Рішення № 6099098, 21.04.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.09р.Справа № 33/151-09 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Миколаївка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атен", м. Дніпропетровськ

про стягнення 87 167 грн. 27 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 13.10.2008 року

Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Атен" про стягнення 40 000 грн. 00 коп. - основної заборгованості по договору купівлі-продажу № 136 від 21.08.2008 року, 40 000 грн. 00 коп. - штрафу, 3 366 грн. 58 коп. - пені, 420 грн. 82 коп. - 3% річних, 3 379 грн. 86 коп. - інфляційних втрат і витрат по справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засідання на 07.04.2009 року.

В судове засідання 07.04.2009 року зявився представник позивача. Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 07.04.2009 року. Ухвалою суду від 07.04.2009 року розгляд справи відкладено на 21.04.2009 року.

В судове засідання 21.04.2009 року зявився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання 21.04.2009 року не зявився, відзив та витребувані документи ухвалами суду від 19.03.2009 р. та 07.04.2009 р., суду не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

У судовому засіданні 21.04.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

21 серпня 2008 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) був укладений договір № 136 купівлі-продажу (далі Договір).

Відповідно до умов Договору продавець взяв на себе зобовязання передати у власність покупця товар, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 2.2. Договору загальна вартість даного Договору складає 40000 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 2.3. Договору розрахунки між сторонами проводяться в безготівковому порядку по наступній схемі: покупець попередньо сплачує 100% вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, згідно виставленого рахунку, на протязі 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Згідно з пунктом 3.1. Договору продавець зобовязується поставити товар на протязі 10 календарних днів з моменту оплати виставленого рахунку покупцем.

Згідно з пунктом 3.2. Договору товар поставляється продавцем на умовах EXW (Інкотермс 2000), в м. Солоніцевка Харківської області.

Відповідно до пункту 5.3. Договору, продавець зобовязаний самостійно повернути покупцю суму попередньої оплати в повному обсязі на протязі 5 днів з моменту спливу 10-денного строку, наданого продавцю на поставку товару покупцю, у відповідності з п. 3.1. даного Договору, без будь-яких вимог зі сторони покупця.

Позивач, на виконання умов Договору, перерахував відповідачу 40000 грн. 00 коп. згідно виставленого останнім рахунку-фактури № А-00000216 від 21.08.2008 р. (а.с. 13), що підтверджується платіжним дорученням № 647 від 21.08.2008 року (а.с. 15).

Відповідач свої зобовязання за Договором в частині поставки товару, не виконав.

Між позивачем та відповідачем проведено звірку станом на 15.12.2008 року, згідно з якою відповідачем підтверджено існуючу заборгованість перед позивачем (а.с. 11).

Крім того, в матеріалах справи находиться гарантійний лист від відповідача, відповідно до тексту якого, останній взяв на себе зобовязання погасити заборгованість, яка виникла в результаті непоставки товару, в строк до 17 жовтня 2008 року (а.с.12).

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обовязковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 40000 грн. 00 коп. і підлягає задоволенню.

Водночас, порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 5.4. Договору, в разі невиконання продавцем умов п. 5.3. даного Договору, останній зобовязаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неповернутої передоплати, пеня складає 3366 грн. 58 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 40000 грн. 00 коп. на підставі п. 5.2. Договору, який не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 5.2. Договору сторонами передбачено, що продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 100% від суми непоставленого чи недопоставленого товару.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з пп. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні втрати складають 3379 грн. 86 коп. та 3 % річні - 420 грн. 82 коп., які підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі 40 000 грн. 00 коп. - основного боргу по договору № 136 купівлі-продажу від 21.08.2008 року, 3 366 грн. 58 коп. пені, 3379 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 420 грн. 82 коп. 3% річні.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атен" (49107, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 104/69, код ЄДРПОУ 34498816) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (84182, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 3 366 (три тисячі триста шістдесят шість) грн. 58 коп. пені, 3379 (три тисячі триста сімдесят девять) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 420 (чотириста двадцять) грн. 82 коп. 3% річні, 55 (пятдесят пять) грн. 19 коп. державного мита та 63 (шістдесят три) грн. 85 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяІ.А. Рудовська Рішення оформлене

відповідно до ст. 84 ГПК України 27.04.2009 р.