Ухвала суду № 60937746, 31.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 128/1142/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Саєнко О.Б.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

31 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 20 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. щодо неналежного виконання постанови Вінницького районного суду від 28 жовтня 2015 року; скасувати постанову головного державного виконавця Сінгаєвської О.М. про закінчення виконавчого провадження від 29 січня 2016 року.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 20 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року замінено неналежного відповідача - відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на належного - управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явивилися.

Крім того, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвською О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2015р. за ВП №46543659 відносно виконання виконавчого листа № 128/4924/14-а виданого 10.02.2015р. Вінницьким районним судом Вінницької області щодо зобовязання управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 06 квітня 2014 року до досягнення дитиною трирічного віку - до 14 червня 2016 року у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років з урахуванням проведених виплат.

У подальшому, позивачкою отримано постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.01.2016 року ВП №46543659, мотивовану тим, що боржником не виконується постанова суду, на останнього накладено штраф за невиконання рішення суду та 28.01.2016 року до Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області направлено повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення посадовими особами боржника, а тому державний виконавець вважає, що ним вжито всіх заходів примусового виконання рішення суду.

ОСОБА_2, вважаючи вказану постанову незаконною та такою, що порушує її права, звернулася з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

За приписами ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що державний виконавець зобов'язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у звязку з чим, наділений повноваженнями щодо накладення штрафів на боржника, повідомлення правоохоронних органів для притягнення боржника до відповідальності, на підставі чого, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як свідчать матеріали справи, державний виконавець Сінгаєвська О.М. 19.02.215 р. відкрила виконавче провадження за виконавчим листом № 128/4924/14-а, виданого судом 10.02.2015 р.

26.02.2015 р. боржник звернувся до Вінницького апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення рішення суду по справі №128/4924/14-а щодо порядку і способу його виконання.

Однак, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року в задоволенні заяви управлінню праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про роз'яснення постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2014 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року - відмовлено.

У послідуючому, відділ примусового виконання рішень управлення державної виконавчої служби звернувся до Вінницького районного суду із поданням про встановлення способу і порядку виконання постанови суду від 28.10.2014 р. Ухвалою Вінницького районного суду від 10.12.2015 р. у задоволені подання відмовлено.

Крім того, державним виконавцем на адресу боржника були скеровані вимоги про своєчасне та повне виконання рішення суду, а саме від: 18.05.15р., 13.07.15 р.,21.09.15 р.,22.12.2015 р., 15.01.2016 р., які останнім не виконано.

Постановами державного виконавця про накладення штрафу від 15.01.2016 р. та 26.01.2016 р. на боржника накладені штрафи в розмірі 680 грн. та 1360 грн. за невиконання без поважних причин постанови суду.

28.01.2016 р. начальником відділу примусового виконання рішень Управлення державної виконавчої служби Сусковим А.О. скеровано на адресу Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області повідомлення щодо притягнення посадових осіб УПСЗН до кримінальної відповідальності за ухилення від виконання постанови суду від 28 жовтня 2014 р.

29.01.2016р. державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Частиною 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки наявні всі підстави для закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що державним виконавцем, вжито всіх допустимих, передбачених ЗУ "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішення, зважаючи на те, що виконати рішення без участі боржника неможливо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 20 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.