Постанова № 60934315, 31.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/17392/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Мєзєнцева Є.І., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Купченко О.І., представника відповідача Мельника А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НК-ГРУП» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа - Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними дій Головного управлінням Міністерства доходів і зборів України у місті Києві щодо проведення аналітичного дослідження фінансових операцій ТОВ «НК-Груп» за 2012-2013 роки, оформленого висновком № 99/16-34348119 від 27.08.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2013 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2016 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, головним державним ревізором-інспектором аналітичної роботи, моніторингу фінансових операцій та ведення баз даних управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, Головного управління Міндоходів у м. Києві, проведено дослідження фінансових операцій, здійснених за участю ТОВ «НК-ГРУП».

За результатами дослідження складено висновок від 27.08.2013 № 99/16-34348119, згідно з яким заниження бази оподаткування з реалізації легкових автомобілів фізичним та юридичним особам ТОВ «НК-ГРУП» (вибірковим методом) складає 17 263 306, 59 грн, що призвело до заниження ТОВ «НК-ГРУП» податку на додану вартість протягом 2012 - 2013 років в сумі 3 452 661,32 грн в порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Позивач, вважаючи дії з проведення аналітичного дослідження та складання за його результатами висновку протиправними, та такими, що порушують його права, звернувся до суду позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем з перевищенням повноважень проведено необґрунтоване документально та протиправне фінансове дослідження, висновки якого стали підставою для кримінального провадження та вчинення відповідних дій відносно позивача, що призвело до порушень законних прав та інтересів позивача.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 7 Указу Президента України «Про Міністерство доходів і зборів України» від 31.01.2008 № 54 (далі - Указ № 54) Головне управління Міндоходів у м. Києві було територіальним органом Міністерства доходів і зборів, через яке Міндоходів України здійснювало повноваження.

Головне управління Міндоходів у м. Києві здійснювало свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку структурні підрозділи - управління, відділи, сектори, а також державні податкові інспекції у районах м. Києва.

Структурні підрозділи, а також відділи у складі самостійних структурних підрозділів, діють на підставі Положень, що регламентують усі сторони діяльності цих підрозділів щодо виконання поставлених завдань на підставі закріплених за відповідним підрозділом функцій.

Одним із завдань територіального органу Міндоходів України - Головного управління Міндоходів у м. Києві згідно з п. 58 ст. 4 Указу № 54 є вживання заходів для виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

З метою реалізації цього завдання в Головному управлінні Міндоходів у м. Києві на час виникнення спірних відносин було створено управління боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, в якому діяв відділ аналітичної роботи, моніторингу фінансових операцій та ведення баз даних.

Вимоги до посадових осіб структурного підрозділу та до посадових осіб відділу у складі самостійного структурного підрозділу відповідно до закріплених за підрозділом та відділом функцій, а також обов'язки таких осіб, передбачаються у відповідних посадових інструкціях (т.1 а.с. 116-121).

Апеляційний суд виходить із того, що якщо посадова особа відділу виконує свої функціональні обов'язки з аналізу операцій суб'єктів господарювання задля виявлення сумнівних фінансових операцій і складає передбачені у посадовій інструкції документи (висновки (довідки)), то такі дії здійснюються на виконання функціональних завдань, а складені документи носять інформативний характер та не породжують для третіх осіб виникнення, зміну чи припинення будь-яких прав та обов'язків. Висновки, викладені в таких документах, не є обов'язковими ані для особи, відносно якої його складено, ані для керівника контролюючого органу.

Відповідно, висновок відповідача та дії при його складанні не порушують прав позивача, так як висновок не містить жодних обов'язкових до виконання правовстановлюючих приписів, а діями при його складанні відповідач не втрутився у господарську діяльність позивача та не перешкодив її здійсненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Позивач обґрунтовує порушення його прав діями з проведення аналітичного дослідження фінансових операцій тим, що на підставі спірно висновку було зареєстровано кримінальне провадження, що потягло негативні для позивача у вигляді проведення слідчих дій. Однак, захист прав осіб в межах кримінального провадження не належить до повноважень адміністративного суду. Окрім того, наведені твердження стосуються власне висновку, а не дій при його складанні.

Поряд із цим, у даній справі оскаржуються дії при складанні висновку, які самі по собі, як і власне сам висновок, не породжують для позивача жодних правових наслідків.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, викладену вище позицію також висловив і Вищий адміністративний суд України, однак, суд першої інстанції помилково її відхилив. Також слід зазначити, що правову позицію відносно документів, які безпосередньо не породжують для особи будь-яких правових наслідків (актів перевірки, протоколів, висновків, довідок тощо) а також щодо дій при їх складанні, неодноразово висловлював Верховний Суд України у своїх рішеннях.

Крім того, варто звернути увагу, що не погоджуючись із доводами відповідача, що стосувалися відсутності порушених прав позивача, суд першої інстанції зазначив, що в межах спірних правовідносин оскаржуються дії суб'єкта владних повноважень, а не його рішення. Поряд із цим, обґрунтовуючи порушення прав позивача суд стверджував, що підставою для кримінального провадження та вчинення відповідних дій відносно позивача, стали саме відповідні висновки відповідача, а не дії при його складанні. При цьому, яким чином ці дії вплинули або ж порушили права, свободи та інтереси позивача, суд не зазначає.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду підтримує позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 22 вересня 2014 року та вважає, що оскаржуваними діями відповідач не порушив прав позивача, а отже й відсутні підстави для захисту цих прав, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав на задоволення позовних вимог є необґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2016 року та відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2016 року скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.І. Мєзєнцев

Повний текст рішення виготовлений 05.09.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Мєзєнцев Є.І.