Ухвала суду № 60997746, 20.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р.Справа № 2а-2825/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина»звернувся з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м.Миколаєві № НОМЕР_1 від 01.04.2011 р.

Позов обґрунтований тим, що відповідач проводячи невиїзну документальну перевірку, зробив висновок, що контрагент Позивача - TOB ІТЕРє фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності, TOB ІТЕР не має можливості реально здійснювати фінансово-господарські операції та вести господарську діяльність у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, здійснені TOB ІТЕРправочини з постачальниками та покупцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними та вчинені з порушенням вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № НОМЕР_1 від 01.04.2011 р.

В апеляційній скарзі, СДПІ ВПП у м. Миколаєві посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 18.08.2011 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши

законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.03. 2011 року ревізором Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві проводилась документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальності Миколаївське підприємство Термінал-Укрхарчозбутсировиназ питань - дотримання вимог податкового законодавства в жовтні 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 22.03.2011 р. № 302/37/13857469.

На підставі висновків перевірки податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2011 p. № НОМЕР_1 встановлено порушення Позивачем ст. 3, ст. 4, п. 7.3, п. 7.4 ст. 7 Закону Україні Про податок на додану вартістьта зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ розмірі 519, 00 грн.

Суть порушень відповідно до змісту акту перевірки від 22.03.2011 р. № 302/37/13857469 полягає в нікчемності правочинів вчинених між ТОВ Миколаївське підприємство Термінал-Укрхарчозбутсировината TOB ІТЕР.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Згідно до п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у підприємства, взаємовідносини з яким відображені в акті перевірки, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі № 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної. За наведених обставин, контролюючий орган не мав правових підстав для висновку про завищення позивачем бюджетного відшкодування.

Закон України „Про систему оподаткування від 25.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків статтею 9 не передбачає обовязку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку, подання звітності, сплати податків до бюджету та інше).

Суд правильно зазначив, що Закон України „Про податок на додану вартість не передбачає обовязку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ або сплату ПДВ до бюджету іншими платниками податків. Зазначені обовязки згідно Закону України „Про систему оподаткування, Закону України „Про державну податкову службу в Україні та Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI покладені саме на органи державної податкової служби. Будь яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Як вбачається із змісту Акту перевірки такий висновок відповідача є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Відповідно із пунктами 1.3, 1.5, 1.6 Порядку - результат перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, приховування обєкта оподаткування, розкрадання, привласнення, описка тощо).

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що посилання відповідача в якості обґрунтування лише на акт від 09.03.2001 № 714/23-3/33122033 Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ІТЕР, складений фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова, без фактичного дослідження питання про виконання договору між контрагентами, а саме ТОВ Миколаївське підприємство Термінал-Укрхарчозбутсировина та TOB ІТЕР- є неприпустимим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал Укрхарчозбутсировина»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: