Ухвала суду № 60937673, 30.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/138/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

30 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника позивача: Григорчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амі-Трейд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМІ-ТРЕЙД" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що 07 серпня 2015 року позивач подав відповідачу для здійснення митного оформлення товару (радіатори та їх частини сталеві, неелектричні, для центрального опалення ) декларацію №100250001/2015/ 009038.

Заявлена декларантом митна вартість товару згідно указаної декларації становить 25099,01 дол. США (графа 42). Митну вартість було визначено декларантом за ціною згідно умов договору, зазначеною в рахунку-фактурі на поставку партії товару (комерційний інвойс) № 059406 від 31 липня 2015 року.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю "АМІ-ТРЕЙД" (Покупець) та турецькою компанією "MASTAS ISI CIHAZLARI SAN.VE TIC.A.S." (Продавець) укладено контракт купівлі-продажу №1 від 25 березня 2013 року, згідно якого Продавець зобов'язався протягом дії договору поставляти Покупцю товар, а Покупець зобов'язався прийняти такий товар та оплатити.

Згідно пункту 3.1 Контракту Продавець поставляє Покупцю товар на умовах СРТ Чернівці, Україна, згідно INCOTERMS 2010.

Відповідно до пунктів 1.2 та 4.1 Контракту Продавець зобов'язується передати Покупцю продукцію згідно з Фактурою. Ціна Товару, що підлягає поставці, встановлюється в доларах США та зазначається у Фактурі.

Пунктом 5.2 Контракту передбачено, що розрахунки за контрактом проводяться в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів з поточного рахунку Покупця, на поточний рахунок Продавця. За домовленістю Сторін оплачується передоплата 50 відсотків від вартості Фактури, інші 50 відсотків оплачується через 30 днів з дня відвантаження Товару.

31 липня 2015 року Продавцем сформовано комерційний інвойс (фактуру) №059406. Згідно фактури проведено митне оформлення товару у митниці Туреччини для вивозу до України 860 одиниць товару на загальну суму 25099,01 дол. США із вказівкою щодо вартості кожної одиниці товару окремо. Умови поставки - СРТ Чернівці, Україна, умови оплати через 30 днів з дня відвантаження Товару.

Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №10025001/2015/000037/2 від 07 серпня 2015 року, відповідно до якого митну вартість імпортованого позивачем товару скориговано до 35525,00 дол. США.

Згідно указаного рішення митним органом було проведено процедуру консультацій шляхом надіслання електронних повідомлень, за результатами якої відповідач обрав метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. При цьому було взято до уваги митну декларацію від 31 липня 2015 року №408040001/2015/9887 та рішення про корегування митної вартості товару від 30 липня 2015 року №408040001/2015/901936.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів №10025001/2015/000037/2 від 07 серпня 2015 року м/п (митний пост) "Західний" надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2015/00110, в якій причиною відмови вказано: "У відповідності до ст. 54 МКУ, неможливе митне оформлення за МД так як невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості. Згідно рішення про коригування митної вартості товару від 07 серпня 2015 року №100250001/2015/0000372/2 митну вартість було скореговано"

Також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: подання нової митної декларації з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 07 серпня 2015 року №100250001/2015/0000372/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення №100250001/2015/000037/2 від 07 серпня 2015 року, винесеного Київською міською митницею Державної фіскальної служби України, про коригування митної вартості товарів обґрунтованими .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Так, відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу, якою передбачені методи визначення митної вартості товарів.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В силу положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів (митні органи) мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Разом з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в аналогічних спірних правовідносинах, що викладена, зокрема, у постановах від 31 березня 2015 року у справі 21-127а15, та від 30 червня 2015 року у справі №814/283/14.

Щодо доводів апелянта про наявність встановлених розбіжностей, а саме:

- в інвойсі від 31 липня 2015 року №059406 міститься інформація щодо наявності замовлення (order 12), що є фактом домовленості сторін відповідно до контракту купівлі-продажу №1 від 25 березня 2013 року. Даний документ до митного оформлення не подано;

- відповідно до п 1. Додатку №2 до контракту купівлі-продажу №1 від 25 березня 2013 року у рахунку-фактурі сторони узгоджують адресу поставки кожної партії товару. Дана інформація в інвойсі відсутня, наявна лише юридична адреса компанії. Відповідно до п.6.2 контракту купівлі-продажу №1 від 25 березня 2013 року покупець зобов'язаний прийняти поставку товару в погодженому сторонами місці, що встановити неможливо;

- вартість товару на умовах поставки СРТ не включає витрати на страхування, в той час до митного оформлення не надано документів, що підтверджують факт страхування та його вартісний вираз, при цьому вищевказаний контракт купівлі-продажу містить інформацію щодо зобов'язання продавця (п.6.1 контракту) нести ризики пошкодження чи втрати до моменту передачі його у розпорядження покупця;

- відповідно до п.6.2 ризики пошкодження чи втрати товару несе покупець з моменту його отримання, в той час як п.5.3 передбачено, що витрати, податки і збори покупець несе на своїй території.

Суд апеляційної інстанції відзначає наступне.

Позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару було подано: витяг з бухгалтерської документації; прейскурант (прайс-лист) виробника від 18 травня 2015 року, завірений торгово-промисловою Палатою Туреччини; копію експортної митної декларації Туреччини № 15160100ЕХ051461 від 31 липня 2015 року; експертний висновок №В-1875 Житомирської ТПП від 27 липня 2015 року про вартісні характеристики ідентичних товарів; додаткові бухгалтерські документи-калькуляція виробника; лист виробника про підтвердження актуальності ціни товарів та лист виробника щодо знижок на конкретні моделі радіаторів.

Декларант в повному обсязі надав усі документи, про які вказував відповідач. Проте, за результатами опрацювання зазначених документів митний орган дійшов висновку про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з наявністю розбіжностей у документах поданих до митного оформлення та документах поданих додатково, а саме: в інвойсі фактурі та зовнішньоекономічному договорі зазначено банківські реквізити Vakifbank Organize-Sanayі Brancn, Bursa Turkеу р/р 15048012657182, в той час як у наданій декларації країни відправлення в гр.28 значені зовсім інші банківські реквізити того ж продавця Turkiye Vakiflar Bankasi Т.А.О. Bursa р/р 001500009016; декларантом на вимогу митного органу не надані бухгалтерські документи (документи, що підтверджують оплату товару за попередніми поставками, термін яких вже сплинув відповідно до умов оплати визначених зовнішньоекономічним договором та додатками до нього); декларантом не надано перекладу митної декларації країни відправлення.

Висновок апелянта є необґрунтованим, оскільки встановлено, що Vakifbank Turkеу є назвою банку на англійській мові, а Turkiye Vakiflar Bankasi є назвою того ж банку на турецькій мові. Контракт та інвойс укладені англійською мовою, а томи в них указано Vakifbank Turkеу, а в турецькій митній декларації, складеною турецькою мовою, - Turkiye Vakiflar Bankasi. Банківські реквізити у турецькій митній декларації призначені для розрахунків за митне оформлення товарів між турецькими продавцем та митницею Туреччини, що здійснюється в турецьких лірах Банківські реквізити у інвойсі №059406 від 31 липня 2015 року призначені для розрахунків в доларах США між покупцем-позивачем та турецькою компанією. Тому, вказано різні розрахункові рахунки. Суб'єктам господарської діяльності не заборонено мати декілька розрахункових рахунків.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач вказує про застосування методу 2-б - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ІІІ метод) згідно статті 60 МК України. Застосування вказаного методу відповідач обґрунтовує наявністю у митного органу інформації про ціну аналогічних товарів, які ввозились ТОВ "Амі-Трейд" 30.07.2015 зігдно митної декларації від 31.07.2015 № 408040001/2015/9887.

Проте, відповідно до графи "43" названої митної декларації, у процесі її формування був використаний 6 метод визначення митної вартості - резервний метод за статтею 64 МК України. Митні документи, сформовані за 6 методом визначення митної вартості, не можуть бути підставою для застосування 3 методу визначення митної вартості.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог апеляційної скарги відповідача, вважає, що при його прийнятті суд першої інстанції вірно встановив характер спірних взаємовідносин, дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, позивачем вірно застосовано метод визначення митної вартості згідно ціни контракту. Твердження апеляційної скарги зазначений висновок суду першої інстанції не спростовують

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 вересня 2016 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Білоус О.В. Совгира Д. І.