Постанова № 60934364, 31.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/429/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Шелест С.Б.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці №87 о/с від 09.09.2015 року про звільнення в запас лейтенанта міліції ОСОБА_2, оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на південно-Західній залізниці;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ з 09 вересня 2015 року, рішення про поновлення на посаді піддати негайному виконанню; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09.09.2015 року по день поновлення на посаді.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Наказом від 26.07.2008 року №714 ОСОБА_2 з 01.09.2008 року прийнята на службу в органи внутрішніх справ (а.с. 10).

Згідно з витягом з Наказу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці №87о/с від 09.09.2015 року старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2, оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на Південно-Західній залізниці звільнено з органів МВС України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) відповідно до Положення про порядок проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 09 вересня 2015 року (а.с. 19).

Не погоджуючись з вищезазначеним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що наказ Управління міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці №87 о/с від 09.09.2015 року про звільнення в запас лейтенанта міліції ОСОБА_2, оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на південно-Західній залізниці, прийнятий на підставі, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, так як позивач не виявила бажання бути працевлаштованою за спеціальністю в Національній поліції, а тому звільнення останньої відбулось з дотриманням чинного законодавства України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справУкраїни, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пунктів 9, 10 «Прикінцеві та перехідні положення» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, убудь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Разом з тим, згідно з абзацом третім статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 Кодексу законів про працю України має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку відбуття змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За наявності даних обставин розірвання трудового договору проводиться з обов'язковим додержанням передбаченого статтею 49-2 КЗпП України порядку вивільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно роботодавець пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності роботи - іншу. При вивільненні працівника враховується його переважне право й перевага перед іншими у залишенні на роботі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що під час перебування у пологовому будинку ОСОБА_2 отримала лист повідомлення Управління МВС України на південно-Західній залізниці №37/7-7473 від 19.05.2015 року, в якому повідомлялось, що відповідно до вимог наказу МВС України від 14.04.2015 року №431 "Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ" передбачено скорочення займаної нею посади. Крім того, в листі пропонувалось прибути до Управління МВС України на Південно-західній залізниці для вирішення питання по суті.

ОСОБА_3 після отримання листа від 19 травня 2015 року №37/7-7473 до Управління МВС України на Південно-Західній залізниці для вирішення питання по суті не зверталась.

18.07.2015 року ОСОБА_2 було подано Рапорт Начальнику Управління Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про надання до пологової та післяпологової відпустки з 08.07.2015 року по 10.11.2015 року, який було погоджено 18.08.2015 року.

Однак, звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, згідно до роз'яснень пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9, якщо дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, додержання власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, за наявності доказів щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника без його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці обов'язку щодо подальшого працевлаштування ОСОБА_2 виконано не було, тобто позивачу при звільненні не було запропоновано іншої посаду в органах внутрішніх справ.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що лист №37/7-7473 від 19.05.2015 року про необхідність прибути за місцем проходження служби, позивач отримала коли перебувала в пологовому будинку.

Так, позивачем надано листки непрацездатності, з яких колегією суддів встановлено, що остання перебувала на амбулаторному лікуванні в Білоцерківському пологовому будинку за період з 05.03.2015 року по 10.03.2015 року (а.с.13), з 13.05.2015 року по 29.05.2015 року (а.с.14), з 02.06.2015 року по 22.06.2015 року (а.с.15) та з 23.06.2015 року по 07.07.2015 року (а.с.16), про що повідомлявся відповідач. Дана обставина не заперечується сторонами по справі.

Крім того, як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.11.2015 року, позивач народила сина ІНФОРМАЦІЯ_1 року (тобто, через тиждень після її звільнення)

Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не мала можливості прибути за місцем служби, так як остання перебувала в пологовому будинку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці були порушені права позивача, в частині звільнення зі служби органів внутрішніх справ всупереч вимогам частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів не приймає до уваги позицію відповідачів щодо правомірності звільнення позивача через відсутність його звернення до уповноважених органів з проханням подальшого проходження служби ( переводом) до ГУМВС з огляду на приписи ч. 3 ст. 184 КЗпП України. Крім того, Закон України "Про Національну поліцію", який набув чинності 07.11.2015 року не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, тому положення п.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" до наявних спірних правовідносин не застосовуються.

Також, колегія суддів зазначає, що в рамках даного позову Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці було порушено процедуру звільнення позивача, в частині непопередження про звільнення та незапропонування іншої посади. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка була неодноразово викладена в своїх рішеннях, зокрема, і постанові від 28.10.2014 року №21-484а14,у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про визнання протиправним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці №87 о/с від 09.09.2015 року про звільнення в запас лейтенанта міліції ОСОБА_2, оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на південно-Західній залізниці та поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на південно-Західній залізниці з 09 вересня 2015 року.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Період, за яким обчислюється середня заробітна плата визначено розділом ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (далі - Інструкція №100).

Так відповідно до п. 3 ч. 2 Інструкції N 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

При цьому, відповідно до довідки про розмір заробітної плати №37/8-К/707 від 18.12.2015 року (а.с.212) розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 123,25 грн. ((2711,52+2711,52)/43).

Разом з тим, кількість днів вимушеного прогулу становить 241 робочих днів, відповідно сума середнього заробітку за даний період становить 29703,25 грн. (123,25*241).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці виплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 29703 (двадцять дев'ять тисяч сімсот три) грн. 25 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів.

Разом з тим, вимоги про стягнення з МВС України середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, так як Позивач проходила службу в Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці, та виплачувати середню заробітну плату за час вимушеного прогулу повинен останній, оскільки на даний час даний орган ще не ліквідовано.

У зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці №87 о/с від 09.09.2015 року про звільнення в запас лейтенанта міліції ОСОБА_2, оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на південно-Західній залізниці

Поновити ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на південно-Західній залізниці з 09 вересня 2015 року.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці виплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09.09.2015 року по день поновлення на посаді у розмірі 29703 (двадцять дев'ять тисяч сімсот три) грн. 25 коп. без урахування податків та обов'язкових платежів.

В решті позову відмовити.

Постанова в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: М.В. Межевич

С.Б. Шелест

Повний текст постанови виготовлено 05 вересня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Шелест С.Б.