Ухвала суду № 60938069, 31.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 685/1346/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Самойлович А.П.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

31 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Теофіопольської селищної ради Хмельницької області про визнання дій протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Теофіпольської селищної ради Хмельницької області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати протиправною бездіяльність Теофіпольської селищної ради щодо зволікання із розглядом заяви ОСОБА_2 про приватизацію кімнати АДРЕСА_1 та подальшою відмовою в її задоволенні; визнати незаконним та скасувати розпорядження Теофіпольської селищної ради від 08.05.2015 року №44 в частині відмови ОСОБА_2 у приватизації жилих приміщень (кімнати АДРЕСА_2 зобов'язати Теофіпольську селищну раду надати ОСОБА_2 дозвіл на приватизацію кімнати АДРЕСА_2

Постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явивилися.

Крім того, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Теофіопольської селищної ради Хмельницької області про визнання дій протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень - закрити, зважаючи на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 26 грудня 2014 р. ОСОБА_2 звернулася до керівника органу приватизації ОСОБА_3 з заявою про передачу їй у приватну власність кімнати АДРЕСА_2

Згідно висновку комісії акту перевірки житлових умов від 16 лютого 2015 р., за свідченням сусідів, позивачка взагалі не проживала в гуртожитку, а кімнату використовувала не для проживання.

В подальшому, як вбачається з витягу протоколу №1-2015 засідання комісії по приватизації від 11 березня 2015 р. , вирішено рекомендувати селищному голові ОСОБА_3 відмовити гр. ОСОБА_2 в праві на приватизацію кімнати в гуртожитку.

08 травня 2015 р. Теофіпольською селищною радою прийнято розпорядження №44 «Про розгляд заяв та доданих до них документів на приватизацію жилих приміщень в гуртожитку», яким відмовлено ОСОБА_2 в приватизації кімнати АДРЕСА_2 як такій, що фактично не проживає.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак колегія суддів з такими висновками не погоджується, з наступних підстав.

Згідно зі статтями 1, 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Статтею 9 Житлового кодексу України визначено, що до житлових прав громадян відноситься право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Частина 1 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

За приписами статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

З огляду на вищезазначене, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин виступають юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно із частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно із пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 заявила позов щодо права на приватизацію кімнати гуртожитку, тобто відносно реалізації її житлових прав, справу слід розглядати у порядку цивільного судочинства.

Встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 01 червня 2016 року (справа № К/800/10143/14).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 КАС України колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачці, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з закриттям провадження по даній справі.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195 - 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 25 квітня 2016 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Теофіопольської селищної ради Хмельницької області про визнання дій протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень закрити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.