Ухвала суду № 61023497, 27.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2013 р.Справа № 2-а-558/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (раніше Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» (раніше - ВАТ «ОСОБА_1 Океан») до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.07 р. №00011336/0 та від 16.08.2007 №00012336/0,

В С Т А Н О В И В :

02 жовтня 2007 року ВАТ «ОСОБА_1 Океан» (правопопередник ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан») звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві №00012336/0 від 16.08.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3064747,0 грн., за травень 2007 року, та №000111336/0 від 12.07.2007 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2912336 грн., за квітень 2007 року (а.с. 3-7 т.1).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що декларації з ПДВ за квітень та травень 2007 року та Розрахунки бюджетного відшкодування (додаток 3 до Декларації), де податкові векселі враховані у складі суми, фактично сплаченої постачальникам у звітному періоді (рядок 3 Розрахунку) є тими векселями, які видані, відповідно, у березні та квітні 2007 року, враховані у складі податкових зобовязань у Деклараціях за березень та квітень 2007 року, а потім включені до складу податкового кредиту у квітні та травні 2007 року. Вчиняючи вказані дії позивач діяв у відповідності по визначення податкового векселя, як письмового безумовного грошового зобовязання платника податку сплатити до бюджету відповідні суми коштів у визначений термін. При цьому податковий вексель вважається засобом платежу. Відповідно до діючого законодавства, визначення терміну «погашення векселя» означає здійснення платежу за векселем векселедавцем (платником). Таким чином, зобовязання позивача із сплати ПДВ при імпорті товарів є фактично сплаченими шляхом погашення податкових векселів у визначеному законодавством порядку. Податкові векселі, які видані у березні та квітні 2007 року, відповідно до алгоритму складання декларації з ПДВ збільшують суму відємного значення квітня та травня 2007 року. Така сума відємного значення безумовно підлягає відшкодуванню згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно п. «а» п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню за наслідками попереднього звітного періоду підлягає та частина відємного значення ПДВ, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (звітному для суднобудівних підприємств) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Порядок заповнення і подання податкової декларації передбачає при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування подавати копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності. Виходячи з наведеного, податкові векселі враховані позивачем у складі податкового кредиту та погашені у квітні та травні 2007 року цілком правомірно відображені у складі рядка 3 Розрахунку бюджетного відшкодування (Додаток 3 до Декларації), оскільки законодавством не передбачено виключення суми векселів із складу суми, яка підлягає відшкодуванню.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 19.11.2007 р., позов був задоволений. Податкові повідомлення-рішення №00012336/0 від 16.08.2007 та №000111336/0 від 12.07.2007 були скасовані (а.с. 234-235 т. 4).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 постанову господарського суду Миколаївської області від 19.11.2007 залишено без змін (а.с. 256-260 т. 4).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2010 постанову господарського суду Миколаївської області від 19.11.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду постанову від 06.11.2008 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.294-298 т.4).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року позов був задоволений. Скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 12.07.2007 №00011336/0 та від 16.08.2007 №00012336/0, в повному обсязі (а.с. 126-132 т.5).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві були здійснені позапланові виїзні документальні перевірки ВАТ «ОСОБА_1 Океан» про правомірність заявлених до відшкодування з бюджету сум ПДВ по деклараціях за квітень і травень 2007 року, результати, яких викладені у актах перевірок №518/36/14307653 06.07.2007 та №629/36/14307653 від 14.08.2007 (т.1 а.с.9-40, т.3 а.с.10-39).

За наслідками перевірки квітня 2007 року податковим органом зроблений висновок про безпідставне включення до рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування податкових векселів на загальну суму 3274722,0 грн., як не сплачених грошовими коштами, а також висновок про безпідставне включення до рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 624213,0 грн., з яких:

- 323055,0 грн. суми ПДВ, фактично сплачені у звітному податковому періоді, які не увійшли до податкового кредиту звітного періоду;

- 301158,0 грн. суми ПДВ, фактично сплачені у звітному податковому періоді, які перевищують суму ПДВ, включеного до податкового кредиту звітного періоду.

У результаті зменшень суми рядка 3, податковий кредит квітня 2007 року став дорівнювати 4129310,0 грн., а не 8328245,0 грн., як визначено позивачем у рядку 3 розрахунку бюджетного відшкодування, а сума бюджетного відшкодування стала також дорівнювати 4429310,0 грн., а не 7341646,0 грн., як було зазначено у п.4 розрахунку суми бюджетного відшкодування.

За наслідками перевірки травня 2007 року податковим органом зроблений висновок про безпідставне включення до рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування податкових векселів на загальну суму 3257503,0 грн., як не сплачених грошовими коштами, а також висновок про безпідставне включення до рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 1251766,0 грн., з яких:

- 125680,0 грн. сума ПДВ, яка фактично сплачена у звітному податковому періоді, та яка не увійшла до податкового кредиту звітного податкового періоду;

- 548244,0 грн. сума ПДВ, яка фактично сплачена у звітному податковому періоді, та по окремим постачальниках перевищує суму податку на додану вартість, включену до податкового кредиту звітного періоду;

- 577842,0 грн. сума ПДВ, яка фактично сплачена у звітному податковому періоді, та є меншою суми податку на додану вартість, включеної до податкового кредиту звітного періоду;

У результаті зменшень суми рядка 3 податковий кредит травня 2007 року став дорівнюватися 2020122,0 грн., а не 6529391,0 грн., як визначено позивачем у рядку 3 розрахунку бюджетного відшкодування, а сума бюджетного відшкодування стала також дорівнювати 2020122,0 грн., а не 5084869,0 грн., як було зазначено у п.4 розрахунку суми бюджетного відшкодування.

На підставі актів перевірок, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №00011336/0 від 12.07.2007 та №00012336/0 від 16.08.2007 (т.1 а.с.8, т.3 а.с.9), якими позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування, відповідно, на 2912336,0 грн. та на 3064747,0 грн.

Не погодившись з винесеними рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Позивач є суднобудівним підприємством і на нього поширюється чинність п.13. абз.13 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2005р.» та деяких інших законодавчих актів України» №2505 від 25.03.2005 і пункт 6 Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість, де зазначено - при відємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованих у порядку, передбаченому в п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», таким підприємствам відшкодування з бюджету здійснюється в податковому періоді наступному за звітним періодом, у якому виникло негативне сальдо податку, у порядку і строки, передбачені в п.7.7 ст.7 Закону. При цьому сума, відображена в рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного періоду зазначених підприємств, переноситься в рядок 23.1 податкової декларації цього ж самого звітного періоду.

Таким чином, для позивача бюджетне відшкодування по податку на додану вартість відбувається не за попередній податковий період, а за звітний податковий період.

Відповідно до пп.7.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (надалі Закон №168/97-ВР) платник податку, що має право на одержання бюджетного відшкодування і прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, представляє відповідному податковому органу податкову декларацію і заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, що відображається у податковій декларації.

Відповідно до пп.7.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, протягом 30 днів, після дня одержання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. При наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблений з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж терміну провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення вірогідності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як вбачається з податкових декларацій позивач вчасно направив до ДПІ, де перебуває на обліку, декларації по ПДВ за травень та квітень 2007 року, у яких, у розділі розрахунки з бюджетом за звітний період, визначена сума відємного значення ПДВ поточного звітного періоду (рядок 18.2) і сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника.

До декларації був прикладений розрахунок суми бюджетного відшкодування, і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті в Держбюджет України або відшкодуванню з Держбюджету України (бюджетному відшкодуванню) установлений п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до пп.7.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно пп.7.7.1 даного пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню ) у бюджет у терміни, установлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої, згідно пп.7.7.1 даного пункту, така сума враховується до зменшення суми податкового боргу по даному податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Звітний податковий період у розумінні п.1.5 ст.1 Закону №168/97-ВР, це період, за який платник податку зобовязаний здійснювати розрахунки податку і сплачувати його в бюджет (у даній справі це місяць).

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що бюджетне відшкодування для позивача по податку на додану вартість відбувається не за попередній податковий період, а за звітний податковий період, оскільки позивач входить до переліку підприємств, для яких відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1256 «Про затвердження переліку суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості» встановлені особливі правила.

Відповідно до пп.7.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п.п.7.7.1 даного пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченого одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Внаслідок особливостей підприємства-позивача, орієнтованого на експорт суднобудування, ВАТ «ОСОБА_1 Океан» впродовж двох попередніх років кожен звітний період декларував відємне значення ПДВ, що підтверджувалось податковими органами відповідно до вимог Закону про ПДВ, тому мав право обліковувати податкові векселі, видані на суму ПДВ при імпорті товарів, відповідно до ч.7 п.11.5 Закону №168/97-ВР.

Суд першої інстанції вірно керувався ч.7 п.11.5 Закону №168/97-ВР, згідно з якою якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобовязання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобовязань по податковому векселю до складу податкових зобовязань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобовязань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Відповідно п.4.2 Порядку заповнення і подання податкової декларації, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 р., одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування - також копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності, та оригінали пятих основних аркушів (примірник декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

З матеріалів справи вбачається, щопозивач склав Декларації про ПДВ за 2007 рік та Розрахунки бюджетного відшкодування ( додаток 3 до Декларації), де податкові векселі враховані у складі суми, фактично сплаченої постачальникам у звітному періоді (рядок З Розрахунку).

Відповідно до Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України №508 від 16.12.2002 р., визначення терміну «погашення векселя» означає здійснення платежу за векселем векселедавцем (платником).

Отже суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що зобовязання позивача із сплати ПДВ при імпорті товарів є фактично сплаченими шляхом погашення податкових векселів у визначеному Законом №168/97-ВР порядку.

Така сума відємного значення підлягає відшкодуванню згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР. Згідно п.«а» п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню за наслідками звітного періоду підлягає та частина відємного значення ПДВ, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому (звітному - для суднобудівних підприємств) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів погоджується з тим, що факти погашення векселів (включення суми зобовязань по податковим векселям до складу податкових зобовязань) були підтверджені відповідачем у актах перевірок.

Також суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем підтверджена наявність у позивача на дату поставки ВАТ «ОСОБА_1 Океан» податкових векселів, які належним чином підтверджують суми бюджетного відшкодування, яка не відшкодована платникові, не включена до висновку на проведення бюджетного відшкодування та не була використана для погашення інших податкових векселів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкові векселі, які враховані у складі податкового кредиту та погашені у квітні та травні, правомірно відображені позивачем у складі рядка 3 Розрахунку бюджетного відшкодування (Додаток 3 до Декларації).

Вирішуючи питання правомірності висновків відповідача щодо включення позивачем до розрахунку суми бюджетного відшкодування сум ПДВ, які фактично сплачені у звітному періоді, однак не увійшли до податкового кредиту цього звітного періоду, а також сум ПДВ, які перевищують включені до податкового кредиту звітного періоду суми, судом першої інстанції встановлено, що позиція податкового органу полягає в неправомірності заявлення до бюджетного відшкодування сум ПДВ, які хоча і були фактично сплачені позивачем постачальникам у квітні та травні 2007, але не були віднесені підприємством до податкового кредиту саме у квітні та травні 2007 року.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який зазначив про помилковість такої позиції відповідача з огляду на таке.

З змісту п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР можна дійти висновку, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому (для суднобудівних підприємств - у звітному) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), незалежно від того, хто є цими постачальниками та в якому розмірі здійснено оплату по кожному з них окремо. Тобто приписи Закону №168/97-ВР не передбачають персоніфікації ПДВ сплаченого в ціні товару. Отже судом вірно зазначено, що для відшкодування податку значення має загальна сума фактично сплаченого платником ПДВ у певному податковому періоді. Тому колегія суддів вважає правомірним врахування позивачем сплачених у складі платежів постачальникам у квітні та травні 2007 року суми ПДВ у складі податкового кредиту у попередніх періодах. Водночас позивач обґрунтовано не висував вимог щодо відшкодування таких сум у попередніх періодах, оскільки на той час не було фактичної сплати.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачем підтверджено, що вказані суми податку у формуванні відємного значення за попередні податкові періоди участі не брали, оскільки не були сплачені у тих періодах.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про те, що позивач правомірно заявив до відшкодування 1875979,0 грн. податку (323055,0 + 301158,0 + 125680,0 + 548244,0 + 577842,0) сплачених у звітних періодах, але віднесених до податкового кредиту у попередніх періодах.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанову Корабельного районного суду м.Миколаєва від 06.09.2007 р. (т.4 а.с.269), якою заступник головного бухгалтера ВАТ «ОСОБА_1 Океан» ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення порушення п.п. «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР та п.п.5.12.2 ст.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ», як на преюдиційний факт, оскільки згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. В даному випадку постановою у справі про адміністративне правопорушення, а не рішенням в адміністративній справі, були встановлені обставини щодо дій головного бухгалтера ОСОБА_2, а не ВАТ «ОСОБА_1 Океан». Таким чином протиправність дій позивача підлягає доказуванню у судовому порядку.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про неможливість застосування ч.4 ст.72 КАС України, оскільки предметом розгляду у даній справі є оскарження рішення субєкта владних повноважень, а не правові наслідки дій чи бездіяльності ОСОБА_2

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

ГоловуючийВ.О.Скрипченко

СуддяО.С.Золотніков

СуддяЮ.В.Осіпов