Ухвала суду № 6100732, 07.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

У Х В А Л А

07.05.09 Справа № 15/7.

за позовом

приватного підприємства “Прінт-Медіа”, м. Луганськ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 2 523 грн. 14 коп.

Орган виконання судового рішення Відділ державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники:

від позивача - Карвацька Є.О., представник за довіреністю № 413 від 07.05.09;

від відповідача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області від 08.10.03;

від ВДВС Сєвєродонецького МУЮ - Паримська О.О., старший державний виконавець, довіреність №б/н від 06.05.09.

в с т а н о в и в:

Відділом ДВС Сєвєродонецького МУЮ подано заяву від 22.04.2009р. № 11173 про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, за якою державний виконавець просить:

- встановити в який спосіб та порядок державному виконавцю в подальшому виконувати рішення суду про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 боргу у сумі 2450 грн. 00 коп., пені в сумі 38 грн. 95 коп., витрат зі сплати державного мита в сумі 100 грн. 62 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 грн. 40 коп.

Державний виконавець в судовому засіданні підтримав заявлену за заявою вимогу.

Представник позивача проти заяви заперечив, зазначивши про відсутність правових підстав встановлення порядку і способу виконання рішення.

Відповідач в судовому засіданні заяву ВДВС підтримала, але пояснень щодо підстав, за яких є необхідність встановлення порядку і способу виконання рішення, надати не змогла.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи та заяву державного виконавця суд дійшов висновку про відхилення заяви з наступних підстав.

Рішенням від 03.02.2009р. по справі №15/7 позовні вимоги задоволені частково та зокрема постановлено стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь приватного підприємства «Прінт-Медіа», м. Луганськ, вул. Ватутина, б. 89а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33619805, борг у сумі 2450 грн. 00 коп., пеню в сумі 38 грн. 95 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 100 грн. 62 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 грн. 40 коп. Видати наказ позивачу.

Рішення залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.2009 р., яке відповідно до ст. ст. 85, 104 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили.

На виконання даного рішення позивачу видано судовий наказ.

Позивач звернувся до Відділу ДВС Сєвєродонецького МУЮ за примусовим виконанням рішення господарського суду Луганської області у даній справі.

Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2009р. Даною постановою також накладено арешт на належне боржнику майно.

Представник боржника звернувся до державного виконавця з заявою, за якою він вважає накладення арешту неправомірним у звязку з тим, що боржник на даний час не є фізичною особою підприємцем.

Державний виконавець звернувся до Господарського суду Луганської області із заявою, за якою просить встановити порядок та спосіб виконання рішення суду у даній справі

Посилання державного виконавця на ст. 373 Цивільного процесуального кодексу України при поданні заяви про встановлення порядку та способу виконання рішення є необґрунтованим.

Господарські суди розглядають спори за правилами Господарського процесуального кодексу України та відповідно не мають правових підстав користуватися положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норми, якою передбачалося б встановлення порядку та способу виконання рішення за заявою державного виконавця.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість та підстави відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови.

В заяві державного виконавця чітко не наведено підстав, за яких необхідно встановити порядок та спосіб виконання рішення суду. Не доведено не встановлення порядку та способу виконання рішення судом при ухваленні рішення та не наведено обґрунтування необхідності встановлення за заявою державного виконавця.

В судовому засіданні державний виконавець також не зміг надати суду пояснення про те, в чому саме у нього полягають труднощі виконання рішення суду та який спосіб і порядок виконання рішення слід встановити суду.

Фактично йдеться про розяснення виконання рішення суду чи про розяснення порядку виконання наказу господарського суду.

Згідно ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця розяснює рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Положення цієї статті співпадають зі змістом ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно якої у разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про розяснення відповідного рішення чи змісту документа. При цьому, також вказано, що суд може дати розяснення рішення не змінюючи їх зміст.

Так, резолютивна частина рішення у даній справі повністю відповідає вимогам позивача, викладена зрозуміло і не може трактуватися по іншому.

Тому, рішення суду не потребує будь-яких розяснень, у тому числі і стосовно його виконання.

Виходячи з вищенаведених положень законодавства суд не вправі надавати розяснення ходу примусового виконання рішення.

Суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження по виконанню рішення по даній справі, тому що це є прерогативою виконавчої служби та не віднесено до повноважень суду.

Така ж позиція наведена в ч. 3 п. 8 Розяснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.02. № 04-5/365 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, згідно якого в ухвалі про розяснення судових рішень господарський суд не може визначити порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

Порядок та умови здійснення виконавчого провадження та зокрема звернення стягнення на майно боржника регламентовано положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»саме державний виконавець здійснює примусове виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну виконавчу службу»державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту, здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обовязки.

Відтак, державний виконавець має вчиняти всі передбачені законом заходи спрямовані на виконання судового рішення. За для цього державний виконавець має розумітися, зокрема, на заходах примусового виконання рішення, порядку та умовах здійснення виконавчого провадження, тощо.

Таким чином, заява ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції від 22.04.2009р. про встановлення способу та порядку виконання рішення суду підлягає відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 86, 89, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Відхилити заяву відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції від 22.04.2009р. про встановлення способу та порядку виконання рішення суду.

Суддя Є.Ю.Пономаренко