Ухвала суду № 60988500, 07.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 р.Справа № 2-а-3410/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Сівєлькіній С.Є.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служи (раніше Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року ТОВ «Компанія «Євровнєшторг»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 24 по 28 березня 2011 року посадовою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з контрагентами за період квітень-вересень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень-жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт від 29 березня 2011 року за № 1061/070-19/03967843. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року № НОМЕР_1, яким у звязку з порушенням п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 521209 грн.. Висновки акта перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість»не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року позовні вимоги ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року № НОМЕР_1, прийняте ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ст. ст. 2 та 9 Бюджетного кодексу України щодо виникнення права на відшкодування ПДВ лише при фактичній надмірній сплаті платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 24 по 28 березня 2011 року посадовою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія «Євровнєшторг»з питань взаємовідносин з контрагентами за період квітень-вересень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень-жовтень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 29 березня 2011 року за № 1061/070-19/03967843, в якому зазначено про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 521209 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «Компанія «Євровнєшторг»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 521209 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невиконання контрагентами зобовязань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту за господарськими операціями у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування такого кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за травень-жовтень 2010 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Ранг»та ТОВ «Вик Ойл».

При цьому позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено угоди:

- з ТОВ «Ранг»від 02 лютого 2010 року № 3845 про купівлю-продаж пального та його передачу за пластиковими талонами (т. 2 а. с. 217-221);

- з ТОВ «Вик Ойл»від 04 січня 2010 року № 23 про поставку паливно-мастильних матеріалів та від 04 січня 2010 року № 24 по обслуговуванню судів замовника (т. 2 а. с. 222-223).

Витрати по вказаним вище угодам безпосередньо повязані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Крім того, витрати за названими вище угодами з ТОВ «Ранг»та ТОВ «Вик Ойл»підтверджуються наявними в матеріалах справи відповідними первинними документами видатковими накладними (т. 2 а. с. 11, 15, 71, 78-79, 90-95,117-124,126-132, 147-155, 166-171), актами здачі-прийняття робіт (т. 2 а. с. 80-81, 96-97, 114-116, 125, 133-135, 156, 172-173), оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив відсутність у податкового органу будь-яких сумнівів стосовно реальності спірних господарських операцій та використання їх результатів у господарській діяльності позивача.

Будь-які докази, що підтверджують обізнаність позивача про можливість порушення податкового законодавства постачальниками контрагентів у податкового органу також відсутні.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Ранг»та ТОВ «Вик Ойл»податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за травень - жовтень 2010 року.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання постачальниками контрагентів своїх зобовязань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 12 листопада 2012 року.

Головуючий:

Судді: