передбачена ст. 2 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржники допустять прострочення виконання зобовязань. В такому випадку кредитор звертається з письмовим повідомленням до поручителя про невиконання боржниками зобовязань, що зазначені в ст. 2 цього договору, та їх обсяг. Поручитель протягом 10 календарних днів з моменту поштового відправлення йому кредитором письмового повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, зобовязаний погасити заборгованість боржників (п. 4.2, 4.3 договору поруки).

Відповідно до п. 6.4 договір поруки набуває чинності з моменту його укладення в письмовій формі і припиняється у випадку належного виконання позичальниками або боржниками усіх зобовязань, передбачених в ст.2 цього договору, а також з інших підстав, передбачених законодавством.

Такий обов'язок позивача, як поручителя, повернути достроково кредит не обмежується лише строками, вказаними у основних договорах (договорах про відкриття кредитної лінії). Додатково договором поруки встановлений обов'язок позивача, як поручителя, повернути всю суму кредиту достроково у випадках, передбачених законодавством України та/або самим договором поруки.

Окрім того, статтею 1 договору поруки "Тлумачення термінів" визначене поняття прострочення виконання зобов'язань. Так, відповідно до умов договору поруки, простроченням виконання зобов'язань по основному/им договору/ам вважається повне або часткове невиконання боржником/ами у встановлені основним/ими договором/ами строки будь-якого із зобов'язань, зазначених в п. 2.1. цього договору.

Враховуючи вищевикладене, п. 4.2. договору поруки передбачено, що у позивача, як поручителя, виникає обов'язок погасити банку всю суму кредиту у випадку першого ж прострочення виконання боржниками будь-яких своїх зобов'язань за основними договорами (договорами про відкриття кредитної лінії).

Цей обов'язок позивача, як поручителя, достроково виконати основне зобов'язання співвідноситься з обов'язком ПАТ "Сбербанк", встановленим в тому ж таки п. 4.2. договору поруки, у випадку прострочення зобов'язань звернутися з письмовим повідомленням до позивача, як до поручителя, про невиконання боржником/ами зобов'язань, що зазначені в ст. 2 цього договору, та їх обсяг.

Згідно ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до п. 4.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору). Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, після закінчення певного строку, починаючи від дати виконання зобов'язання за кредитним договором).

Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України. Тобто за наявності у спірному договорі відповідної умови договору щодо його дії до виконання у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту і цим договором до нього слід застосовувати положення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (постанова Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі №6-53цс14).

У вересні 2015 року відповідач-1 звернувся з позовами до позивача, відповідача-2 та відповідача-3 про стягнення заборгованості за основними договорами. Як вбачається із змісту позовних заяв відповідача-1, а саме із розрахунків заборгованості, датами виникнення порушень зобов'язань за основними договорами є:

- за основним договором 1 (№26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 18.10.2014 р. (дата початку нарахування пені за прострочення сплати процентів);

- за основним договором 2 (№27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 18.10.2014 р. (дата початку нарахування пені за прострочення сплати процентів);

- за основним договором З (№30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 18.11.2014 р. (дата початку нарахування пені за прострочення сплати процентів);

- за основним договором 4 (№31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 18.11.2014 р. (дата початку нарахування пені за прострочення сплати процентів).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вказані дати є датами настання строку виконання зобовязань за основними договорами, а відтак і датами початку перебігу шестимісячного строку, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України.

Таким чином, порука позивача за зобовязаннями за основними договорами на підставі спірного договору поруки є припиненою:

- за основним договором 1 (№26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 20.04.2015 р. (дата спливу 6-ти місячного строку);

- за основним договором 2 (№27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 20.04.2015 р. (дата спливу 6-ти місячного строку);

- за основним договором З (№30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.) - з 18.05.2015 р. (дата спливу 6-ти місячного строку);

- за основним договором 4 (№31-В/12/66ЛОО від 04.09.2012р.) - з 18.05.2015р. (дата спливу 6-ти місячного строку).

У постанові Верховного суду України від 17.09.2014 р. по справі №6-53цс14 зазначено: "Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може." Крім того, зазначивши наступне: "виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем)".

Враховуючи, що порушення ПрАТ "Термолайф" та ПрАТ «Харківський коксовий завод» умов кредитних договорів відбулося 18.11.2014р. та 18.10.2014р. відповідно, а з позовами до відповідачів 2,3 ПАТ "Сбербанк" звернувся лише у вересні 2015р., договір поруки та відповідно солідарні зобовязання позивача за кредитними договорами припинилися внаслідок не предявлення ПАТ "Сбербанк" протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання вимоги до позивача, як до поручителя.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Коксотрейд" до ПАТ "Сбербанк", ПАТ "Харківський коксовий завод", ПАТ "Термолайф" про визнання поруки такою, що припинена обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2016р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 99, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2016р. у справі № 922/5787/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 05.09.2016р.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя І.А. Шутенко