Ухвала суду № 61052287, 23.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 р.Справа № 1570/5402/2012

Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Одеського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 9487,88 грн.,

В С Т А Н О В И В

10 вересня 2012 року Одеський міський центр зайнятості звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 9487,88 грн., які не були ним повернуті у добровільному порядку.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що відповідач за період знаходження на обліку як безробітний в Одеському міському центрі зайнятості та отримуючи виплати по безробіттю одночасно мав статус фізичної особи - підприємця.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року позов був задоволений. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Одеського міського центру зайнятості суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 14 лютого 2012 року по 01 серпня 2012 року у розмірі 9487,88 грн.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити Одеському міському центру зайнятості у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_1, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційною скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_2 14 лютого 2012 року звернувся до Одеського міського центру зайнятості, як безробітний. Згідно його заяви від 14 лютого 2012 року (а.с.5) йому було призначено статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» та п.п.2,4 ст.22, п.2 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

За період з 14 лютого 2012 року по 01 серпня 2012 року відповідачем була отримана допомога по безробіттю у сумі 9487,88 грн.

Згідно результатів перевірки, проведеної позивачем, було встановлено, що ОСОБА_2 за період знаходження на обліку як безробітний в Одеському міському центрі зайнятості та отримуючи виплати по безробіттю одночасно мав статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується повідомленням державного реєстратора ОСОБА_3 (а.с.7).

01 серпня 2012 року на підставі даних перевірки позивачем виданий наказ №НТ120801 про вжиття заходів по поверненню коштів, отриманих обманним шляхом (а.с.6).

Задовольняючи позов Одеського міського центру зайнятості суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до ч.3 ст.36http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_356/ed_2012_10_16/pravo1/T001533.html?pravo=1 - 356 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.а ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року (зі змінами та доповненнями), в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.

Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 (зі змінами та доповненнями) для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не є найманим працівником, не уклав договір цивільно-правового характеру, не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не одержує пенсію на пільгових умовах.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року (зі змінами та доповненнями), застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Однак, в порушення даного припису Закону України відповідач, перебуваючи на обліку в Одеському міському центрі зайнятості, маючи статус безробітного, та отримуючи матеріальну допомогу по безробіттю, не повідомив Одеський міський центр зайнятості про те, що він до 20 березня 2012 року був зареєстрований, як фізична особа-підприємець.

Відповідно до ч. 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абз. 14 п.п. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219 (зі змінами та доповненнями) громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної.

Також, відповідно до п.6.14. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20 листопада 2000 року (зі змінами та доповненнями), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що після винесення господарським судом Одеської області рішення від 22 січня 2007 року про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, відповідач був впевнений, що втратив статус підприємця, оскільки згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року (зі змінами та доповненнями) фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Натомість, з наявного у матеріалах справи повідомлення державного реєстратора ОСОБА_3 вбачається, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис №25560100004053289 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідача лише 20 березня 2012 року (а.с.7).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відповідач мав статус суб'єкта підприємницької діяльності в період з 24 квітня 2001 року по 20 березня 2012 року, а тому він був самозайнятою особою, подав неправдиві відомості стосовно цієї обставини у заяві про отримання статусу безробітного від 14 лютого 2012 року, що позбавляло його права на отримання допомоги по безробіттю за період з 14 лютого 2012 року по 01серпеня 2012 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову Одеського міського центру зайнятості.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач довів та обґрунтував апеляційному суду свою позицію.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, наведені в апеляційній скарзі є не суттєвими і правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

ГоловуючийВ.О.Скрипченко

СуддяО.С.Золотніков

СуддяЮ.В.Осіпов