Рішення № 60923, 07.07.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2006 р.

Справа № 25/125-06-2957

За позовом: Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України

до відповідачів: Державне підприємство „Морська аварійно-рятувальна служба”, м.Одеса

Компанія MARINE OFFSHORE SERVICES, Bonadie Street, Кінгстон, Сен-Вінсент-і-Гренадіни

про визнання недійсними з моменту укладення договір фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Гриф” від 23.11.03 р., додаткову угоду № 1 від 23.11.03 р., додаткову угоду „Зобов’язання” від 23.11.03р., договір фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Орел” від 23.11.03 р., додаткову угоду № 1 від 23.11.03 р., додаткову угоду „Зобов’язання” від 23.11.03р., про зобов’язання повернути судно „Орел” та судно „Гриф”

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від прокурора: Радянський О.Ю., довір. № 08/1-р від 12.01.06 р.

Від позивача: не з’явився

Від відповідачів: ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” –Шестова С.О., довір. №476 від 15.05.06 р.

Компанія MARINE OFFSHORE SERVICES - не з’явився

В судовому засіданні суду 07.07.06 р. приймали участь представники:

Від прокурора: Радянський О.Ю., довір. № 08/1-р від 12.01.06 р.

Від позивача: не з’явився

Від відповідачів: ДП„Морська аварійно-рятувальна служба” –Шестова С.О., довір. №476 від 15.05.06 р.

Компанія MARINE OFFSHORE SERVICES - не з’явився

Суть спору: про визнання недійсним з моменту укладення договір від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Гриф”, укладений між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES;

про визнання недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 1 від 23.11.03 р. до договору від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Гриф”, укладену між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES;

про визнання недійсною з моменту укладення додаткову угоду „Зобов’язання” від 23.11.03 р. до договору від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Гриф”, укладену між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES;

про визнання недійсним з моменту укладення договір від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Орел”, укладений між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES;

про визнання недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 1 від 23.11.03 р. до договору від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Орел”, укладену між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES;

про визнання недійсною з моменту укладення додаткову угоду „Зобов’язання” від 23.11.03 р. до договору від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Орел”, укладену між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES;

про зобов’язання Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES повернути судно „Орел” та судно „Гриф” ДП „Морська аварійно-рятувальна служба”.

Прокурор на заявлених позовних вимогах наполягає, подав до суду пояснення від 24.05.06 р. вх.№ 11086, уточнення позовних вимог від 16.06.06 р. вх. № 12925, де виклав позовні вимоги у вищенаведеній остаточній редакції, навів обґрунтування наявності порушених прав держави відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99 р. № 3-рн/99, зазначив законодавство, якому не відповідають оспорювані договори.

Первинні позовні вимоги прокурора складали: про визнання недійсним з моменту укладення стандартний договір від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Гриф” та додаткові угоди №№ 1, 2 від 23.11.03 р. до нього; про визнання недійсним з моменту укладення стандартний договір від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Орел” та додаткові угоди №№ 1, 2 від 23.11.03 р. до нього.

Обгрунтовуючи заявлений позов прокурор вказує на те, що порушення прав держави полягає в тому, що по укладеним з порушенням вимог законодавства спірним договорам державне майно, а саме судно „Гриф” та судно „Орел” вибули до відповідача поза волею органу управління майном – Міністерства транспорту та зв’язку України за межі України, в результаті чого позивач позбавлений можливості виконувати покладену державою на Мінзв’язку України функцію по здійсненню операцій з рятування людського життя, суден і вантажів у відкритому морі, ліквідації розливів нафтопродуктів та інших шкідливих речовин у територіальному морі та внутрішніх морських водах України.

Так, прокурор звертає увагу суду на ту обставину, що за своєю правовою природою додаткові угоди № 2 від 23.11.03 р. до договорів фрахту суден „Орел”, „Гриф” є договорами застави, однак з підстав не дотримання нотаріальної форми укладення договорів застави, відсутність істотних умов договору застави таких як найменування і місцезнаходження сторін, чітких вимог, які забезпечуються заставою, їх розмір і термін виконання, відповідно до ст.ст. 12, 14 Закону України „Про заставу”, ст.ст. 48, 153 ЦК УРСР підлягають визнанню судом недійсними.

Також прокурор відмічає, що в ст.32 договорів і в додаткових угодах № 2, всупереч положенням ст.ст. 32, 33, 34, 37 Закону України „Про власність” від 07.02.91 р., ст. 10 Закону України „Про підприємства в Україні” від 27.03.91 р., ст.20 Кодексу торгівельного мореплавства України від 23.05.95 р., закріплено, що ДП „МАРС” є власником м/б „Гриф” і м/б „Орел”, і як власник цих буксирів має право передавати право власності на державне майно іншій особі, тоді як власником майна державного підприємства є держава в особі управління державним майном - Міністерство транспорту та зв’язку України.

Позивач, Міністерство транспорту та зв’язку України в судові засідання не з’являвся, документів витребуваних судом не подав.

Відповідач, ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” заявлений прокурором позов визнає, подав до суду відзиви на позовну заяву від 24.05.06 р. вх. № 11112, від 26.05.06 р. вх.№ 11261, в яких зазначає, що договори були оформлені на основі стандартної проформи БІМКО „Ваrесоn-2001” з внесенням до неї значних змін. Державне підприємство передавало фактично у заставу ці судна без належного оформлення цих договорів застави. Також на момент передачі суден фрахтівнику вони не були приведені до морехідного стану, що суперечить чинному законодавству України. Судна були передані фрахтувальнику, але документів які б засвідчували передачу державного майна не були сторонами оформлені належним чином. Перелічені обставини, на думку відповідача, свідчать про удаваність правочинів, так як сторони не мали на меті досягнення наслідків договору фрахту.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що відповідно до свідоцтва про заснування Компанії MARINE OFFSHORE SERVICES від 17.11.03 р. на момент оформлення техніко-економічного обґрунтування доцільності укладення цих договорів, протоколів №№ 68, 31, фрахтівник ще не існував.

Стосовно надання дозволів державних органів на укладення оспорюваних контрактів відповідач відмічає, що формально вони були отримані, але як на підприємстві так і в Державному департаменті морського та річкового транспорту під час розгляду можливості укладення цих договорів були допущені значні порушенням, а саме в ході засідання договірної комісії на підприємстві на її розгляд не були представлені ні тендерні пропозиції інших компаній ні статутні документи самого фрахтівника. Засідання постійно діючої комісії Укрморрічфлоту про розгляд матеріалів щодо укладення господарських договорів відбулося 17.11.03 р. тобто у той самий день коли була заснована Компанія MARINE OFFSHORE SERVICES.

Оспорюванні договори були підписані тимчасово виконуючим обов’язки ДП „МАРС” Вінокуровим Г.Б. без належних у нього на то повноважень, оскільки наказом Мінтрансу України № 823 він був призначений на посаду тимчасово виконуючого обов’язки підприємства з 23.10.03 р., а наказом № 909 від 21.11.03 р. був звільнений з цієї посади.

Також, відповідач відмічає, що згідно з умовами договорів фрахтування фрахтувальник мав провести ремонт суден, які під час здачі під фрахт знаходилися не в морехідному стані, а судновласник зобов’язувався відшкодувати вартість ремонтних робіт необхідних для отримання класифікаційних сертифікатів. Фрахтувальник виконав ремонт суден на свій розсуд, так як на даний час підприємство не отримало ремонтні відомості для їх узгодження. В порушення умов контрактів ремонт мав бути проведений за 45 днів, однак фрахтувальник закінчив його майже через рік після підписання договору.

Крім того, фрахтові платежі Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES були оплачені у розмірі 193 200 дол. США, прострочена заборгованість складає 828450 дол. США.

Відповідач, Компанія MARINE OFFSHORE SERVICES в судові засідання не з’являвся, відзив та витребувані судом документів не надав. Справа згідно ст.75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Голови господарського суду Продаєвича В.О. від 06.06.06 р. строк розгляду справи продовжено в поярку п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

Згідно свідоцтв про право власності на судно СЕ № 03213, СЕ № 03217 від 04.06.02 р., свідоцтв про право плавання під державним прапором України (судновий патент) РА № 03239, РА № 03242 від 04.06.02 р. ДП „МАРС” є судовласником морських буксирів „Гриф”, „Орел”, які є власністю України.

Частинами 1, 3 преамбули статуту Державного підприємства „Морська аварійно-рятувальна служба”, затвердженого 20.01.03 р. Міністерством транспорту України, зареєстрованого Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради за № 0089 від 11.02.03 р. ДП „МАРС” Міністерства транспорту України є складовою частиною Морської пошуково-рятувальної системи Органу управління майном і створено відповідно до вимог гл.2 ст.2.1.1. Міжнародної конвенції з пошуку та рятування на морі, Закону України „Про аварійно-рятувальні служби” та наказу Міністерства транспорту України від 04.07.2001р. № 411. Підприємство є державним спеціалізованим підприємством, яке засновано на державній власності, входить до сфери управління Органу управління майном і безпосередньо підпорядковане Державному департаменту морського та річкового транспорту України.

Майно підприємства є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з Органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту (п.4.2. Статуту).

Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється з дозволу Органу управління майном у порядку, що встановлений чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції підприємства і є державною власністю.

Управління підприємством здійснює його керівник. Наймання керівника підприємства здійснюється Органом управління майном шляхом укладання з ним контракту. Підприємство самостійно визначає структуру управління і встановлює штати. Структуру та штати апарату управління підприємство погоджує з Органом управління майном. Керівник підприємства діє без довіреності від імені підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях, розпоряджається коштами та майном за дозволом Орану управління майном відповідно до чинного законодавства, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків поточний та валютний рахунки (п.п. 6.1., 6.2., ч.ч. 4, 5, 6 п.6.3. Статуту).

13.11.03 р. посадовими особами ДП „МАРС” було складено техніко-економічне обгрунтування укладення бербоут-чартерної угоди, де зроблено висновок, з огляду на скрутне фінансове становище підприємства, щодо доцільності укладення бербоут-чартерних угод у відношенні суден „Гриф” та „Орел” з компанією Whitesea (MARINE OFFSHORE SERVICES).

14.11.03 р. на засіданні комісії ДП „МАРС” по розгляду господарських договорів, оформленому протоколом № 31 на якому розглядалось питання про необхідність укладення договору на фрахтування м/б „Орел” та м/б „Гриф” комісія рекомендувала керівництву підприємства укласти договір з компанією MARINE OFFSHORE SERVICES.

Не заперечувала щодо укладення договорів фрахтування м/б „Орел” та м/б „Гриф” між ДП „МАРС” та компанією MARINE OFFSHORE SERVICES і комісія Укрморфлоту по розгляду матеріалів щодо укладення господарських договорів, про що свідчить протокол комісії № 68 від 17.11.03 р.

Також договори фрахту морських буксирів Орел” та „Гриф” були погоджені Головною постійно діючою комісією Міністерства транспорту України щодо організації та контролю за договірною роботою на транспорті, відповідно до протоколу № 1 від 04.02.04 р. Між тим, із поданого відповідачем до матеріалів справи свідоцтва про заснування Компанії MARINE OFFSHORE SERVICES вбачається, що остання була зареєстрована 17.11.03р.

23.11.03 р. між ДП „МАРС” (Власник) та компанією MARINE OFFSHORE SERVICES (Фрахтувальник) були укладені стандартні договори про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” морських буксирів „Гриф” та „Орел” (судно), відповідно до умов якого Власник погодився передати, а Фрахтувальник погодився зафрахтувати судно на строк 3 роки + 1 рік + 1 рік по опціону Фрахтувальника. Перед здачею і при здачі під фрахт Власник зобов’язаний прийняти належні заходи до того, щоб привести судно в морехідний стан і всебічно підготувати його корпус, машини, механізми і обладнання для роботи під фрахтом. При передачі під фрахт судно повинно мати необхідні документи, виходячи із вимог законів держави прапора, вимог класифікаціонного товариства. При передачі під фрахт судно повинно пройти сюрвейєрський огляд і мати класифікаційне свідоцтво і свідоцтво на право експлуатації зі строком дії в місяць. З передачею судна Власником і з прийманням його Фрахтувальником буде вважатись, що Власник в повному об’ємі виконав свої вищенаведені зобов’язання і після цього Фрахтувальник не буде вправі пред’являти Власнику які-небудь претензії по яким-небудь умовам або гарантіям, які можуть бути оформлені або припускаються по відношенню до судна, однак власник буде нести відповідальність за вартість, але не за тривалість ремонту або відновлювальних робіт, пов’язаних із прихованими дефектами судна, які існують на момент передачі під фрахт. Кожна із сторін зобов’язана призначити сюрвейєрів з метою визначення і узгодження в письмовому вигляді стан судна на час його передачі під фрахт і зворотній передачі на підставі цього договору. При підписанні цієї угоди Фрахтувальник зобов’язується провести всі ремонти відповідно специфікаціям, які підготовлені незалежною сюрвейєрською Компанією Noble Denton і ці специфікації і додаткові ремонти, якщо такі потрібні будуть для безпечної експлуатації судна, повинні бути попередньо в письмовому вигляді погоджені Власником, і його погодження не може бути відхилено без достатніх на то підстав. Фрахтувальник зобов’язаний виконати всі необхідні роботи з метою відновлення класу в Бюро Веритас по закінченню цих робіт. Фрахтувальник зобов’язаний оплачувати належний Власнику фрахт у відповідності з умовами цього договору протягом 60 днів після дати рахунку, який виставлений Власником по закінченню кожного місяця за виключенням фрахту за два перших місяці, які підлягають оплаті авансом за 30 днів. Власник заявляє і гарантує, що він є дійсним і законним власником судна і, що крім Власника, єдиною стороною, яка має яке-небудь право володіти судном і контролювати його, є Фрахтувальник, а також те, що надані відповідні дозволи зі сторони корпорації і органів державної влади на прийняття всіх рішень, які необхідні для вступання в цей договір про фрахтування і для оформлення і провадження справ по ньому. Статус Власника, який є єдиним дійсним і законним власником і його право на беззаперечне володіння судном є для Фрахтувальника дійсною підставою для вступання в цей договір про фрахтування.

Додатковими угодами № 1 від 23.11.03 р. до договорів про фрахтування сторонами узгоджені судова роль і шкала заробітної плати по м/б „Гриф” та м/б „Орел” на період фрахту.

Невід’ємними частинами договорів про фрахт по бербоут-чартеру є підписані сторонами 23.11.03 р. додаткові угоди „Зобов’язання” відповідно до п. 1 яких Власник прийняв на себе зобов’язання перед Фрахтувальником по бербоут-чартеру: погасити авансові платежі шляхом виключення із належного Власнику фрахту 31 рівним щомісячним платежем, розпочинаючи з третього місяця роботи судна відповідно договору. Оплатити всі витрати, втрати, провести виплати по всім вимогам, зобов’язанням, відшкодувати всі збитки і провести всі виплати по боргам, винагородам, податкам і виплатити всі інші суми, наведені в даному зобов’язанні, які підлягають виплаті Власником Фрахтувальнику, що підлягають стягненню Фрахтувальником з Власника або за якими Власник може мати зобов’язання перед Фрахтувальником по відшкодуванню в строки і в порядку, які вказані в цьому зобов’язані і угоді. У випадку невиконання зобов’язань по платежам, гарантія (застава) відповідно до цього договору підлягає миттєвому приведенню до виконання, а Фрахтувальник по бербоут-чартеру миттєво отримує право (в любий вигідний для себе час, без необхідності отримати рішення суду або заяви про настання випадку невиконання зобов’язань по платежам і незалежно від того, чи пред’явив Фрахтувальник по бербоут-чартеру які-небудь вимоги про виплату любих сум, які належать виплаті на підставі цього договору або угоди) ввести в дію і виконати всі і любі права і повноваження, які йому надані як Фрахтувальнику по бербоут-чартеру і вилучити судно або поступити з ним іншим чином і, зокрема, але не на шкоду всьому тому, що вказано вище. Встановити повний контроль над судном. Фрахтувальник по бербоут-чартеру може вимагати щоб судно миттєво під його відповідальність (ризик) і за його рахунок слідувало у вказаний ним порт або місце. Власник зобов’язується дати необхідні вказівки капітану судна виконати любі такі вимоги Фрахтувальника, а якщо Власник не дає такі вказівки по яким-небудь причинам, Фрахтувальник має право дати такі вказівки безпосередньо капітану. Ця стаття залишається в силі до тих пір поки не будуть врегульовані всі суперечки, пов’язані з заборгованістю Власника, які підлягають виплаті Фрахтувальником по бербоут-чартеру відповідно цьому документу та угоді.

Незалежно від того, що договір про бербоут-чартер був фактично виконаний, тобто м/б „Гриф” та м/б „Орел” передані у фрахт, акт приймання-передачі суден сторонами не підписувався. Згідно довідки ДП „МАРС” та кредитових авізо від 09.01.04 р. на суму 50045,89 дол. США, від 30.11.04 р. на суму 32525 дол.США, від 14.12.04 р. на суму 31480дол. США, від 19.03.04 р. на суму 49980 дол. США, від 13.05.04 р. на суму 65080 дол. США компанією MARINE OFFSHORE SERVICES були проведені часткові платежі по оплаті фрахту, однак останній оплату не провів по рахункам №№ 04.0004 від 05.01.04 р. на суму 4825,50 дол. США, 03.0036 від 01.12.03 р. на суму 25000 дол. США, 04.0054а від 24.11.04 р. на суму 32550 дол. США, 04.0059а від 10.01.05 р. на суму 32550 дол. США, 04.0060а від 24.12.04 р. на суму 31500 дол. США, 05.0006а від 24.01.05 р. на суму 32550 дол. США, 03.0037 від 01.12.03 р. на суму 25000 дол. США, 04.0005 від 05.01.04 р. на суму 45240,39 дол. США, 04.0050а від 10.12.04 р. на суму 31500 дол. США.

Так, компанією MARINE OFFSHORE SERVICES були проведені ремонтні роботи та удосконалення м/б „Гриф” та м/б „Орел”, оцінка яких здійснена сюрвейєрською Компанією Noble Denton, і відповідно до висновків якої від 16.05.05 р., склала загалом 4257 300,82дол.США., у зв’язку з чим компанією MARINE OFFSHORE SERVICES 18.07.05р. був виставлений рахунок № 10, оплату якого ДП „МАРС” не провів, у зв’язку з чим компанія MARINE OFFSHORE SERVICES застосувала умови додаткової угоди „Зобов’язання” від 23.11.03 р. та здійснила відчуження на свою користь м/б „Гриф” та м/б „Орел”.

З врахуванням вищенаведених обставин справи, проаналізованого законодавства, умов договорів та додаткових угод до них, в їх сукупності, суд вбачає підстави для задоволення заявлених Заступником прокурора Одеської області позовних вимог з врахуванням наступного.

Договори про фрахтування по бербоут-чартеру від 23.11.03 р. м/б „Гриф” та м/б „Орел” містять арбітражне застереження в п.30, згідно якого передбачено, що дійсні договори підлягають тлумаченню та виконанню відповідно до законів Англії, а любі спори, які виникають у зв’язку з цим договором і які витікають з них, підлягають розгляду в Арбітражному суді Лондона згідно закону 1996 р. про арбітраж з врахуванням любих змін і доповнень до нього. Розгляд спорів в Арбітражному суді повинний проводитись відповідно до Правил Лондонської Морської Арбітражної Асоціації, які діють на момент проведення арбітражного процесу.

Однак, із наведених вище обставин справи вбачається, що за відсутності передачі м/б „Гриф” та м/б „Орел” згідно актів приймання-передачі, та попередньо в письмовому вигляді непогодження з ДП „МАРС” проведення компанією MARINE OFFSHORE SERVICES всіх ремонтів відповідно специфікаціям, які підготовлені незалежною сюрвейєрською Компанією Noble Denton, використання суден без приведення їх у суднохідний стан, про що свідчать виставлені ДП „МАРС” на протязі 2003-2005 р.р. рахунки на оплату фрахту та тимчасові класифікаційнні свідоцтва від 17.08.05 р., від 14.07.05 р., відчуження суден за відсутності обставин, передбачених додатковою угодою „Зобов’язання” від 23.11.03 р., суд вважає, що компанією MARINE OFFSHORE SERVICES в односторонньому порядку змінено умови договорів про фрахтування по бербоут-чартеру від 23.11.03 р. щодо арбітражного застереження, тобто порушення останнім положень п. 1, ч. 1 п. 2 ст. 650 ЦК України в редакції від 16.01.03 р., де передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно п.1 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Таким чином, з вчиненням компанією MARINE OFFSHORE SERVICES вищенаведених дій, останній змінив умови договорів про фрахтування по бербоут-чартеру від 23.11.03 р. та додаткових угод до них від 23.11.03 р. в частині підсудності спорів, що виникли на виконання договорів, розгляд яких може здійснюватись судами України за українським законодавством.

Згідно ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджено і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Договір фрахтування судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору фрахтування судна не певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами. У договорі фрахтування судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна. Судновласник зобов’язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором фрахтування судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов’язаний, крім того, спорядити та укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, оплачувати його страхування і утримання судного екіпажу (ст.ст. 204, 205, 207 Кодексу торговельного мореплавства України).

Так, аналізуючи вищенаведені договори, додаткові угоди до них, матеріали справи, суд встановив, що договори про фрахтування по бербоут-чартеру м/б „Гриф” та м/б „Орел” від 23.11.03 р., додаткові угоди № 1 від 23.11.03 р. до них, додаткові угоди „Зобов’язання” від 23.11.03 р., підписані зі сторони компанії MARINE OFFSHORE SERVICES г-н Straj ALALI, Генеральним директором компанії Whitesea Shipping & Supply (L.L.C.) відповідно до листа від 21.11.03 р., надісланого компанією на адресу ДП „МАРС”, а зі сторони ДП „МАРС” виконуючим обов’язки начальника Винокуровим Г.Б., призначеним на дану посаду згідно наказу Міністерства транспорту України від 23.10.03 р. № 823 на період тимчасової непрацездатності начальника Морської аварійно-рятувальної служби Міністерства транспорту України Леонтьєва І.Г. Однак, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.03 р. № 909 Вінокурова Г.Б., виконуючого обов’язки начальника Морської аварійно-рятувальної служби Мінтрансу, звільнено з роботи з 21.11.03 р. у зв’язку з закінченням терміну тимчасової непрацездатності начальника Морської аварійно-рятувальної служби Мінтрансу Леонтьєва І.Г. Згідно наказу Міністерства транспорту України від 25.11.03 р. № 927 Вінокурова Г.Б. було призначено з 26.11.03 р. виконуючим обов’язки начальника Морської аварійно-рятувальної служби Мінтрансу.

З вище проаналізованих документів вбачається, що на момент підписання оспорюваних договорів про фрахтування по бербоут-чартеру від 23.11.03 р. та додаткових угод № 1 від 23.11.03 р., додаткових угод „Зобов’язання” від 23.11.03 р. у особи, яка їх підписала зі сторони ДП „МАРС”, а саме у Вінокурова Г.Б. були відсутні повноваження на укладення таких правочиннів.

На момент укладення оспорюваних договорів та додаткових угод до них чинним був Цивільний кодекс УРСР в редакції від 18.07.1963 р. статтею 62 ч.1 якого визначено, що угода вчинена одною особою (представником) від імені іншої особи (яку представляють) в силу повноваження, заснованого на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює та припиняє цивільні права і обов’язки особи, яку представляє.

Також статтею 29 ЦК УРСР було передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, а саме ч. 13 ст. 1, ст.6 передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) –матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. Суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цими та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону... Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам (п.п. 1, 2 ст.4 Закону України „Про власність” ).

До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб’єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України. Управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи. Державні органи, уповноважені управляти державним майном вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України (ст.31, п.1 ст.32, ст.33 Закону України „Про власність”).

До об’єктів права загальнодержавної (республіканської) власності законодавець в п.1 ст. 34 Закону України „Про власність” серед переліку іншого майна відніс майно державних підприємств.

Частиною 1 п.1, п.2 ст. 37 Закону України „Про власність” визначено, що майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Фактично умови додаткових угод „Зобов’язання” від 23.11.03 р. визначають порядок відчуження судна „Гриф” та судна „Орел”, які є майном підприємства, що відноситься до державної власності і належить йому на праві повного господарського відання, володіння, користування та розпорядження яким ДП „МАРС” здійснює на свій розсуд за погодженням з Органом управління майном, тобто Міністерством транспорту України, тому укладення оспорюваних угод 23.11.04 р. до моменту отримання такого погодження Міністерством транспорту України, оскільки погодження Головною постійно діючою комісією Міністерства транспорту України щодо організації та контролю за договірною роботою на транспорті було надано відповідно до протоколу № 1 від 04.02.04 р., на думку суду є порушенням положень п.4.2. Статуту підприємства та наведених норм Закону України “Про власність”. Крім того, протокол №1 від 04.02.04 р. містить погодження Головної постійно діючої комісії Міністерства транспорту України щодо організації та контролю за договірною роботою на транспорті на укладення договору фрахту і не стосується додаткових угод „Зобов’язання” від 23.11.03 р.”, зміст яких фактично спрямований на відчуження суден.

З врахуванням зазначеного, положень Статуту ДП „МАРС”, наказів Міністерства транспорту України від 23.10.03 р. № 823, від 21.11.03 р. № 909, від 25.11.03 р. № 927 Вінокуров Г.Б. не мав повноважень на укладення договорів про фрахтування по бербоут-чартеру від 23.11.03 р. та додаткових угод № 1 від 23.11.03 р., додаткових угод „Зобов’язання” від 23.11.03 р., відповідно до яких судно „Гриф” та судно „Орел”, які є державною власністю були відчуженні Компанії MARINE OFFSHORE SERVICES за відсутності належного погодження Міністерством транспорту України на таке розпорядження державним майном, що знаходиться в повному господарському віданні ДП „МАРС”, у зв’язку з чим у суду є підстави вважати укладеними дані угоди з порушенням вимог чинного законодавства, та як наслідок визнання їх недійсними в порядку ст.48 ЦК УРСР, в редакції чинній на момент укладення цих угод.

Відповідно до ст.23 Закону України “Про мови в Українській РСР” мовами двосторонніх міжнародних договорів Української РСР, а також угод громадських органів, підприємств, установ і організацій Української РСР з громадськими органами, підприємствами, установами та організаціями інших держав є українська мова та мова іншої сторони договору чи угоди.

Так, матеріали справи містять оспорювані договори та додаткові угоди до договорів, складені лише на англійській мові, що не відповідає вимогам ст.23 Закону України “Про мови в Українській РСР” та є підставою для визнання їх недійсними.

Частиною 2 ст.45 ЦК УРСР визначено, що недодержання форми зовнішньоторговельних угод і порядку їх підписання (стаття 568 цього Кодексу) тягне за собою недійсність угоди.

Згідно ч.1 ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону...

Відповідно до ч.1 ст.59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення...

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою (ч.2 ст.48 ЦК УРСР).

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні документи, які б вказували на момент передачі судна „Гриф” та судна „Орел” за оспорюваними договорами бербоут-чартеру, тобто актів приймання-передачі суден, суд відповідно до довідки ДП “Марс” та кредитових авізо, що підтверджують проведення Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES платежів фрахту в 2004 р. та свідчить про часткове виконання оспорюваних договорів фрахту протягом 2004 р., тобто в період набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 16.01.03 р., вважає за необхідне при розгляді даного спору застосувати також положення ЦК України в редакції від 16.01.03 р.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.203 ЦК України в редакції від 16.01.03 р. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину ( ч.1 ст.216 ЦК України).

Таким чином, договори від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Гриф” та судна „Орел”, та додаткові угоди №№ 1, 2 від 23.11.03 р. до них не відповідають положенням ст.ст. 29, 62 ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963 р., ст. 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 р., ст.23 Закону України “Про мови в Українській РСР” Статуту ДП „МАРС”, затвердженого Міністерством транспорту України від 20.01.03 р. № 23, у зв’язку з чим підлягають визнанню судом недійсними відповідно ч.2 ст.45, ст.ст. 48, 59 ЦК УРСР, ст.203, 215, 216 ЦК України.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерств транспорту та зв’язку України щодо визнання недійсними договорів від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Гриф” та судна „Орел”, та додаткових угод від 23.11.03 р., додаткових угод “Зобов’язання від 23.11.03 р.” до них, укладених між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES є обґрунтованими та доведеними, що є підставою для суду для задоволення їх в повній мірі. Як наслідок визнання недійсними в порядку ст.48 ЦК УРСР, ст.216 ЦК України оспорюваних договорів бербоут -чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Гриф” та судна „Орел” та додаткових угод до них, підлягають задоволенню і позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області про зобов’язання Компанію MARINE OFFSHORE SERVICES повернути судно „Орел” та судно „Гриф” ДП „Морська аварійно-рятувальна служба”

Згідно ст. 49 ГПК України витрати пов’язані зі сплатою державного мити, витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст. 82- 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Гриф”, укладений між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES.

3. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 1 від 23.11.03 р. до договору від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Гриф”, укладену між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES.

4. Визнання недійсною з моменту укладення додаткову угоду “Зобов’язання” від 23.11.03 р. до договору від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Гриф”, укладену між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES.

5. Визнати недійсним з моменту укладення договір від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Орел”, укладений між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES.

6. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 1 від 23.11.03 р. до договору від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Орел”, укладену між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES.

7. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду “Зобов’язання від 23.11.03 р.” до договору від 23.11.03 р. про фрахтування по бербоут-чартеру „Ваrесоn-2001” судна „Орел”, укладену між ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” та Компанією MARINE OFFSHORE SERVICES;

8. Зобов’язати Компанію MARINE OFFSHORE SERVICES (112, Bonadie Street, Кінгстон, Сен-Вінсент-і-Гренадіни) повернути ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 3-А, код ЄДРПОУ 01125643) судно „Орел” та судно „Гриф”.

9. Стягнути з ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 3-А, код ЄДРПОУ 01125643) на користь державного бюджету 85(вісімдесят п’ять) грн. державного мита на рахунок № 31117095600008, одержувач: Управління Державного казначейства у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача: Управління Державного казначейства у Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22090200, сим. 068.

10. Стягнути з ДП „Морська аварійно-рятувальна служба” (65026, м. Одеса, вул.. Приморська, 3-А, код ЄДРПОУ 01125643) на користь ДП “Судовий інформаційний центр” (р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів МФО 325707) 59 ( п’ятнадцять дев’ять) гривень витрат на послуги з ІТЗ судового процесу.

11. Стягнути з Компанії MARINE OFFSHORE SERVICES (112, Bonadie Street, Кінгстон, Сен-Вінсент-і-Гренадіни) на користь державного бюджету 85(вісімдесят п’ять) грн. державного мита на рахунок № 31117095600008, одержувач: Управління Державного казначейства у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача: Управління Державного казначейства у Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22090200, сим. 068.

12. Стягнути з Компанії MARINE OFFSHORE SERVICES (112, Bonadie Street, Кінгстон, Сен-Вінсент-і-Гренадіни) на користь ДП “Судовий інформаційний центр” (р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів МФО 325707) 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Малярчук І.А.

Рішення підписано 31.07.06 р.