Рішення № 6100756, 29.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.09 Справа№ 31/30

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Прокурора м. Львова в інтересах держави в особі ЛКП „Залізничнетеплоенерго”, м. Львів

до відповідача:Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну „ЛОРТА”, м. Львів

про:стягнення 67823,32 грн.

Суддя: Артимович В.М.

при секретарі Митник М.Б. Артимович В.М.

При секретарі:Митник М.Б.

Представники

від прокуратури:не з”явився;

від позивача:Лутчин Р.Б. представник;

від відповідача:Грабінський І.Г. в.о. керівника. Представникам сторін розяснено права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м. Львів, надалі позивач, до Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну „ЛОРТА”, м. Львів, надалі відповідач, про стягнення 67823,32 грн., в тому числі 53688,52 грн. основного боргу, 4623,60 грн. пені, 1176,20 грн. трьох процентів річних та 8335,00 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 23.03.2009 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 02.04.2009 р.

Відповідачем 02.04.2009 р. подано через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 02.04.2009 р. представники прокуратури та відповідача не з”явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі не виконали. Позивач подав в судове засідання докази надіслання на адресу відповідача примірника акту звірки розрахунків для підписання та докази включення позивача до ЄДР, позовні вимоги підтримав.

Для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі та подання додаткових доказі в у справі розгляд справи судом відкладено.

29.04.2009 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути із відповідача на його користь 31916,81 грн. основного боргу, 4623,60 грн. пені, 1176,20 грн. трьох процентів річних та 8335,00 грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в судовому засіданні 29.04.2009 р. зявився та позовні вимоги підтримав із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Представник прокуратури в судове засідання 24.04.2009 р. повторно не з”явився. Представник відповідача, який зявився в судове засідання, позовні вимоги визнав частково в сумі основного боргу, пеню просив не стягувати, зважаючи на наявність у відповідача збитків, на підтвердження чого представником подано фінансовий звіт відповідача станом на 01.01.2009 р. та звіт про фінансові результати за 2008 р.

В судовому засіданні 29.04.2009 р. згідно норми ст. 85 ГПК України за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 05.05.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Прокуратурою м. Львова проведено перевірку, за результатами якої встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2152 від 01.10.2002р., надалі договір. У відповідності з умовами договору енергопостачальна організація здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачу в обсязі, передбаченому договором, а відповідач - оплачує одержану теплову енергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни (п. п. 6.2, 6.3 договору). Згідно з п. 6.3 договору оплата поставленого товару повинна була здійснюватись до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем позивач у 2007 2009 р.р. здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачеві. Однак, відповідач взяті на себе зобовязання по оплаті спожитої теплової енергії виконав лише частково. Станом час подання позовної заяви до суду, заборгованість відповідача із сплати коштів за договором про постачання теплової енергії згідно розрахунку за період з 01.03.2007 р. по 01.02.2009 р. становила 53688,52 грн.

У звязку з вищевикладеним та частковим погашенням боргу заборгованість відповідача перед позивачем станом на час прийняття рішення становить 31916,81 грн. Відтак, позовні вимоги прокурора про стягнення основного боргу в сумі 31916,81 грн. є підставними та підлягають задоволенню.

Правові основи господарської діяльності субєктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за теплову енергію покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Також згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судом встановлено, що згідно з фінансовим звітом відповідача станом на 01.01.2009 р. та звітом про фінансові результати за 2008 р. у відповідача наявні збитки в розмірі 137 тис. грн., заборгованість до бюджету та з оплати праці.

Виходячи з вищевикладеного та згідно ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 23,60 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні нарахування в сумі 8335,00 грн. та три проценти річних в сумі 1176,20 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що відповідач визнав суму основного боргу перед позивачем, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині основного боргу в сумі 31916,81 грн., 23,60 грн. пені, 1176,20 грн. трьох процентів річних та 8335,00 грн. інфляційних нарахувань. В стягненні пені в сумі 4600,00 грн. слід відмовити згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Судові витрати у відповідності до норми ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру заявлених прокурором позовних вимог за вирахування відмови в стягненні пені, зважаючи на зменшення суми основного боргу після подання позову прокурором.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Прокурора м. Львова в інтересах держави в особі ЛКП „Залізничнетеплоенерго”, м. Львів, задоволити частково.

2. Стягнути із Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну „ЛОРТА” (79040, вул. Патона, 32, м. Львів; код ЄДРПОУ 22375887) на користь Львівського міського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго” (79054, вул. С. Петлюри, 4 А; п/р 260038680 в ЛОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20784943) основний борг в сумі 31916,81 грн., пеню в сумі 23,60 грн., три проценти річних в сумі 1176,20 грн. та інфляційні нарахування в сумі 8335,00 грн.

3. Стягнути із Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну „ЛОРТА” (79040, вул. Патона, 32, м. Львів; код ЄДРПОУ 22375887) в дохід державного бюджету державне мито в сумі 632,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109,99 грн.

4. Накази видати згідно ст.ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Артимович В.М.