Ухвала суду № 61061439, 10.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1338/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ворлд ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ворлд ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року відмовлено в задоволені позову про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0001502200 від 21.08.2013 року, на суму 176412 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо правомірності оскаржуваного рішення податкового органу, так як підприємством проведено реальні господарські операції з ПП Віринея 2007 у 1 кварталі 2011 року, що надає право позивачу віднести суми за договором до складу своїх валових витрат по податку на прибуток підприємств, а тому податковим органом неправомірно прийнято оскаржуване рішення та застосовано штрафні санкції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30.07.2012 року по 01.08.2012 року податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з ПП Вірінея 2007 за 1 квартал 2011 року, про що складено акт №1383/22-0304/35743556, яким встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України та п. 138.2 ст.138 ПК України , а саме укладання правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що призвело до заниження позивачем розміру податку на прибуток підприємств за вказаний період, на суму 176411 грн.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та вищевказаним контрагентом укладено угоди, які не спрямовані на реальне настання наслідків, тобто є нікчемними, а тому позивачем неправомірно включено кошти за даними операціями, до складу своїх валових витрат.

За результатами перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001502200 від 21.08.2012 року, про збільшення позивачу податку на прибуток підприємств та застосування штрафних санкцій, на загальну суму 176412 грн.

За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України - у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України - витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено податок на прибуток підприємств, за 1 квартал 2011 року, у розмірі 176411 грн.

На формування розміру вказаного податку вплинули господарські операції позивача з ПП Вірінея 2007 щодо придбання різного типу металоконструкцій, на підставі договорів поставки №22/11/10 від 22.11.2010 року та №1 від 31.01.2011 року.

На підтвердження даних господарських відносин позивачем надано наступні документи: копії договорів (а.с.16-21), видаткові накладні та рахунки фактури (а.с.22-29), податкові накладні (а.с.30-33), банківську виписку (а.с.34).

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що між позивачем та ПП Вірінея 2007 укладено договори поставки певних металоконструкцій, проте у договорі №1 від 31.01.2011 року не конкретизовано, що саме придбано позивачем, а вказано лише загальні назви металоконструкції і товар. У видаткових накладних та рахунках-фактурах не зазначено на виконання яких договорів вони складаються. Позивачем також не надано жодних доказів транспортування придбаного товару та не підтверджено факт його отримання, шляхом оформлення відповідних товарно-транспортних накладних, актів прийому \ передачі тощо, хоча вказані умови передбачені в самих договорах.

Підприємством також не надано до суду реєстру отриманих податкових накладних та відповідних платіжних доручень, за якими переведено кошти в оплату проведених операцій.

Надані позивачем документи також складено із певними порушеннями, а саме у видаткових накладних та рахунках-фактурах не зазначено прізвищ, імен та по-батькові осіб, які склали дані документи, що унеможливлює встановлення осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

До суду апеляційної інстанції позивач також не зявився та жодних нових доказів ним не надано. З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що з наданих до суду документів не вбачається товарність проведених операцій, тобто позивачем не підтверджено право визначений ним розмір податку на прибуток підприємств, а тому оскаржуване рішення податкового органу є обґрунтованим, що є підставою для відмови в задоволені позову.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ворлд ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4